Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/40225/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/40225/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції та зобов?язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу до Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, що станом на 05 березня 2024 року становила 10 років 08 місяців 18 днів; - зобов?язати Національну поліцію України здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , яка надає право на призначення пенсії, та зарахувати до стажу служби в поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням стажу служби в податковій міліції у пільговому обчисленні за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, призначити надбавку за стаж служби в поліції, із зарахуванням вказаної пільгової вислуги років, починаючи з 05 березня 2024 року. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу служби в поліції період служби в податковій міліції. Зокрема, зазначає що служба в органах податкової міліції здійснювалася в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, а відтак повинна зараховуватися до стажу служби в поліції. Крім того зазначає, що відповідач порушує його право на зарахування вислуги років до календарної вислуги років, яка надає право на призначення пенсії. Також зазначає про наявність у нього права на зарахування до календарного стажу служби в поліції пільгової вислуги років за період роботи в органах податкової міліції з 01.09.2011 по 24.09.2021. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Національна поліція України подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач являється діючим поліцейським і проходить службу в поліції, а тому спірні правовідносини регулюються виключно положеннями Закону України «Про Національну поліцію». Апелянт стверджує, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключають можливість субсидіарного застосування інших, крім спеціального Закону №580-VIII, законів до регулювання правовідносин проходження служби поліцейськими, у тому числі у порядок обчислення стажу служби в поліції, зокрема на період дії воєнного стану та три місяці після його закінчення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт наголошує, що позивача на службу в поліції прийнято 04.03.2024, тобто вже після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, а тому відсутні будь-які правові підстави для зарахування до вислуги років в поліції вислугу років у податковій міліції. Зазначає, що Закон №580-VIII містить вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, який зараховується поліцейським до стажу служби в поліції, і цей перелік не містить службу в органах податкової міліції, а тим більше вислуги років в пільговому обчисленні. Також апелянт наголошує, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено зарахування до стажу служби в поліції пільгової вислуги років за період роботи в органах податкової міліції діючому працівнику поліції, який не є особою, яка набула право на пенсію. Крім того, апелянт посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 та від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від позивача 23.04.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено при повному та правильному дослідженню доказів, а тому є законним і обґрунтованим. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 01.09.2011 року по 24.09.2021 року проходив службу на різних посадах в органах податкової міліції у складі Державної податкової адміністрації у м. Києві, у складі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, у складі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у складі управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, у складі Головного слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що вбачається з Послужного списку особистого №3394607633. Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2021 року №845-о позивача звільнено із займаної посади з органів податкової міліції, відповідно до п. «г» (через скорочення штатів) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 №114. Відповідно до відомостей з послужного списку особової справи за період проходження служби в органах податкової міліції вже станом на 21.09.2021 позивачем набуто вислугу років у календарному обчисленні 10 років 00 місяців та 23 дні, а в пільговому - 10 років 08 місяців та 17 днів. З 05.03.2024 року по 05.06.2024 року позивач проходив службу в Департаменті оперативної служби Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого. З 05.06.2024 позивач проходить службу в Департаменті боротьби з накрозлочинністю Національної поліції України. ОСОБА_1 28.06.2024 звернувся до Національної Поліції України Департаменту кадрового забезпечення з рапортом, в якому просив зарахувати до стажу служби в Національній поліції України стаж служби в податковій міліції, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» або повідомити про причини такого не зарахування. Листом від 25.07.2024 №65287-2024 відповідач повідомив про відмову в задоволенні рапорту про зарахуванні стажу. Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Щодо позовної вимоги про зобов?язання Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу до Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, що станом на 05 березня 2024 року становила 10 років 08 місяців 18 днів, колегія суддів зазначає таке. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - «Закон №580-VIII», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція). Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - «ПК України», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України). Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі - «Закон №509-XII»), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції і до 20 листопада 2012 року, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням. Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію»" (стаття 26 Закону №509-XII). Спір у цій справі виник у зв`язку із незарахуванням відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення йому надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2011 по 24.09.2021 проходив службу на різних посадах в органах податкової міліції. За змістом частини першої у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Водночас статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII. Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, 7 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №280/8419/20. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахування викладеного, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Колегія суддів зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що правові позиції Верховного Суду у справі № 620/3663/19 є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у справі №620/3663/19 досліджувалось питання правомірності переміщення особи в порядку пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» з посади начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області на посаду заступника начальника Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області. У цій справі предметом позовних вимог є зарахування позивачу наявної на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислуги років з 01.09.2011 по 24.09.2021 у податковій міліції до стажу служби в поліції. Щодо позовної вимоги про зобов?язання Національну поліцію України здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , яка надає право на призначення пенсії, та зарахувати до стажу служби в поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням стажу служби в податковій міліції у пільговому обчисленні за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, призначити надбавку за стаж служби в поліції, із зарахуванням вказаної пільгової вислуги років, починаючи з 05 березня 2024 року, колегія суддів зазначає таке. За приписами статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ). Згідно преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Пунктом "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі-Постанова №393). Абзацом 8 пункту 1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу. Суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою відповідача у зарахуванні позивачу до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні та здійсненні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років та встановлення надбавки за стаж служби в поліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років. При цьому позовні вимоги в частині необхідності зарахування в пільговому обчисленні періоду з 01.09.2011 по 24.09.2021 до календарної вислуги років, яка надає право на призначення пенсії, а також до стажу служби в поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, позивач мотивує саме положеннями Закону №2262-ХІІ та Постанови №393. Водночас апелянт в апеляційній скарзі зазначає про відсутність підстав для здійснення перерахунку та зарахування до календарної вислуги років позивача, яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, загальною кількістю 10 років 08 місяці 17 днів, оскільки пільгова вислуга зараховується до календарної вислуги при звільненні зі служби в поліції та при набутті права на пенсію за умов, визначених у статті 12 Закону №2262, та зараховується для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №520/11545/19 за подібних правовідносин, аналізуючи положення статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виснував про виключне застосування положень даної норми лише при розрахунку вислуги років поліцейським під час призначення пенсій за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262. Також, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" чітко передбачено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Статтею 17-1 Закону №2262 передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. З огляду на наведене, Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №520/11545/19 дійшов висновку про те, що Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Також за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2023 у справі № 320/12166/20, Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, як на тому наполягає позивач, оскільки вона прийнята на виконання Закону № 2262-XII, а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на теперішній час працює на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2-го відділу (супроводження справ у судах) 2-го управління (оперативного супроводження) в Департаменті боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України. Беручи до уваги, що позивач проходить службу в поліції, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, суд вважає, що вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі №260/7359/21 та від 21.12.2023 у справі №600/2632/22-а. Зважаючи на викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції та зобов?язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу до Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, що станом на 05 березня 2024 року становила 10 років 08 місяців 18 днів. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини другої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За правилами статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Судові витрати підлягають зміні та розподілу згідно обсягу задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної поліції України - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №320/40225/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог - зобов?язати Національну поліцію України здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , яка надає право на призначення пенсії, та зарахувати до стажу служби в поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням стажу служби в податковій міліції у пільговому обчисленні за період з 01.09.2011 по 24.09.2021, призначити надбавку за стаж служби в поліції, із зарахуванням вказаної пільгової вислуги років, починаючи з 05 березня 2024 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовити. Змінити розподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578). В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Т.Р.Вівдиченко Є.І.Мєзєнцев