Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/6782/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6904/25 Справа № 182/6782/24 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бардадим Ольга Костянтинівна на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської гімназії №24 Нікопольської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні (суддя першої інстанції Рунчева О.В.), В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської гімназії №24 Нікопольської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі 8350,56 грн. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи. Скаргу мотивує тим, що в день звільнення позивача, 26.08.2024 року відповідач не ознайомив позивача з наказом про звільнення, письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Вказує, що позивачу неправомірно було виплачено 10%, грошової винагороди при звільненні за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на неї обов`язків, а не 100%, як то зазначено в колективному договорі та є грубим порушенням чинного законодавства. Наголошує на тому, що станом на 01 вересня 2024 року залишки освітньої субвенції Нікопольської міської територіальної громади складали 2 355 600,00 грн. Зазначає, що згідно проведених розрахунків відділом освіти і науки НМР наявного фонду заробітної плати на момент звільнення позивачки, вбачається економія фонду заробітної плати, а не навпаки недостатність кошторисних призначень. ОСОБА_2 просила рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Від Нікопольської гімназії №24 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що розмір встановлювати щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків педагогічним працівникам, є правом, а не обов`язком відповідача, останній діяв відповідно до умов передбачених трудовим законодавством. Вказує, що виплата позивачці у розмірі 10% була здійснена в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків. Директор гімназії №24 ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 8350,56 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Нікопольською гімназією №24 Нікопольської міської ради. 26.08.2024 року вона була звільнена з посади вчителя біології за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом №51-к/тр від 13.08.2024 року (а.с.48,107). Вказаним наказом була також передбачена виплата грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків в розмірі посадового окладу з урахуванням надбавок за рахунок освітньої субвенції. Наказом №55-к/тр від 23.08.2024 року у зв`язку з недостатністю кошторисних призначень внесено зміни до наказу №51-к/тр від 13.08.2024 року та викладено наказ в такому формулюванні: «Надати ОСОБА_1 вчителю біології грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків в розмірі 10% посадового окладу з урахуванням надбавок за рахунок освітньої субвенції» (а.с.40). В копії даного наказу, долученої до листа Нікопольської гімназії №24 Нікопольської міської ради №182 від 18.10.2024 року, причиною внесення змін до наказу зазначено: «У зв`язку з недостатністю кошторисних призначень та п.1 ст.57 Закону України «Про освіту»… у розмірі до одного посадового окладу» (а.с.58). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив виплату щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків в розмірі 10% від посадового окладу, діючи в межах норм законодавства України та в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів та видатків. В свою чергу, позивачкою не доведено її право на отримання даної грошової винагороди в максимальному розмірі. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»). У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України). Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України Про оплату праці та Кодекс законів про працю України. Згідно ст. 94 Кодексу Законів про Працю України(далі по тексту КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом,Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Статтею 21 цього Закону передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Згідно приписівст. 22 цього Законусуб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам визначені у ст. 57 Закону України «Про освіту», зокрема, педагогічним і науково-педагогічним працівникам гарантовано виплату надбавок за вислугу років, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, а педагогічним працівникам ще й надання щорічної грошової винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків. Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 N 898 ( 898-2000-п ) (далі по тексту Порядок). Так, в пунктах 2-5 даного Порядку зазначено, що щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці. Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи. Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня. Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень. Нарахування позивачу заробітної плати здійснювалось на підставі Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти від 15.04.93 р. №102за погодженням Міністерства праці, Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки України, Міністерства фінансів (далі по тексту Інструкція). Пунктом 3 розділу І даної Інструкції установам і закладам освіти надано право вирішувати такі питання в галузі організації оплати праці:затверджувати структуру й штати, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами Єдиної тарифної сітки, визначеними цією Інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці);встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці). Відповідно до підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти та науки України від 26.09.2005 року №557 (зі змінами), розробленого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298, керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи. Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 у позові посилається на колективний договір, яким передбачено 100% грошової винагороди. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Тягар доведення обґрунтованості заявлених вимог за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню. Матеріалами справи встановлено, що предметом даного позову, є невиплата при звільненні ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 100% від посадового окладу. Аргументуючи свої вимоги, представник позивача вказувала нате, що станом на день звільнення у відповідача було достатньо коштів, за для виплати у розмірі 100% грошової винагороди. Колегія суддів наголошує на тому, що посилання у скарзі щодо наявного кошторису станом на 01 вересня 2024 року у розмірі 2 355 600,00 грн., а станом на 31.12.2024 року 47 075 570,00 грн., апеляційний суд не враховує, оскільки у даному випадку, вказані кошти належать територіальній громаді, а ні відповідачу, тим більше у відповідача відсутні повноваження, щодо встановлення річного кошторису на учбовий рік. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та посилання відповідача, у дана виплата є правом а не обов`язком відповідача. Доводи викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не доведені позовні вимоги належними доказами. Крім того, в пункті 5.1.13 Колективного договору також зазначено, що щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі одного посадового окладу в межах кошторисних призначень. Так, згідно наказу №51-к/тр від 13.08.2024 року ОСОБА_1 було надано щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків в розмірі 10% посадового окладу з урахуванням надбавок за рахунок освітньої субвенції у зв`язку з недостатністю кошторисних призначень. А тому, відповідач здійснив виплату щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків в розмірі 10% від посадового окладу, діючи в межах норм законодавства України та в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів та видатків. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв Т.В. Космачевська