Постанова 4813 № 504/1925/24

Номер провадження: 22-ц/813/2008/25 Справа № 504/1925/24 Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року, постановлену Комінтернівським районним судом Одеської області у складі: судді Вінської Н.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, в с т а н о в и в: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, в якому позивач просила: відібрати у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та негайно передати його матері ОСОБА_1 17 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Шалько О.А. до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд забезпечити позов шляхом встановлення графіку побачень матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини - ОСОБА_5 та зобов`язати відповідачів надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини ОСОБА_5 . Заява мотивована тим, що тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з матір`ю може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову через зменшення емоційної прив`язки малолітньої дитини до матері через відсутність спілкування. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Встановлено графік зустрічей матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 наступним чином: кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі, з можливістю відвідувати, за бажанням дитини, будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани - без присутності інших осіб. Зобов`язано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спільно їм проводити час - за місцем проживання матері - ОСОБА_1 кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі без присутності інших осіб. В апеляційній скарзі скаржник вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою, просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що вжитті судом заходи забезпечення позову за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог. Судом першої інстанції проігноровано факт, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення, не з`ясовано обставини, а саме: наявності спору між сторонами; з ким наразі проживає дитина; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також те, що розглядається справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шалько О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу задовольнити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав. Інші учасники справи, зокрема відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлені у порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки їх представники є учасниками Електронного суду, про що свідчать довідка про доставку електронного документу 20.06.2025 20:56:07, позивачка ОСОБА_1 повідомлена у порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її представник є учасником Електронного суду, про що свідчать довідка про доставку електронного документу 20.06.2025 20:56:07, третя особа - Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 20.06.2025 20:56:07 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 44,44 зв, т. 2), до судового засіданні не з`явилися. Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Із системного аналізу зазначених норм права убачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Заборона вчиняти певні дії застосовується у разі необхідності обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував, що тривалий розгляд даної справи без спілкування дитини з позивачкою може спричинити усталене відчужене ставлення дитини до матері, а зустрічі один раз на тиждень безперечно будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивачки з малолітньої дитиною і ця обставина відповідатиме законним інтересам як матері так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Крім того, суд зауважив, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинно переважити над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. З огляду на вказані норми матеріального права,мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інші особи не мають права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у таких чутливих правовідносинах, ураховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про відібрання дитини, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з матір`ю має переважати над намаганням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з нею.Такі зустрічі та спілкування відповідають найкращим інтересам дитини. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, провадження № 61-1153св17, від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19. Отже, з метою запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права. Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. Безпідставними є посилання скаржника про тотожність задоволенню позовних вимог по цій справі. Дійсно ч. 8 ст. 150 ЦПК України забороняє вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. У поданому до суду позові ОСОБА_1 просила відібрати у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та негайно передати його матері ОСОБА_1 . У заяві ж про забезпечення позову позивачка просила суд: встановити графік зустрічей матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 наступним чином: кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі, з можливістю відвідувати, за бажанням дитини, будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани - без присутності інших осіб; зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері ОСОБА_1 та її малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спільно їм проводити час- за місцем проживання матері - ОСОБА_1 кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі без присутності інших осіб. Отже зміст вказаних вище позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову спростовує твердження скаржника про їх тотожність. Апеляційний суд відхиляє доводи, що судом першої інстанції проігноровано факт, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення, не з`ясовано обставини, а саме: наявності спору між сторонами; з ким наразі проживає дитина; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також те, що розглядається справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. У справі, що розглядається, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доводи позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, її ставлення до виконання своїх обов`язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Зустрічі та спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що предметом спору не є визначення способів участі матері у вихованні дитини. Підстави для забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини. Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів. Посилання скаржника, що суд не врахував, що розглядається справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є безпідставним. Предметом спору у справі, яка переглядається, є відібрання дитини, тому вид його забезпечення шляхом встановлення графіків зустрічей та зобов`язання відповідачів надати можливість безперешкодного спілкування матері з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю, яка не позбавлена своїх батьківських прав. Крім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та діють до набрання рішенням у справі законної сили. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 не вказують про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права. У постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, провадження№ 61-1153св17, Верховний Суд погодився з рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області про забезпечення позову, який дійшов обґрунтованого висновку, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з нею. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду (щодо забезпечення позову) від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, провадження № 61-10859св20; від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, провадження № 61-1092св21. У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, провадження № 61-9164св20, Верховний Суд звернув увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, необхідність сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинна переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із нею. А тому з метою запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню між ними психоемоційного зв`язку на період розгляду справи у суді та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Голоденко Лесі Олегівни залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 30 липня 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький