Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/9933/25

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2025 року м. Рівне Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Іващенко Ірини Ігорівни на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,- в с т а н о в и в : Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Іващенко І.І. оскаржила її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Заперечує факт вчинення ОСОБА_1 протиправних дій стосовно його колишньої дружини та наголошує, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність в його діях складу інкримінованих правопорушень, а тому його необґрунтовано визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. _______________________________________________________________________________________________________________________ Справа №569/9933/25 Суддя в суді І інстанції Гордійчук Н.О. Провадження № 33/4815/635/25 Суддя в апеляційній інстанції Шимків С.С. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству`психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю потерпілої особи. Судом встановлено, що 28.04.2025 року близько 11 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме гучно стукав у двері, вимикав світло, погрожував фізичною розправою, словесно погрожував, кричав, внаслідок чого було завдана шкода психологічному здоров`ю останньої. Крім того, 09.05.2025 року близько 10 год., за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: гучно стукав у двері, погрожував фізичною розправою та вбивством, обзивав нецензурною лайкою, кричав, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД № 658077 від 09.05.2025 року, серії ВАД № 659727 від 09.05.2025 року, витягом з бази АРМОР щодо реєстрації події, заявами та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.05.2025 року, в яких зазначено, що поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено високий рівень небезпеки кривдника. Факт вчинення вказаних правопорушень, за обставин викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає. Апеляційним судом не встановлено обставин, які б вказували про надання потерпілою неправдивих показань з метою обмовити ОСОБА_1 , який у свою чергу, не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції, зокрема, у зв`язку з безпідставним складанням відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення. Також не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування відсутні. На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 294КУпАП, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іващенко Ірини Ігорівни залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду Шимків С.С.