Постанова КАС ВС № 640/11295/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року м. Київ справа № 640/11295/20 адміністративне провадження № К/990/19097/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів Шишова О. О., Яковенка М. М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Штульмана І. В., Маринчак Н. Є., Черпака Ю. К., у справі № 640/11295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМФІШ» до Головного управління ДПС у м. Києві за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМФІШ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також акта перевірки в частині. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року указані судові рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат. Справу в цій частині позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 січня 2024 року адміністративний позов задовольнив повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 12 січня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві направило до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків. Головне управління ДПС у м. Києві 17 квітня 2024 року повторно направило до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. Ухвалою від 19 квітня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України в частині дотримання строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, а повторне звернення відбулось у максимально короткий термін. Верховний Суд ухвалою від 24 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою. Позивач та третя особа не подавали відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано главою першою розділу ІІІ КАС України. Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України). Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України). За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Головне управління ДПС у м. Києві подало 12 січня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків. У подальшому скаржник 17 квітня 2024 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений. У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначило, що воно у максимально короткий строк усунуло недоліки апеляційної скарги, після чого повторно звернулося до апеляційного суду. Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки воно суперечить фактичним обставинам справи та свідчить про недостатньо сумлінне ставлення скаржника до реалізації власних процесуальних прав. Так, із матеріалів справи вбачається, що повторна апеляційна скарга була подана разом із платіжним дорученням від 26 березня 2024 року №

614. Тобто, судовий збір було фактично сплачено ще до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції про повернення первинної апеляційної скарги (ухвала від 08 квітня 2024 року). При цьому, скаржником не наведено жодних об`єктивних та поважних причин, які б перешкоджали невідкладному поданню зазначеного платіжного документа до суду апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подання платіжного доручення до суду лише 17 квітня 2024 року, хоча цей документ вже був сформований більш ніж за три тижні до цього, свідчить про недотримання розумного строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Подібна поведінка скаржника демонструє відсутність належної процесуальної дисципліни та відповідальності в частині дотримання процесуальних строків та сумлінної реалізації прав на оскарження судових рішень. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у скаржника були всі можливості для оперативного усунення недоліків шляхом своєчасного подання вже наявного платіжного документа, що не потребувало складних або тривалих дій. Відсутність будь-яких пояснень з боку скаржника щодо такого затягування у поданні платіжного документа свідчить про необґрунтованість його аргументів про максимально оперативне усунення недоліків апеляційної скарги. Верховний Суд наголошує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки. З огляду на викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 640/11295/20 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко