Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5660/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7791/25 Справа № 204/5660/25 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В., розглянувши без повідомлення учасників справи в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , щодо видачі судового наказу про стягнення зі ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини (суддя першої інстанції Чапала Г.В.), В С Т А Н О В И В: 27 травня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Лисенка Ігоря Станіславовича звернулась до Чечелівського районного суду м. Дніпра із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у даній заяві заявниця просила вирішити питання відшкодування нею понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , щодо видачі судового наказу про стягнення зі ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу. Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 та через свого представника Лисенка І.С., подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує скаргу тим, що заявниця та представник заявниці погодили розмір гонорару адвоката у договорі про надання правничої допомоги № 8 від 02.04.2025 року та акті №1 прийняття-передачі наданих правничих послуг від 02.05.2025 року. Також вказує, що п. 6 ч.1 ст. 168 ЦПК України, передбачено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника. ОСОБА_2 просив ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ст. 161 ЦПК України. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України). Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і не оспорюваних цивільно-правових відносин. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. На відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності. Керуючись положеннями статті 137 ЦПК України, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржуване рішення, розглянута в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України). Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України. Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат. З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження. Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у видачі судового наказу у частині правничої допомоги, На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)., Керуючись статтями 374,375, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Лисенко Ігор Станіславовичзалишити без задоволення. Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: