Постанова КАС ВС № 160/2031/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року м. Київ справа № 160/2031/25 адміністративне провадження № К/990/22855/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/2031/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А. суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та судових рішень У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року №1 (далі - постанова КМУ №1), при нарахуванні пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 , який має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 2) посвідчення серії НОМЕР_1 від 08 травня 1993 року, а також має статус ветерана війни (Інваліда 2 групи) посвідчення серії НОМЕР_2 від 19 травня 1998 року. - повернути розмір пенсії, який позивач отримував до застосування обмежувальних коефіцієнтів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ №1 при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ №1, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На стадії здійснення перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року відкрито провадження у справі №320/2229/25 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним окремих положень нормативно-правового акта. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні відносини у цій справі виникли з приводу правового регулювання питань виплати позивачу пенсії у 2025 році в період воєнного стану, які врегульовані постановою КМУ №1, окремі положення якої є предметом оскарження у справі №320/2229/25, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження у справі з неправильним застосуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX, пункту 1 постанови КМУ №1 та з порушенням положень пункту 3 частини першої статті 236 КАС України. Скаржник вважає зупинення провадження у справі №160/2031/25 недоцільним, оскільки предмет спору у цій справі відрізняється від предмету спору у справі №320/2229/25, яка стосується визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1, з тих підстав, що його пенсія не перераховувалася на підставі цієї постанови, а була протиправно обмежена при виплаті, а отже не може залежати від результатів її розгляду. Крім того, позивач вважає, що незабезпечення розгляду справи незначної складності у строки, встановлені статтею 258 КАС України, що призводить до порушення його права на розгляд справи в розумний строк. У зв`язку із цим позивач просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 28 травня 2025 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2025 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №160/2031/25 та витребувано матеріали справи з Третього апеляційного адміністративного суду. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Панченка М.І. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 12 червня 2025 року о 16:06, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 12 червня 2025 року о 16:06, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа. Матеріали адміністративної справи надійшли на адресу Верховного Суду 24 червня 2025 року. Суддя-доповідач ухвалою від 29 липня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 липня 2025 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №815/2032/16, від 20 грудня 2018 року у справі №826/12123/16, від 25 квітня 2019 року у справі №817/581/17 та від 23 лютого 2024 року у справі №320/8536/21. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №800/330/17, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 липня 2021 року у справі №160/9902/19. У постанові від 10 серпня 2023 року у справі №804/7154/16 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи. Предметом позову у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру виплачуваної пенсії з 01 січня 2025 року шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови КМУ №1. В той же час, предметом спору у справі №320/2229/25 є вимоги про визнання нечинним та протиправним абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, вважав, що встановлення судом у межах справи №320/2229/25 відповідності чи невідповідності абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1 актам вищої юридичної сили, у тому числі, положенням Закону №2262-XII, матиме прямий вплив на вирішення спору в межах справи №160/2031/25. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд апеляційної інстанції не обґрунтував, які саме обставини, що можуть бути встановлені під час розгляду справи №320/2229/25, мають суттєве значення для здійснення апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №160/2031/25. Оскаржене рішення також не містить мотивів щодо наявності конкретних обставин, які унеможливлюють прийняття апеляційним судом відповідного рішення з оцінкою наявних фактів та обставин у справі. Також, порівнюючи предмет спору у справах №160/2031/25, №320/2229/25, колегія суддів дійшла висновку про їх фактичну неподібність. Варто наголосити, що оскарження в іншому провадженні положень нормативно-правового акта не може вважатися безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі. Принципова помилка суду апеляційної інстанції полягає в хибному розумінні поняття «об`єктивної неможливості» розгляду справи у світлі положень статей 236 та 265 КАС України. Пункт 3 частини першої статті 236 КАС України прямо застерігає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У цій справі апеляційний суд мав достатні докази для встановлення фактичних обставин та всі необхідні нормативні акти для надання їм юридичної оцінки. Крім того, відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Це означає, що потенційне рішення у справі №320/2229/25 про визнання абзацу першого пункту 1 постанови КМУ №1 нечинним матиме лише перспективну дію і не змінить ретроактивно правової оцінки дій відповідача, вчинених у період, коли постанова була чинною. Отже, між цими двома справами відсутній преюдиційний зв`язок, адже результат розгляду справи про законність окремого положення нормативного акта не встановить фактів, які б мали вирішальне значення для оцінки вже вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій. Таким чином, апеляційний суд мав усі процесуальні та матеріально-правові інструменти для того, щоб самостійно вирішити справу у межах конкретних спірних правовідносин. Зупинивши провадження, суд фактично ухилився від виконання свого прямого обов`язку, що суперечить завданню адміністративного судочинства і праву особи на розгляд її справи в розумний строк. Отже, у справі №160/2031/25 апеляційним судом не були встановлені необхідні умови для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №160/2031/25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 скасувати, а справу №160/2031/25 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа