Постанова 4851 № 440/5064/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 р.Справа № 440/5064/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.05.25 року по справі № 440/5064/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, третя особа, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про стягнення з боржника основної винагороди від 13.12.2024 ВП № 76784594. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем добровільного виконано рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 27.05.2024 у справі № 537/632/24 після відкриття виконавчого провадження ВП №76784594, шляхом передання в межах виконавчого провадження №76784594 належного боржнику майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Крім того, позивач наголошує, що стягнення на користь приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича основної винагороди приватного виконавця в сумі 20100,00 грн. є протиправним та порушує його права, оскільки приватним виконавцем Скрипником В. Л. не вжито жодних фактичних дій із примусового виконання рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 27.05.2024 у справі № 537/632/24. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що саме в результаті дій боржника та стягувача здійснено фактичне виконання виконавчого документу, в той час приватним виконавцем не вжито дій із примусового виконання рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 27.05.2024 у справі № 537/632/24. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем зазначено, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та всебічно дослідив надані сторонами докази, в результаті чого дійшов правильного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки викноання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 13.12.2024 ВП№76784594 є законним. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Від відповідача до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем відкрито виконавче провадження №76784594 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.09.2024 у справі №537/632/24 про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ОСОБА_2 (стягувач) заборгованості за договором позики у розмірі 200000,00 грн та понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 грн. Так, рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 27.05.2024 у справі №537/632/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики - задоволений. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01.01.2023 у розмірі 200000 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмір 1000 грн. 13.12.2024 відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №76784594 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.12.2024 ВП № 76784594 та постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 13.12.2024 ВП №6784594, якою визначений розмір основної винагороди приватного виконавця у сумі 20 100,00 грн. Постановою про арешт майна боржника від 13.12.2024 ВП № 76784594 накладений арешт на майно боржника, в тому числі на квартиру, загальною площею 60,58 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виконавчого провадження, приватним виконавцем також постановою від 13.12.2024 ВП № 76784594 накладений арешт на кошти боржника, що знаходяться на банківських рахунках. 17.12.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, що позивач бажає продати нерухоме майно, яке арештоване приватним виконавцем, для погашення боргу перед стягувачем, просив тимчасово призупинити вчинення виконавчих дій у провадженні ВП №76784594. Приватним виконавцем надана відповідь листом від 18.12.2024 на заяву боржника, що законні підстави відсутні для зупинення виконавчого провадження і вчиняються дії для примусового виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача, а боржник має право домовитись із стягувачем про передачу майна в рахунок погашення боргу. 18.12.2024 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича надійшла заява стягувача, в якій ОСОБА_2 повідомила, що керуючись частиною 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", боржник за згодою стягувача передав їй належну боржнику квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок повного погашення заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом. До заяви стягувачем долучений акт про передачу майна в рахунок погашення боргу від 18.12.2024, у зв`язку із чим стягувач просив зняти арешт з переданої квартири. Постановою від 18.12.2024 ВП №76784594 знятий арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи встановлення факту фактичного виконання у повному обсязі рішення суду згідно із виконавчим документом, 18.12.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №76784594 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП № 76784594, наданих відповідачем та із Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлені обставини, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем вчинений ряд дій із 13.12.2024 для примусового виконання рішення суду: направлено вісім запитів та винесено одинадцять постанов, включаючи арешт коштів та майна боржника. В межах виконавчого провадження № 76784594 приватним виконавцем вжитий ряд наступних дій, не виключно: - направлено запит № 58474 від 13.12.2024 на отримання інформації, що становить банківську таємницю до АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Універсал Банк", АТ "АЛЬТБАНК", ПАТ АБ "Південний", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "УКРСИББАНК", АТ "ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК", АТ "СЕНС БАНК", АТ "ТАСкомбанк", АТ "Райффайзен Банк", АТ "Банк 3/4", АТ "СКАЙ БАНК", ПАТ "Банк Восток", АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" з проханням надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців позивача; - направлено запит до ПФУ № 244947233 від 13.12.2024 про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи. В свою чергу ПФУ надало відповідь згідно якої встановлено, що останній раз боржник отримував заробітну плату 01.07.2024. За таких умов, у боржника відсутні офіційні джерела доходів, а відповідно неможливо винести постанову про звернення стягнення на них; - на підставі відомостей з НКЦПФР сформовано довідку від 13.12.2024 про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, на підставі якої встановлено, що боржник не володіє пакетом голосуючих акцій; - сформовано довідку в Єдиній уніфікованій системі сільськогосподарської техніки Держпродспоживслужби, в результаті чого встановлено, що за боржником не зареєстрована сільськогосподарська техніка; - направлено запит № 58507 від 13.12.2024 до Північно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та Державного підприємства "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин" з метою отримання інформації про наявність у боржника будь-якого майна; - в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформовано довідку стосовно боржника та встановлено, що боржник є фізичною особою-підприємцем; - направлено запит № 244947247 від 13.12.2024 до ДПС України стосовно наявних у боржника юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи. З відповіді ДПС України встановлено, що у боржника відкриті рахунки в низці банківських установ, зважаючи на це цього ж дня винесено постанову про арешт коштів боржника від 13.12.2024 ВП № 76784594, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках; - з інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна встановлено, що боржнику на праві власності належать об`єкти нерухомого майна; - винесено постанову про арешт майна боржника від 13.12.2024 ВП № 76784594 накладено арешт на належні боржник квартири, а також на все рухоме майно боржника. Відповідні обтяження зареєстровані в ДРРП та ДРОРМ; - направлено запит до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 13.12.2024 № 58516 з метою отримання інформації стосовно зареєстрованих осіб у вище зазначених квартирах, належних боржнику та інші дії. Також приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем направлений запит від 18.12.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Оскільки із боржника основна винагорода приватного виконавця не стягнута та одночасно виконане в межах виконавчого провадження №76784594 рішення суду, згідно із виконавчим документом, відповідачем пред`явлене до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Гуріній Т.В. постанову про стягнення із боржника основної винагороди від 13.12.2024 ВП № 76784594. 20.03.2025 приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В. відкрила виконавче провадження №77579447 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. основної винагороди приватного виконавця в сумі 20100,00 грн. Вважаючи, що відповідачем допущені протиправні дії щодо постанови про стягнення із боржника основної винагороди від 13.12.2024 ВП № 76784594, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб, далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ). У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця (частина восьма статті 26 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На підставі ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, встановленому для стягнення виконавчого збору. Відповідно до частини 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Частинами першою - сьомою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1403-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Частиною 3 статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця. Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 (далі - Порядок №643). Розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом (п.12 Порядку №643). Колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" під час відкриття виконавчого провадження виконавці не зобов`язані перевіряти факт виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження. Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII. Норми Закону №1404-VIII, не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №520/7410/23, від 26.01.2024 у справі №580/192/23 Аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми. Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19. Крім цього, аналіз статті 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця. Водночас саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18). Також у своїй практиці Верховний Суд уже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом). Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 08.02.2023 по справі №160/26568/21, що враховується відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Колегія суддів враховує, що станом на момент відкриття виконавчого провадження ВП №76784594 13.12.2024, позивач рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 27.05.2024 у справі №537/632/24, яке набрало законної сили 02.07.2024, не виконав. У подальшому відповідачем здійснений ряд дій та запитів для примусового виконання рішення суду. При цьому, позивач був обізнаний про примусове виконання рішення у виконавчому провадженні ВП № 76784594, однак позивач добровільно не виконав рішення суду із дати набрання чинності по 13.12.2024, у зв`язку із з чим відкрита процедура примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № 76784594, яке завершилось погашенням вимог стягувача шляхом передачі належного відповідачу нерухомого майна у погашення боргу. Виконавче законодавство ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди в залежність від тієї обставини чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця. З огляду на викладене, досягнення згоди між боржником та стягувачем про передачу майна боржника з метою погашення боргу перед стягувачем за рахунок такого майна в межах виконавчого провадження не є добровільним виконанням рішення суду, а є добровільною передачею майна за згодою боржника для погашення суми боргу примусово у виконавчому провадженні, що підтверджується актом про передачу майна в рахунок погашення боргу від 18.12.2024 та постановами приватного виконавця. Таким чином, внаслідок правомірних дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, позивачем примусово виконане рішення суду. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 440/5064/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 30.07.2025 року