Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/6536/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5854/25 Справа № 207/6536/24 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Денис Юрійович, на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року у цивільній справі номер 207/6536/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 24 квітня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано 08 січня 2015 року рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, однак продовжує навчання у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі на III курсі у групі КН-22-9 за освітньою програмою спеціальності 122 «Комп`ютерні науки» денного відділення за регіональним замовленням з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року, у зв`язку з чим не має змоги влаштуватися на роботу щоб самостійно отримувати заробіток. Синові потрібні кошти на утримання ноутбука, який він використовує в навчальній програмі, на придбання книг, зошитів, одягу, взуття, харчування, засобів гігієни та інші витрати. Крім того, син спостерігається у кардіолога з приводу порушення серцевого ритму (вегетативна дисфункція синусового вузла, шлуночкова екстрасистолія на тахітемпі), метаболічної кардіоміопатії, розлади вегетативної системи, що потребує додаткових коштів на обстеження, ліки, на дворазове в рік проходження профілактичного стаціонарного лікування, на що потрібні немалі кошти. Син постійно проживає з позивачкою за однією адресою і знаходиться на повному її забезпечені, однак її доходів не вистачає. Відповідач немає у наявності непрацездатної дружини та не сплачує аліменти на інших дітей, працює, одержує своєчасно заробітну плату, отримує пенсію, має гарний дохід, який дозволяє надавати допомогу в утриманні їх спільної дитини. Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 09 грудня 2024 року до закінчення сином навчання - 30 червня 2026 року. Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_3 . Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 09 грудня 2024 року до закінчення сином навчання - 30 червня 2026 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року у справі №207/6536/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає обставинам справи та порушує норми матеріального права, а отже підлягає скасуванню. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано обставин того, що син ОСОБА_3 навчається в Кам`янському енергетичному фаховому коледжі за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету, тобто позивачка та син не потребують коштів для оплати його навчання у даному навчальному закладі. ОСОБА_3 отримує щомісяця стипендію, якої достатньо для забезпечення власних додаткових потреб. Також не було враховано того, що відповідач є непрацездатною особою та інвалідом ІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №946582 від 22.01.2015 року. Відповідач за станом здоров`я потребує постійного лікування, витрачання власних коштів на підтримання свого здоров`я в належному стані. Сама по собі можливість відповідача працювати, будучи інвалідом ІІ групи, не свідчить про автоматичну наявність у нього обов`язку сплачувати аліменти. Вважає, що визначений судом розмір аліментів частки від доходу, що становить близько 12000,00 грн - 13000,00 грн в місяць, а в деякі місяці 23000,00 грн, є явно завищеним, враховуючи отримання сином стипендії. Позивачкою не надано жодних доказів того, що нею витрачаються в місяць такі самі кошти на потреби дитини. Вважає, що судом першої інстанції не враховано тих обставин, що у відповідача на утриманні знаходиться непрацездатна дружина ОСОБА_4 , яка є пенсіонером (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ) та інвалідом ІІ групи безстроково, потребує постійного лікування, обстеження та реабілітації, постійно лікується у онколога, ендокринолога, невролога, кардіолога. Батько добровільно, самостійно постійно допомагає своєму синові і в лікуванні, і в навчанні. Саме батько надав синові ноутбук для навчання, і в подальшому змінив його на більш модернізований. Отже, позивачка та син - ОСОБА_3 не потребують матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням в Кам`янському енергетичному фаховому коледжі, а відповідач не має можливості надавати вказану допомогу (аліменти). Навпаки, повнолітній син зобов`язаний піклуватися про свого непрацездатного батька згідно зі ст. 51 Конституції України. Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволені апеляційної скарги, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року залишити без змін. Відповідачем неправильно розуміється підстави, викладені у позовній заяві, син не навчається на контрактній платній основі і плата за навчання не проводиться. До безоплатної освіти в коледжі входить: всі навчальні дисципліни, практичні заняття, лабораторні роботи, які передбачені навчальним планом; підручники та навчальні посібники; безкоштовний доступ до бібліотеки, спортивної бази. Однак, син не знаходиться на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету. Безоплатне навчання сина не включає витрати пов`язані з харчуванням (і місяць приблизно 4000,00 грн); одягом, взуттям (потрібно від 6000,00 грн до 8000,00 грн раз на 6 місяців), проїздом у міському транспорті (потрібно 2000,00 грн в місяць); лікування, дослідження, реабілітацію, ліки (в місяць витрати складають 1200,00-3000,00 грн.); на комунальні потреби та інші особисті потреби (3000,00-4000,00 грн). Також наявні витрати в місяць у сумі 11200,00 грн на викладачів (репетиторів), які проводять приватні уроки з певних предметів, допомагають у дистанційному навчанні, про що відомо відповідачу і він проти цього не заперечує. Всього в місяць на сина витрачається близько 23000,00 грн. У сина не має заробітку або підробітку, працювати він не може з причин денної форми навчання та наявності хронічних захворювань. Розмір стипендії у два рази менше за прожитковий мінімум та у десятки разів за доходи відповідача. У сина відсутні сторонні джерела доходу, такі як відсотки за депозитам, цінним паперами, орендною платою за здачу власного приміщення. Посилання відповідача на те, що він є непрацездатною особою та інвалідом ІІ групи безтерміново вважає безпідставним враховуючи і те, що наявність інвалідності ІІ групи не заважає працювати. Відповідач працює не як інвалід ІІ групи, отримує заробітну плату, що підтверджується письмовими доказами наявними у справі, крім того, відповідач отримує щомісячну спеціальну пенсію по інвалідності, що також підтверджується письмовими доказами наявними у справі. Загальний дохід відповідача за 2024 рік близько 743000,00 грн, середньомісячний дохід складає 61964,00 грн. Посилання відповідача на те, що за станом здоров`я він потребує постійного лікування та на те, що відповідач утримує непрацездатну дружину, витрачає свої доходи на її лікування вважає таким, що не підтверджується жодним доказом. Дружина відповідача ОСОБА_4 отримує від держави матеріальне забезпечення - спеціальну пенсію по інвалідності в розмірі близько 17000,00 грн в місяць, крім того, має пільги від держави щодо лікування і соціальних витрат, також в довідці МСЕК їй не заборонено працювати, а наявні лише певні обмеження. Третьою особою ОСОБА_3 надано до апеляційного суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року законним, обґрунтованим, апеляційну скаргу безпідставною та не обґрунтованою, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що ним отримується стипендія в розмірі 1537,00 грн, загальна сума отриманої стипендії за 2024 рік складає 18444,65 грн, більше ніякого доходу не має, не працює, тому що навчання денне, займається з репетиторами. Навчання у коледжі є безоплатним, однак він має додаткові витрати: потребу в оплаті за харчуванні, ліки, проїзд, купівлі одягу, взуття, оплату комунальних послуг, канцелярське приладдя, папір, заправка принтера, використання Інтернету та інші навчальні матеріали, які потребують витрат, індивідуальні заняття з репетиторами. Вважає, що його батько має фінансову можливість сплачувати аліменти на період його навчання в коледжі у розмірі частки від його доходів, враховуючи його загальний дохід в розмірі більше 60000,00 грн в місяць, що майже у двічі перевищує дохід його матері та в десятки разів перевищує стипендію, яку він отримує. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з 24 квітня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 січня 2015 року (а.с. 17-17зв.). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки та відповідача (а.с. 13). ОСОБА_3 навчається у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі на III курсі у групі КН-22-9 за освітньою програмою спеціальності 122 «Комп`ютерні науки» денного відділення за регіональним замовленням з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року, що підтверджується довідкою №227 від 27.11.2024 року, виданою директором коледжу - Молочок Оленою. Закінчує коледж 30 червня 2026 року (а.с. 14). З довідок №728, №729, №730 від 26.12.2024 року про доходи ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_3 навчається у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі у групі КН-22-9 на третьому курсі денної форми навчання, та його дохід у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року складають 6040,00 грн; за період з січня 2023 року по грудень 2023 року складають 18120,00 грн; за період з січня 2024 року по грудень 2024 року складають 18444,65 грн (а.с. 42-44). ОСОБА_3 проживає та зареєстрований разом зі своєю матір`ю - позивачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 15). ОСОБА_3 має ряд хронічних захворювань: порушення серцевого ритму, вегетативна дисфункція синусового вузла, метаболічна кардіоміопатія, подагрична артропатія, що підтверджується виписками з медичних карток амбулаторного та стаціонарного хворого (а.с. 63-67). Крім того, ОСОБА_3 спостерігається у кардіолога з приводу порушення серцевого ритму (вегетативна дисфункція синусового вузла, шлуночкова екстрасистолія на тахітемпі), метаболічної кардіоміопатії, розлади вегетативної системи, що потребує додаткових коштів на обстеження, ліки, на дворазове в рік проходження профілактичного стаціонарного лікування, на що потрібно не малі кошти. Факт проходження лікування підтверджується виписками з медичних карток амбулаторного та стаціонарного хворого (а.с. 63-67). Відповідач ОСОБА_1 є працевлаштованим в АТ «ФАРМАК», отримує регулярно заробітну плату, що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду України, яка становить понад 40000,00 грн на місяць (а.с. 110-113), отримує пенсію по інвалідності в розмірі 11257,43 грн, що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 115), отже, за висновками суду першої інстанції відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання. Доказів про наявність інших утриманців відповідач суду не надав. Дружина відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , є пенсіонером, отримує від держави матеріальне забезпечення - пенсію по інвалідності, яка складає 16213,54 грн в місяць, що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 114). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Зі змісту ст. 199 Сімейного кодексу (надалі СК України) вбачається, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Аналогічні положення містяться і у абзаці 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Нормами СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20, яку суд застосовує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що з 24 квітня 2004 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 січня 2015 року. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки та відповідача. Відповідно до довідки №227 від 27 листопада 2024 року ОСОБА_3 навчається у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі на ІІІ курсі у групі КН-22-9 за освітньою програмою спеціальності 122 Комп`ютерні курси денного відділення за регіональним замовленням (за кошти фізичних осіб), термін навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Із довідок №728, №729, № 730 від 26.12.2024 року про доходи встановлено, що ОСОБА_3 навчається у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі у групі КН-22-9 на третьому курсі денної форми навчання та його дохід становив: у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року - 6040,00 грн; за період з січня 2023 року по грудень 2023 року - 18120,00 грн; за період з січня 2024 року по грудень 2024 року - 18444,65 грн. Звертаючись до суду з позовом позивачка зазначила, що її син потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, його розвитком та купівлею одягу, взуття, оскільки стипендія сина складає всього 1500,00 грн на місяць та не покриває цих витрат. Відповідач ОСОБА_5 в апеляційній скарзі посилався на те, що його син ОСОБА_3 , навчаючись за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету, отримує щомісячну стипендію, якої, на його думку, достатньо для забезпечення власних додаткових потреб. Однак такі доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє, оскільки законодавець в статті до ст. 199 СК України не визначив як обов`язкову умову про те, що аліменти на повнолітніх дітей стягуються лише у випадку, коли дитина навчається за контрактом, крім того, аліменти це кошти не для забезпечення додаткових потреб, а саме для утримання, які закон зобов`язує платити одного з батьків на утримання дитини. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 є працевлаштованим в АТ «ФАРМАК», отримує регулярно заробітну плату, що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду України, яка становить понад 40000,00 грн на місяць, отримує пенсію по інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 ) в розмірі 11257,43 грн, що підтверджується довідкою про доходи, тобто, відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання. Доказів наявності грошових витрат, пов`язаних із постійним лікуванням відповідача, витрачання власних коштів на підтримання здоров`я в належному стані, матеріали справи не містять. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів факту утримання відповідачем своєї дружини ОСОБА_4 яка є пенсіонером, отримує від держави матеріальне забезпечення - пенсію по інвалідності, яка складає 16213,54 грн на місяць. Окрім цього, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_4 у відповідача на утриманні, що він саме з своїх доходів витрачає грошові кошти на її лікування, обстеження та інше. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, утримування відповідачем за власним бажанням своєї дружини, не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину ОСОБА_3 , який її потребує. Отже доводи апеляційної скарги з цього питання апеляційний суд відхиляє. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання доходу сином, який не перевищує доходів аліментнозобов`язаної особи (отримувана стипендія), не звільняє батьків від виплати аліментів (стаття 188 СК України). Апеляційний суд також вважає, що висновки Верховного Суду, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність встановлених судом першої інстанції обставин у даній справі, оскільки суд, досліджуючи матеріали справи у кожному конкретному випадку, приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За таких обставин, виходячи з наведеного, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також виходячи із принципу розумності, справедливості та враховуючи інші обставини, дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі частини всіх його доходів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, з часу подання позивачкою позовної заяви до суду (09 грудня 2024 року) і до закінчення ОСОБА_3 навчання, тобто по 30 червня 2026 року. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з`ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Денис Юрійович, залишити без задоволення, рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: