Постанова 4854 № 420/27160/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27160/24 Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П., повний текст судового рішення складено 22.11.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Шляхтицького О.І., Ступакової І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №420/27160/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 28.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають у відмові у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яку передбачено п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, вона працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж більш ніж 30 роківна таких посадах. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наголошуючи, що позивачка не має необхідного спеціального стажу для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яку передбачено п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №420/27160/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що позивачка має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яку передбачено п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги суб`єкт владних повноважень зазначає, що позивачка не має права на отримання грошової допомоги, яку передбачено положеннями пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що з 19.05.2024 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З матеріалів спарви убачається, що ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області скеровано заяву від 21.05.2024 щодо нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наслідком розгляду такого звернення ГУ ПФУ в Одеській області надано відповідь (лист №21110-19826/М-02/8-1500/24 від 23.07.2024), у якій зазначено, що немає правових підстав для для нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки школи мистецтв відносяться до позашкільних навчальних закладів, в яких не передбачена посада викладача згідно Переліку закладів і установ освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Уважаючи своє право порушеним ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з наступними змінами та доповненнями, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; - не менше 28 років 6 місяців. Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. 23.11.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1191 «Про затвердження Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати». Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №

909. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Колегія суддів зазначає, що лише сукупність усіх трьох умов надає особі права на отримання передбаченої пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги. Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку стажу, станом на 28.05.2024 страховий стаж ОСОБА_1 становить 44 роки 5 місяців 10днів, а саме: наказом № 19 від 01.08.1983 позивачку зараховано викладачем по класу фортепіано в Кілійську ДМШ; наказом № 25 від 10.04.1997 - викладачем по класу фортепіано в Кілійську школу естетичного виховання; наказом № 14 від 30.09.2002 - звільнено з займаної посади викладача за власним бажанням; наказом № 16 від 21.10.2002 - зараховано викладачем по класу фортепіано в Кілійську школу естетичного мистецтва; рішенням Кілійської райради № 227-ІУ-ХІУ від 08.04.2005 Кілійську школу естетичного виховання перейменовано в Кілійську дитячу музикальну школу; рішенням Кілійської міської ради № 232-УІІ/0-10 від 07.12.2018 Кілійську дитячу вуличну школу перейменовано на комунальний заклад «Кілійська школа мистецтв». З довідки Комунального закладу «Кілійська школа мистецтв» Відділу культури Кілійської міської ради та туризму № 44 від 12.04.2024 убачається, що ОСОБА_1 працює у комунальному закладі «Кілійська школа мистецтв» «викладачем класу фортепіано. Період роботи складає: - зарахована 01.08.1983 викладачем по класу форепіано (наказ № 19 п. 8 від 01.08.1983); - звільнена 30.09.2002 (наказ № 14 п.1 від 30.09.2002); - зарахована 21.10.2002 (наказ № 16 від 21.10.2002). Відповідно до довідки комунального закладу «Кілійська школа мистецтв» Відділу культури Кілійської міської ради № 92 від 05.08.2024, ОСОБА_1 працює викладачем класу фортепіано з 01.08.1983 по теперішній час. Судом апеляційної інстанції також з`ясовано, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, а тому 19.05.2024 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, станом на день досягнення позивачкою пенсійного віку у неї був наявний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Колегія суддів зазначає, що відповідач не вказує, а судом апеляційної інстанції не установлено, що на момент виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 отримувала будь-який інший вид пенсії. З урахуванням наведеного апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . При цьому, у контексті вирішення даного спору є необґрунтованим посилання відповідача на те, що школи мистецтв відносяться до позашкільних навчальних закладів у яких не передбачено посади викладача, з огляду на таке. Переліком закладів і установ освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (у радакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. За приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 №1060-ХІІ "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Згідно із статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту. Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Відповідно до статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини поширюється також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад. Враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не була передбачена Переліком закладів і установ освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Не є юридично спроможним довід скаржника стосовно того, що в спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду лише досліджує, аналізує та перевіряє подані пенсіонеркою документи і виявляє їх неточності та розбіжності, адже витребування та перевірка додаткових документів і довідок віднесено саме до повноважень пенсійного органу. Перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії. Апеляційний адміністративний суд відхиляє посилання скаржника на необхідність подання ОСОБА_1 уточнюючих довідок з посиланням на первинні документи, відомостей стосовно перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати, т.я. означене не кореспондується із приписами пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не є підставою для позбавлення позивачки права на отримання спірної допомоги. Є безпідставним довід скаржника про те, що пільговий стаж ОСОБА_1 становить менше 30 років, адже за приписами пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" однією із підстав для виплати грошової допомоги є наявність страхового стажу, а не пільгового. Як установлено вище, страховий стаж позивачки становить більш ніж 30 років. Колегія суддів зазначає, що наведені органом Пенсійного фонду в досліджуваних правовідносинах обґрунтування є формальними та не позбавляють позивачку гарантованого законодавством права на належне пенсійне забезпечення. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Одеській області. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №420/27160/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький І.Г. Ступакова