Постанова 4855 № 755/6973/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/6973/25 Головуючий у 1-й інстанції: Галаган В.І. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., за участі секретаря судового засідання Григор`єва С.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року, якою повернуто без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В: 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 11 січня 2025 року № 845, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160 та 161 КАС України. Зокрема, суд встановив, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого статтею 289 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому не додав до позовної заяви заяву про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 3 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а наведені у поданому клопотанні обставини не були визнані судом поважними. Зокрема, позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження того, що дізнався про винесення постанови лише 26 березня 2025 року, а також не обґрунтував об`єктивно непереборних причин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Посилання на догляд за хворим батьком та складну безпекову ситуацію внаслідок ракетних обстрілів були відхилені судом як не підтверджені та такі, що не виключали можливості реалізації права на судовий захист у межах визначеного строку. У зв`язку з цим суд, керуючись частиною другою статті 123 КАС України, відмовив у поновленні строку на звернення до суду і повернув позовну заяву без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги зазначає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом був пропущений з поважних причин, зокрема через необхідність догляду за хворим батьком, що підтверджується медичними документами та довідкою про отримання соціальної допомоги. Про існування постанови № 845 від 11 січня 2025 року дізнався лише 26 березня 2025 року, після отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження в застосунку «Дія», оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 не надсилав йому копії постанови та не повідомляв про її винесення. Також навів обставини, пов`язані з ускладненням доступу до правосуддя, зокрема регулярні ракетні обстріли, перебої в електропостачанні та повітряні тривоги, які впливали на роботу державних органів і унеможливлювали своєчасне подання позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь відповідача в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за його відсутності. Надаючи правову оцінку наявності підстав для повернення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналогічною є норма статті 289 КУпАП. Позивачем оскаржено до суду постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку, серії № 845 від 11 січня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Процесуальним законом встановлено на оскарження 10-денний строк з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). На підставі частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що про існування оскаржуваної постанови та її зміст йому стало відомо 26 березня 2025 року після отримання повідомлення в застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження. У заяві про поновлення строку позивач також послався на те, що про існування спірної постанови дізнався лише 26 березня 2025 року, коли отримав повідомлення у застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження, розпочатого на підставі постанови від 11 січня 2025 року. За його твердженнями, до цього часу жодних повідомлень або копій постанови від ІНФОРМАЦІЯ_4 йому не надходило. Після отримання інформації про постанову, позивач підготував позов до суду, який було подано 24 квітня 2025 року разом із заявою про поновлення строку звернення. Крім того, позивач зазначив, що в період після винесення постанови він був змушений здійснювати постійний догляд за хворим батьком, що підтверджується відповідними медичними довідками та документами про отримання соціальної допомоги, а також стикався з об`єктивними труднощами, пов`язаними з безпековою ситуацією: регулярними ракетними обстрілами, повітряними тривогами та аварійними відключеннями електроенергії, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду. Оцінюючи ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов подано з порушенням десятиденного строку, встановленого частиною другою статті 286 КАС України, та не доведено поважності причин його пропуску. Такий висновок узгоджується з принципом правової визначеності, відповідно до якого своєчасність звернення до суду є важливим елементом стабільності правовідносин та забезпечення передбачуваності правових наслідків адміністративних рішень. Практика Верховного Суду свідчить, що поновлення процесуального строку застосовується лише за наявності об`єктивних, незалежних від волі особи обставин. Так, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначено, що відновлення строку можливе виключно за умови доведення істотних перешкод, які позбавляли особу можливості вчинити процесуальну дію вчасно. Аналогічну позицію викладено у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 826/7279/17 та від 11 листопада 2021 року у справі № 380/10498/20. Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про обізнаність з існуванням і змістом оскаржуваної постанови 26 березня 2025 року після отримання відповідного повідомлення у застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження. Ця обставина підтверджується відсутністю у матеріалах справи належних доказів направлення копії постанови ОСОБА_1 поштою чи іншим чином. В оскаржуваній постанові зазначено, що вона була направлена засобами поштового зв`язку, однак жодного підтвердження її фактичного вручення (повідомлення про вручення, фіскального чека, трек-номера, опису вкладення тощо) судом не встановлено. Відповідно, дата 26 березня 2025 року обґрунтовано визнається моментом, з якого у позивача виникла реальна можливість реалізувати право на судовий захист. Разом з тим, суд критично оцінює наведені апелянтом обставини щодо наявності поважних причин для звернення до суду лише 24 квітня 2025 року, тобто після спливу встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку. Надані у справу документи медичного характеру, зокрема, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02 квітня 2024 року № 7054 та висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 08 травня 2024 року № 418, виписані на ім`я батька позивача - ОСОБА_1 , і датуються квітнем-травнем 2024 року, тобто значно раніше дати фактичного отримання позивачем інформації про існування спірної постанови. Матеріали справи не містять доказів того, що саме у період з 26 березня по 24 квітня 2025 року батько позивача перебував у стані, який об`єктивно потребував постійного нагляду з боку останнього. Крім того, у справі відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що обов`язок по догляду за батьком покладено саме на позивача або неможливість виконання таких функцій іншими членами сім`ї чи соціальними службами. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача були поважні, непереборні обставини, які завадили йому звернутися з позовом у межах 10-денного строку після 26 березня 2025 року. Позивач не надав жодних підтверджень звернення за правовою допомогою, труднощів з доступом до електронного суду чи інших дій, які б свідчили про його належну обачність та прагнення захистити свої права. Надані апелянтом до апеляційного суду медичний висновок щодо дитини-інваліда, виданий Київською міською психоневрологічною лікарнею № 2, а також свідоцтво про народження дитини не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. Зазначений медичний висновок датований 24 листопада 2020 року і стосується неповнолітнього сина позивача, однак не містить жодної інформації щодо стану здоров`я батька позивача або про необхідність здійснення постійного догляду саме в період з 26 березня по 24 квітня 2025 року. Крім того, свідоцтво про народження лише підтверджує наявність у позивача дитини, але саме по собі не є доказом наявності об`єктивних непереборних обставин, які унеможливлювали подання позову вчасно. Відтак, наведені документи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо безпідставності поновлення строку звернення до адміністративного суду. Доводи позивача про те, що звернення до суду у визначений строк було неможливим через воєнний стан, повітряні тривоги та масові ракетні обстріли, не можуть вважатися достатніми та обґрунтованими підставами для поновлення процесуального строку. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, в ухвалах від 26 та 27 липня 2022 року у справах № 560/19843/21 та № 560/1209/22, саме по собі посилання на запровадження воєнного стану не є поважною причиною для поновлення строку, якщо не доведено конкретних обставин, які б свідчили про фактичне унеможливлення своєчасного звернення до суду, а також відповідних доказів такого впливу. Апелянт не навів жодних фактичних даних, які б підтверджували, що в період з 26 березня по 24 квітня 2025 року воєнна обстановка дійсно створювала об`єктивні та непереборні перешкоди для подання позову, а також не довів причин, з яких ним не було вжито жодних дій для подання позову навіть у відносно стабільні періоди. Тому зазначені обставини оцінюються судом як загальні та недоведені, а отже недостатні для поновлення строку звернення до суду. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подані разом з позовом документи не містять належного обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, об`єктивних, непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення з адміністративним позовом. У зв`язку з цим підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду не вбачається. У сукупності наведені обставини свідчать не про наявність об`єктивних перешкод, що унеможливлювали подання позову, а про недбале ставлення позивача до реалізації свого права на судовий захист, що не може бути виправдане шляхом поновлення строку на звернення до суду. Враховуючи, що позов подано після закінчення встановленого законом строку, а підстави, наведені позивачем у заяві про його поновлення, були обґрунтовано визнані судом першої інстанції неповажними, суд першої інстанції правильно застосував частину другу статті 123 КАС України, яка передбачає повернення позовної заяви у разі, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними. Крім того, апелянтом у межах апеляційного провадження не подано жодних нових доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду та підтверджували поважність причин пропуску строку. Доводи апеляційної скарги фактично повторюють ті обставини, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах Perez de Rada Cavanilles v. Spain, Мельник v. Україна, процесуальні строки встановлюються з метою забезпечення юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, а тому не можуть бути поновлені без достатніх, об`єктивних і переконливих підстав. Надмірне зволікання зі зверненням до суду, без доведення непереборних обставин, суперечить зазначеним принципам. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, його ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.