Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/5691/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5691/24 пров. № А/857/22008/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Обрізка І.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 140/5691/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Лозовський О.А., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ, відповідач) в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.05.2024 просив суд: - визнати відмову ГУ ПФУ про зарахування періоду роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 гірником підземним ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», період роботи з 01.02.2018 по 30.04.2021 гірником підземним ДП «Шахта №9 «Нововолинська», періоду перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24.01.2022 по день звернення до пільгового стажу та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком протиправною; - зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового підземного стажу період роботи з 1 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», період роботи з 1 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником підземним ДП «Шахта №9 «Нововолинська», період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24.01.2022 по день звернення та здійснити перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням даного страхового стажу з дати звернення, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 24.01.2022 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 23.08.2019. Після призначення пенсії по інвалідності позивачу стало відомо, що відповідачем було зарахованого до пільгового підземного стажу за Списком №1 15 років 5 місяців 11 днів (пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею). Повний страховий стаж згідно рішення про перерахунок пенсії становить 49 років 0 місяців 11 днів. До пільгового стажу не було зараховано періоди роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 гірником підземним, та з 01.02.2018 по 30.04.2021 гірником підземним ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля». Також до пільгового підземного стажу не було зараховано період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. На звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про проведення перерахунку стажу та пенсії, а також зарахування до пільгового стажу спірних періоди роботи та період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням та виплати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, у зв`язку з тим, що він має 49 років 0 місяців 11 днів страхового стажу, ГУ ПФУ листом від 22.04.2024 повідомило, що період перебування на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням до страхового пільгового стажу не зараховано. Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком не здійснили. Відповідачем до пільгового стажу зараховано 15 років 5 місяців 11 днів пільгового стажу роботи за Списком №1, що виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За матеріалами пенсійної справи тривалість пільгового стажу роботи є недостатньою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи той факт, що тривалість пільгового стажу не відповідає вимогам частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058-IV) та страховий стаж є недостатнім для виконання умов частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, для переведення з пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок трудового каліцтва на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком на даний час, немає підстав. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років. Крім того, статтею 24 вище вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. ОСОБА_1 має 49 років 0 місяців 11 днів повного страхового стажу, тому має право на виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Крім того, вказує, що згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. А відтак, період роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 гірником підземним ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», період роботи з 01.02.2018 по 30.04.2021 гірником підземним ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 24.01.2022 по день звернення відповідач протиправно не зарахував до пільгового підземного страхового стажу позивача. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу періоду роботи з 01.11.2010 по 24.12.2010 у ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», з 01.02.2018 по 30.04.2021 - у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та відмову у зарахуванні до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, часу перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням з 24.01.2022 по 27.03.2024. Зобов`язано відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу період роботи з 01.11.2010 по 24.12.2010 у ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», з 01.02.2018 по 30.04.2021 - у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, часу перебування ОСОБА_1 на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням з 24.01.2022 по 27.03.2024. Зобов`язати ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні щодо зарахування пільгового страхового стажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності , яка настала внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону № 1058-IV, правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням немає. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону № 1058-IV з 24.01.2022, що підтверджується рішенням ГУ ПФУ від 09.02.2022 №0324550005101. 27.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо проведення перерахунку його пенсії по інвалідності з урахуванням пільгового стажу та заробітної плати, у розмірі пенсії за віком з дня звернення. Листом від 22.04.2024 №5768-4684/С-02/8-0300/24 ГУ ПФУ повідомило позивача про відмову у зарахуванні періодів роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 гірником підземним ВСП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», період роботи з 01.02.2018 по 30.04.2021 гірником підземним ДП «Шахта №9 «Нововолинська» до пільгового страхового стажу з повним робочим днем під землею та перерахунку пенсії. У листі зазначено, що згідно з статтею 33 Закону № 1058-IV пенсія по III групі інвалідності призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Крім цього, статтею 24 вказаного Закону передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При призначенні пенсії до страхового стажу не враховано періоди роботи з лютого 2018 року по липень 2019 року у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Зарахування до страхового стажу згаданих періодів роботи можливе за умови повної сплати страхових внесків роботодавцем та відображення їх у системі персоніфікованого обліку. Розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 49 років 11 днів, з них: 17 років 09 місяців 24 дні - додатковий стаж, зарахований з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (коефіцієнт страхового стажу - 0,49000). При обчисленні середньомісячного заробітку - 19338,32 грн враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.04.2002 по 31.20.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2018, та з 01.05.2021 по 30.11.2021 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 10846,37 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,78293). Враховуючи персональні дані щодо страхового стажу та заробітку, розмір пенсії за віком, від якого обчислено розмір пенсії по III групі інвалідності, складає 9806,32 грн, з них: 9475,78 грн - розмір пенсій за віком (19338,32 грн х 0,49000); 330,54 грн - доплата за 14 років понаднормового стажу. Розмір пенсії по інвалідності на даний час складає 8235,33 грн, з них: 4903,16 грн - пенсія по інвалідності (9806,32 грн х 50%); 100,00 грн - доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168; 100,00 грн - доплата індексації з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024; 2832,17 грн - доплата до пенсії відповідно до норм Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345-VI); 300,00 грн - надбавка на 2-х утриманців. Враховуючи той факт, що тривалість пільгового стажу не відповідає вимогам частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV та страховий стаж є недостатнім для виконання умов частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, для переведення з пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок трудового каліцтва на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком на даний час, немає підстав. Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового страхового стажу позивача та здійснення перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував час перебування позивача на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням з 24.01.2022 по 27.03.2024 (до дня звернення) до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV. Згідно частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Згідно із статтею 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону. Абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років. Абзацом третім частини першої статті 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі статтею 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Зміст наведених положень законодавства у сфері пенсійного забезпечення дає підстави для висновку, що розмір пенсії шахтарів напряму залежить від страхового та пільгового стажу на підземних роботах. Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV врегульовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. У розумінні статті 1 названого Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Частиною другою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно частин шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення). Крім цього, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а та ін. Позиція відповідача полягає у тому, що зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами праці періодів перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до досягнення пенсійного віку в пільговому обчисленні не передбачено. Слід зазначити, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом №345-VI є зайнятість на підземних роботах повний робочий день не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Положеннями частини 4 статті 9 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII), час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах . Аналогічний порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Відтак, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону № 1788-XII. У постанові від 18.04.2019 у справі №392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу з 03.01.2022 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з професійним захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААБ №190709 (повторний огляд). Відповідно, час перебування позивача на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №190709 (встановлення інвалідності на строк до 05.01.2025). Позивачу з 24.01.2022 призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи (інвалідність встановлено 25.01.2022) внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується рішенням ГУ ПФУ від 08.02.2022 №0324550005101. 27.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо проведення перерахунку його пенсії по інвалідності з урахуванням пільгового стажу та заробітної плати, у розмірі пенсії за віком з дня звернення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно не зарахував час перебування позивача на інвалідності у зв`язку професійним захворюванням з 24.01.2022 по 27.03.2024 (до дня звернення) до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, є необґрунтованими, зазначених висновків суду не спростовують та не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 140/5691/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. М. Обрізко М. А. Пліш