Постанова 4814 № 554/2265/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2265/25 Номер провадження 22-ц/814/2980/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 12 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 12 травня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ ФК «Поліс», просила ухвалити рішення, яким витребувати (повернути) спільну частку (19/100) громадської будівлі АДРЕСА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 12 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, формально послався на існування арешту на спірне майно в іншій справі, не оцінивши ризики втрати предмета спору. Суд проігнорував висновки, викладені у постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року (справа № 754/5683/22), і не звернув уваги на те, що ТОВ ФК «Поліс» вже оприлюднило у рекламних газетах оголошення про продаж спірного об?єкта нерухомості. Суд не дав оцінки, доводам заяви про забезпечення позову, у якій проаналізовані судові рішення у справах, що стосуються спірного об?єкта нерухомості, зокрема справа № 554/8713/23, на яку послався суд, та проігнорував те, що суд створив ситуацію, за якої власник спірного об?єкта нерухомості змінився через бездіяльність самого суду. Рішенням суду у справі № 554/8713/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, отже вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані, що призведе до невідворотних наслідків втрати майна. В апеляційній скарзі детально викладені обставини заявленого позову і наголошується на незаконності рішення державного реєстратора Дмитренко Т.І. від 19 серпня 2024 року, ухваленого на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року (справа № 554/9012/16-ц), яким, зокрема, припинено право власності ОСОБА_1 на 19/100 спірного об?єкта нерухомого майна. Звертається увага, що ОСОБА_1 заявлений позов майнового характеру і судове рішення, у разі задоволення позову не вимагатиме, примусового виконання, тому для вирішення питання забезпечення такого позову достатнім є обгрунтоване припущення, щ невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. У відзиві адвокатка Воропай Т.І., представниця ТОВ «ФК «Поліс», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду залишити без змін. У відзиві детально викладені обставини виникнення спірних правовідносин і судові рішення, які ухвалені відносно спірного об?єкта нерухомого майна, майнових прав на нього. Підкреслюється з посиланням на долучені до відзиву копії документів, що публікація оголошення у газеті, на яку посилається ОСОБА_1 , не ініціювалася ТОВ «ФК «Поліс». Окрім того, за станом на сьогодні відносно спірного об?єкта нерухомості існує обтяження. Рішення суду у справі № 554/8713/23 не набрало законної сили, оскільки буде переглянуте апеляційним судом. Постанови ВС від 26 січня 2022 року у справі № 758/103350/17-ц, на яку посилається ОСОБА_1 , не існує, принаймі у ЄДРСР. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав: Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ ФК «Поліс». Просила, ухвалити рішення, яким витребувати (повернути) спільну частку (19/100) громадської будівлі АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2024 року державний реєстратор Дмитренко Т.І. на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року (справа № 554/9012/16-ц) ухвалила рішення, яким припинила право власності ОСОБА_1 на 19/100 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 . Таке рішення позивачка вважає незаконним, оскільки рішення ухвалено з порушенням п.5 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Разом з позовом ОСОБА_1 заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежитлове приміщення; заборону ТОВ ФК «Поліс», державним реєстраторам та іншим особам, які виконують функції державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірного нежитлового об?єкта нерухомого майна; заборони ТОВ ФК «Поліс», державним реєстраторам, а також іншим суб?єктам, на яких покладено функції державного реєстратора, у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування спірне нерухоме майно. Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 04 березня 2025 року (т.1 а.с.93-95) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що ухвалою суду від 03 вересня 2024 року у справі № 554/8713/23 забезпечений позов відносно спірного нерухомого майна, тому у ТОВ ФК «Поліс» чи ПАТ «ВТБ Банк» відсутня реальна можливість розпорядитися предметом іпотеки (спірним нерухомим майном). У травні 2025 року ОСОБА_1 повторно подала суду клопотання про забезпечення позову (т.1 а.с.210-236), заявлена вимога мотивована тими ж обставинами і доводами, додатково у клопотанні зазначено, що рішенням суду у справі № 554/8713/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03 вересня 2024 року, будуть скасовані, при цьому 07 травня 2025 року у «Новій газеті» вже розміщено оголошення про продаж спірного нерухомого майна, що підтверджує наміри ТОВ ФК «Поліс» відчужити це майно до остаточного вирішення спору по суті. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції виходив з того, що рішенням Октябрського районного суді м. Полтави (по справі №554/8713/23) в позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як опікун в інтересах ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном відмовлено, на підставі відсутності права власності у позивачки. У ч.10 ст.158 ЦПК України закріплено, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Враховуючи, що рішення Октябрського районного суді м. Полтави по справі №554/8713/23 від 27 березня 2025 року не набуло законної сили, в зв`язку з чим, не скасовані заходи забезпечення позову, тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи наявність діючих заходів забезпечення. Заявниця ОСОБА_1 має право на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суді м. Полтави по справі №554/8713/23 від 27 березня 2025 року. При апеляційному перегляді рішення, суд може скасувати рішення суду першої інстанції, тоді заходи забезпечення позову продовжувати діяти, а у разі набрання рішення законної сили, у ОСОБА_1 відсутнє право порушувати права власника нерухомого майна шляхом накладання арешту та забороною вчиняти певні дії. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, відчужити його тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами(частина третя статті 150 ЦПК України). Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо можливості вжиття таких заходів забезпечення позову як арешт чи заборона вчиняти певні дії у спорах немайнового характера, апеляційний суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року (справа N 754/5683/22), згідно яких: «37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18).

38. Велика Палата Верховного Суду підтверджує сформульовані нею у справах N 914/1570/20, N 381/4019/18 висновки та додатково зазначає таке.

39. До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

40. Після набрання чинності Законом N 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: "Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом".

41. Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

42. Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.» У межах розгляду цієї справи позивачкою заявлена вимога про витребування майна (19\100 нежитлової будівлі) із чужого незаконного володіння. Відповідно до ст.388 ЦК України право витребування майна із чужого незаконного володіння належить неволодіючому власнику такого майна. Судовими рішеннями у справі №554/9012/16-ц встановлено, що ТОВ ФК «Поліс» у встановленому законом порядку набуло право власності на спірний об?єкт нерухомого майна. Рішенням суду від 02.11.2016 року у справі № 554/5438/16-ц, яке набуло законної сили, встановлено факт нікчемності договору дарування та застосовано наслідки нікчемного правочину й повернуто все одержане за договором дарування частини нежитлової будівлі від 19.08.2011 року, на який посилається ОСОБА_1 у підтвердження факта належності їй права власності на частку у спірному об?єкті нерухомого майна. За станом на час розгляду судом першої інстанції клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі відносно спірного об?єкта нерухомого майна був (і продовжує бути) чинним арешт, накладений ухвалою суду від 03 вересня 2024 року у справі № 554/8713/23. Оцінюючи ризики утруднення чи неможливості виконання рішення суду у цій справі, апеляційний суд не вправі, як на тому наполягає ОСОБА_1 , вважати обгрунтованим її позов і вважати наперед незаконним рішення суду у справі 554/8713/23, у якій вирішений спір між тими ж сторонами і з аналогічних підстав. Апеляційний суд визнає слушними доводи відзиву на апеляційну скаргу у частині того, що долучена ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову копія оголошення у газеті (т.1 а.с.237-238) не є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження намірів ТОВ «ФК «Поліс» відчужити у будь-який спосіб спірний об?єкт нерухомого майна. Оскільки за станом на час постановлення ухвали суду першої інстанції ризики незаконного, на переконання ОСОБА_1 , відчуження спірного об?єкта нерухомого майна були відсутні з огляду на чинність ухвали суду від 03 вересня 2024 року у справі 554/8713/23, слід визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду про відмову у забезпеченні позову є законною і обгрунтованою. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 12 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30 липня 2025 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов