Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1603/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 р. Справа № 520/1603/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 30.04.25 по справі № 520/1603/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.07.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 26.07.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №

44. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.07.2022 до 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет на 2022-2023 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.07.2022 до 19.05.2023 (включно), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, із урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі № 520/1603/25 з того формулювання, котре наведено судом, на те формулювання, котре заявлено в адміністративному позові. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд за власною ініціативою прибрав з прохальної частини задоволених вимог позивача вимогу про застосування механізму первинної редакції п.4 ПКМУ № 704 до додаткових видів грошового забезпечення та премії, чим звузив право позивача на належне виконання рішення, оскільки у такому разі сторона позивача має обґрунтовані побоювання того, що у наведених судом формулюваннях воно буде виконано лише в частині посадового окладу та окладу за звання, а решта складових: надбавка за вислугу, за особливості проходження служби, премія тощо, відповідач залишить незмінними за відсутності згадки про них у тексті рішення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення скасувати з підстав, які викладені в апеляційній скарзі відповідача. Крім того, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що представник позивача, адвокат Коломойцев М.М., під час подачі позову не надав суду належних документів, які підтверджують його повноваження у цій справі. Так, відповідно наявних у справі матеріалів, у якості підтвердження своїх повноважень представник Позивача надав копію ордеру про надання правничої допомоги серії АН № 1131203 від 22.01.2025 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Харківському окружному адміністративному суді. Разом з тим, ордери на надання правничої допомоги у інших справах іншим особам у Харківському окружному адміністративному суді, представником у суді яких також є адвокат Коломойцев М.М., наявні ордери, які містять такий же самий номер. Адвокат Коломойцев М.М. використовував ордер із зазначеним номером для надання правничої допомоги у судах: гр. ОСОБА_2 (ордер серії АН № 1131203 від 16.08.2024 року); гр. ОСОБА_3 (ордер серії АН № 1131203 від 24.10.2024 року); гр. ОСОБА_4 (ордер серії АН № 1131203 від 25.10.2024 року); гр. ОСОБА_5 , (ордер серії АН № 1131203 від 02.10.2024 року); гр. ОСОБА_6 (ордер серії АН № 1131203 від 26.09.2024 року); гр. ОСОБА_7 (ордер серії АН № 1131203 від 22.01.2025 року); гр. ОСОБА_8 (ордер серії АН № 1131203 від 23.10.2024 року); гр. ОСОБА_9 (ордер серії АН № 1131203 від 04.12.2024 року). Зауважує, що 03.02.2025 року за вказаними фактами Відповідачем направлена скарга щодо адвоката ОСОБА_10 до КДКА Донецької області для відкриття дисциплінарного провадження та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Станом на момент подання відзиву з КДКА Донецької області надійшла відповідь, що скарга військової частини НОМЕР_1 НГУ відносно адвоката ОСОБА_10 прийнята до розгляду на надіслана до дисциплінарної палати КДКА Донецької області для проведення дисциплінарного провадження. Також апелянт вважає, що представником позивача пропущений строк звернення до суду із зазначеним позовом. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 26.07.2022 до 07.12.2023 проходив військову службу у відповідача, що підтверджено копіями з витягів з наказів відповідача від 26.07.2022 № 200 та від 07.12.2023 № 350 відповідно. 17.12.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо грошового забезпечення позивача за спірний період. Відповідач листом від 26.12.2024 повідомив представника позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, як юридична особа, позбавлена можливості самостійно встановлювати розмір грошового забезпечення своїх військовослужбовців, в тому числі здійснювати перерахунок посадових окладів, це повноваження належить виключно Міністерству внутрішніх справ України. Постановою КМ України № 103, що набрала законної сили 24.02.2018, в пункт 4 Постанови № 704 внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і

14. При цьому, після скасування даного пункту, норми постанови № 704 не приведені у відповідність чинному законодавству, відтак підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, відсутні. Вважаємо, що до вказаних правовідносин не може бути застосована норма, за якою обчислення грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Відповідно до довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за період з листопада 2022 року до жовтня 2023 року, установлено посадові окладу, оклади за військове звання, надбавки за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення. Позивач наводить аргументи про те, що така бездіяльність відповідача є протиправною у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціалізованими) званням позивача повинен розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2018. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником). Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частинами 1 та 2 статті 160 встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Колегією суддів встановлено, що 22.01.2025 представник позивача - адвокат Коломойцев М.М. подав до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. На підтвердження своїх повноважень адвокат Коломойцев М.М. надав ордер про надання правничої допомоги серії АН номер № 1131203 від 22.01.2025 на представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 17.12.2024 у Харківському окружному адміністративному суді. Відповідно до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Згідно з правовими нормами частин 1 та 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, може бути ордер. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що одним із належних документів, який підтверджує наявність у адвоката права на представництво в суді інтересів фізичної особи є ордер, виданий у відповідності до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Положення про ордер про надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 14 лютого 2020 року № 29 та рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118) (далі - Положення № 41). Відповідно до пунктів 2-4, 6, 10, 11 Положення № 41 ордер на надання правової допомоги - це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Відповідно до пункту 12 цього Положення, ордер, окрім інших, містить наступні реквізити: п.п. 12.1 серію, порядковий номер ордера; п.п. 12.2 прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; п.п. 12.3 посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; п.п. 12.4 назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Колегія суддів зазначає, що згідно рішення Ради адвокатів України № 137 від 15-16 грудня 2023 року "Про затвердження роз`яснення щодо використання бланків ордерів на надання правничої (правової) допомоги" один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики. Отже, представництво декількох клієнтів за одним ордером не передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також «Положенням про ордер на надання правової (правничої) допомоги». Кожному клієнту виписується окремий ордер, з різними порядковими номерами ордеру, у якому зазначаються усі інші обов`язкові реквізити. Крім цього, 30.09.2020 рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури № ІХ-010/2020, за скаргою на рішення дисциплінарної палати КДКА м. Києва № 311, від 28.05.2020 про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката, дано висновок, що: «пунктом 12.1 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги чітко визначено, що кожен згенерований ордер має мати свою серію та номер, адвокат на вказану вимогу уваги не звернув та на одному бланку заповнив 5 ордерів для представництва інтересів особи у різних судових установах (п. 80 такого рішення). У листі Секретаріату НААУ від 17.02.2020 також зазначено, що один згенерований ордер, якому присвоєна серія та номер, не може мати різну дату видачі (п. 81 такого рішення)». Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 520/1663/25 адвокат Коломойцев М.М. використовував ордер серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах: - гр. ОСОБА_2 (ордер серії АН № 1131203 від 16.08.2024 року); -гр. ОСОБА_3 (ордер серії АН № 1131203 від 24.10.2024 року); -гр. ОСОБА_4 (ордер серії АН № 1131203 від 23.10.2024 року); -гр. ОСОБА_5 (ордер серії АН № 1131203 від 02.10.2024 року); -гр. ОСОБА_6 (ордер серії АН № 1131203 від 26.09.2024 року); -гр. ОСОБА_7 (ордер серії АН № 1131203 від 25.10.2024 року). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 520/1663/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Вказана ухвала відповідно до відомостей ЄДРСР набрала законної сили 21.02.2025. Також, встановлено, що у справі № 520/33347/24, зокрема, 04.12.2024 адвокатом Коломойцевим М.М. в інтересах ОСОБА_2 подано позов, а на підтвердження своїх повноважень адвокат Коломойцев М.М. до зазначеного позову надав ордер про надання правничої допомоги серії АН номер № 1131203 від 03.12.2024 на представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 18.10.2024 в Харківському окружному адміністративному суді. Також, 04.12.2024 адвокатом Коломойцевим М.М. в інтересах ОСОБА_3 подано позов, а на підтвердження своїх повноважень адвокат Коломойцев М.М. до зазначеної позовної заяви надав ордер про надання правничої допомоги серії АН номер № 1131203 від 04.12.2024 на представництво інтересів ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 15.10.2024 в Харківському окружному адміністративному суді. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 520/33347/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. Вказана ухвала відповідно до відомостей ЄДРСР набрала законної сили 25.02.2025. Крім того, встановлено, що у справі № 520/33349/24 адвокат Коломойцев М.М. використовував ордер серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах: - гр. ОСОБА_2 (ордер серії АН № 1131203 від 16.08.2024 року); -гр. ОСОБА_3 (ордер серії АН № 1131203 від 24.10.2024 року); -гр. ОСОБА_4 (ордер серії АН № 1131203 від 23.10.2024 року); -гр. ОСОБА_5 , (ордер серії АН № 1131203 від 02.10.2024 року); -гр. ОСОБА_6 (ордер серії АН № 1131203 від 26.09.2024 року); - гр. ОСОБА_7 (ордер серії АН № 1131203 від 22.01.2025); -гр. ОСОБА_8 (ордер серії АН № 1131203 від 25.10.2024 року); - гр. ОСОБА_9 (ордер серії АН № 11312023 від 22.01.2025). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/33349/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. Вказана ухвала відповідно до відомостей ЄДРСР набрала законної сили 27.03.2025. Також, встановлено, що у справі № 520/29518/24 адвокат Коломойцев М.М. використовував ордер серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах: - гр. ОСОБА_2 (ордер серії АН № 1131203 від 16.08.2024 року); -гр. ОСОБА_3 (ордер серії АН № 1131203 від 23.10.2024 року); -гр. ОСОБА_4 (ордер серії АН № 1131203 від 02.10.2024 року); -гр. ОСОБА_5 (ордер серії АН № 1131203 від 26.09.2024 року); -гр. ОСОБА_6 (ордер серії АН № 1131203 від 25.10.2024 року); Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 520/29518/24, зокрема, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Вказана ухвала відповідно до відомостей ЄДРСР набрала законної сили 10.04.2025. Системний аналіз наведеного, дає підстави колегії суддів для висновку про наявні збіги у серії та номері (такі є ідентичними), що надані адвокатом Коломойцевим М.М. на представництво інтересів різних осіб по різним договорах про надання правової допомоги у справах № 520/1663/25, № 520/33347/24, № 520/33349/24, № 520/29518/24, № 520/33348/24 а також і у даній справі. Також, у вищезазначених та ідентичних за серією та номером ордерах наявні різні дати видачі таких ордерів. На підставі викладеного, зважаючи на наявні документи, що надані в якості повноважень на представництво ОСОБА_1 адвокатом Коломойцевим М.М. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що дану позовну заяву подано та підписано адвокатом при відсутності належних повноважень на ведення справи. Колегія суддів відмічає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, провадження № 11-44заі19, звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ордер, наявний в електронних матеріалах позовної заяви, не є належним документом, який може підтвердити повноваження адвоката Коломойцева М.М. на підписання та подання позовної заяви саме до Харківського окружного адміністративного суду та саме в інтересах ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України. Викладене свідчить про те, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Коломойцеву М.М. щодо його представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду. Викладене, у свою чергу свідчить, що у адвоката Коломойцева М.М. були відсутні повноваження на підписання та подання позовної заяви, а також представлення інтересів ОСОБА_1 у Харківському окружному адміністративному суді у справі № 520/1603/25. Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин при відкритті адміністративного провадження, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку. Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно із ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України). З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі № 520/1603/25 - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц