Постанова 4815 № 569/11222/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2025 року м. Рівне Справа № 569/11222/24 Провадження № 22-ц/4815/851/25 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Панас О.В. Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини) ухвалено: 02 квітня 2025 року у м. Рівне Рівненської області Повний текст рішення складено: 11 квітня 2025 року. Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося в зв`язку із повідомленням про замінування приміщення суду. Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області; представники учасників справи: позивача - адвокати Кузьменюк-Волошина Наталія Михайлівна і Волошин Сергій Геннадійович; відповідача - адвокат Пшенична Олександра Олександрівна; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ; за участі: ОСОБА_1 та її представника - адвоката Волошина Сергія Геннадійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в: У червні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що сторони перебували у шлюбі з 23 грудня 2011 року, який розірвано рішенням Рівненського міського суду у справі №569/5487/19 від 21 травня 2019 року. Від шлюбних відносин мають дочку - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та повністю перебуває на утриманні її теперішнього чоловіка - ОСОБА_5 , оскільки відповідач не цікавиться вихованням дочки, її матеріальним забезпеченням, аліменти також не сплачує, не відвідує, не запрошує до себе додому, не намагається підтримувати комунікативний зв`язок чи іншим чином налагодити спілкування. Вважає, що перешкод у спілкуванні з дитиною вона не вчиняє. Жодної матеріальної підтримки для дитини шляхом сплати аліментів чи інших виплат на добровільній основі ОСОБА_2 не здійснює. Позивач на час пред`явлення позову не працює, а тому не може матеріально забезпечувати дитину. Тобто сім`я повністю знаходиться на утриманні ОСОБА_6 . Отже, відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини, нехтує своїми обов`язками, не має наміру їх виконувати, що є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо дитини - дочки ОСОБА_7 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню неповнолітньої дочки ОСОБА_4 та покладено на Орган опіки та піклування Рівненської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову. Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що раніше ОСОБА_2 погодився під час розірвання шлюбу добровільно надавати матеріальну допомогу для забезпечення життя дочки ОСОБА_7 після розірвання між сторонами шлюбу і залишенням дитини з заявником. Проте відповідач не виконав досягнутих між ними домовленостей і припинив цікавитися вихованням дочки, щомісячної участі у її матеріальному забезпеченні не бере протягом п`яти років. Щодо тверджень про переказ ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок дитини, то одержувача цих коштів не встановлено (205 гривень 27.06.2023; 205 гривень 08.06.2023; 255 гривень 10.07.2023; 105 гривень 04.09.2023; 205 гривень 27.08.2023; 705 гривень 26.04.2023; 305 гривень 09.09.2023; 305 гривень 26.09.2023; 105 гривень 24.10.2023; 125 гривень 19.12.2023; 305 гривень 24.01.2024; 305 гривень 10.02.2024; 100 гривень 26.02.2024; 205 гривень 08.03.2024; 1005 гривень 01.05.2024). Крім того, якщо припустити, що отримувачем є дочка ОСОБА_7 , то сумарний розмір перерахованих коштів складає 4 135 гривень, тобто 172 гривні щомісяця протягом двох років. Цю суму вважає неналежним показником щомісячного грошового забезпечення батьком своєї дитини. Також не підтверджено обставин перерахування цільових коштів на утримання дитини протягом часу з березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому висновки суду про те, що батько бере участь у матеріальному забезпеченні дочки, не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Звертає увагу на наявність не спростованих відповідачем документальних підтверджень про те, що ОСОБА_2 зв`язків з ліцеєм, в якому навчається дитина, не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, батьківські збори і будь-які інші заходи не відвідує та не відвідував. Не надано відповідної правової оцінки і письмовому доказу, представленому сімейним лікарем КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Центральний", звідки видно, що батьком ОСОБА_7 станом здоров`я дочки не цікавиться, до лікаря не звертався, а на прийомі жодного разу не був. ОСОБА_2 неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, що свідчить про те, що він є конфліктною особою, з низькими моральними якостями, яка часто ображає людську гідність та громадську мораль, зловживає спиртними напоями, дозволяючи собі перебувати в публічних місцях у нетверезому вигляді. Отже, така поведінка не є зразковою, не може бути наслідуваною дитиною і може зашкодити їй. Натомість суд зазначав, що ОСОБА_2 до відповідальності за неправомірну поведінку щодо дочки ОСОБА_7 чи за невиконання батьківських обов`язків не притягувався, тому постанови суду не було враховано при ухваленні оскаржуваного рішення. Разом з тим ураховано характеристику Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль", хоча вона не містить жодних даних про участь у вихованні дитини або про матеріальне забезпечення батьком дитини. Вважає, що судом помилково оцінено показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також у сукупності з їх свідченнями і пояснення самої дитини, надані при відповідній діагностичній роботі Рівненського ліцею №1, яка вказала, що значимою людиною для неї є саме мати, а свого батька вона не бачила дуже давно, він їй не телефонує, подарунки не передає. На її думку, судом неправильно відхилено клопотання про заслуховування в судовому засіданні пояснень самої дочки ОСОБА_7 . При цьому матеріали справи доказів про існування будь-яких перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною не містять, а до Органу опіки та піклування батько щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не звертався. Не погоджувалася із твердженнями про однобічність роботи Органу опіки та піклування при складенні свого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини. З огляду на наведені обставини судом попередньої інстанції хибно не застосовано норми ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 9, 12, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 3, 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ст.ст. 19, 150, 164, 165, 171, 177 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", а також висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №522/9893/17, Верховного Суду, що наведені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20, від 27 січня 2021 року у справі №398/4299/17, від 15 травня 2019 року у справі №661/2532/17, та рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України". Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому в першу чергу повинні бути враховані якнайкращі інтереси самої дитини. Між тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 не було надано, а судом не було здобуто тих доказів, що відповідач грубо нехтував і нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини протягом всього часу після розірвання шлюбу між сторонами. Також не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які свідчили би про недобросовісність батька і його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків. З огляду на наведене судом залишено без задоволення позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_7 . З такими висновками колегія суддів погоджується. Як з`ясовано судом, сторони із 23 листопада 2011 року перебували у шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року, що набрало законної сили. Від шлюбних відносин вони мають дочку ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим 05 травня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1170. Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 16 травня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №659, вбачається, що позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_11 . У довідці №186/01-17/24 від 20.05.2024, яка підписана класним керівником та директором ліцею, зазначено, що батько учениці 6-Б класу Рівненського ліцею №1 Рівненської міської ради ОСОБА_4 - ОСОБА_2 будь-якого контакту, в т.ч. і матеріально, з навчальним закладом не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори та будь-які інші заходи не відвідує та не відвідував. До будівлі ліцею Катерину привозить ОСОБА_11 або мати. На запрошення до ліцею щодо організаційних питань, урочистих заходів приходять та беруть участь тільки мати та вітчим. Як правильно виснував суд, цю довідку відхилено з міркувань необґрунтованості її видачі та у який спосіб встановлювався класним керівником факт приїзду до будівлі школи учениці ОСОБА_4 її вітчимом, у якій офіційній шкільній документації ОСОБА_11 визначено як її вітчима та відповідно до яких документальних підстав він опікується дитиною і займається її вихованням, зважаючи на сімейне законодавство. При цьому взято до уваги, що шлюб ОСОБА_11 з ОСОБА_1 зареєстровано 16 травня 2024 року, тоді як довідку видано 20 травня 2024 року, тобто через дуже стислий проміжок часу - чотири дні. У довідці від 28 травня 2025 року, виданої сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» Рівненської міської ради, зазначено, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_2 будь-якого контакту з сімейним лікарем не підтримував та не підтримує, здоров`ям дитини не цікавився, на прийомі не був. На прийом до лікаря щодо хвороби, щеплення або видачу довідок дитини звертаються ОСОБА_11 або мати, а також в телефонному режимі по здоров`ю дитини спілкується та консультує лише їх. З характеристики, виданої відповідачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» вих. № 05/379 від 20.06.2024, видно, що ОСОБА_2 працює водієм навантажувача ремонтно-механічної служби цього підприємства з 01 вересня 2022 року по теперішній час. За період перебування на посаді зарекомендував себе позитивно, як відповідальний співробітник. До роботи та завдань ставиться сумлінно та виконує у найшвидші терміни. Раціонально та ефективно організовує працю на робочому місці. Трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку товариства не порушує. За час роботи жодної скарги від начальника ремонтно-механічної служби не надходило. Доган і стягнень не має. За характером спокійний та врівноважений, завжди тактовний, ввічливий і уважний. ОСОБА_2 зарекомендував себе як приємний у спілкуванні з колегами, у будь-якій ситуації готовий до мирного вирішення конфлікту. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2017 року в справі № 569/16055/17, яка набрала законної сили 07 листопада 2017 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого 2019 року в справі № 569/1376/19, яка набрала законної сили 26 лютого 2019 року, його ж притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2020 року в справі № 569/21645/19, яка набрала законної сили 27 січня 2020 року, провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч.3 ст. 178 КупАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2019 року в справі № 569/158/19, яка набрала законної сили 19 лютого 2019 року, його ж притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року в справі № 569/21632/19, яка набрала законної сили 17 лютого 2020 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня. Оцінюючи наявні судові рішення, суд правильно врахував, що вони не свідчать про неправомірну поведінку ОСОБА_2 стосовно дитини чи про невиконання ним як батьком обов`язків щодо виховання дитини. Тобто фактів притягнення його до адміністративної відповідальності за наведені правопорушення проти дочки ОСОБА_7 не встановлено. Перевіреними роздруківками з мобільного телефону відповідача з`ясовано, що між ним та дитиною має місце спілкування як по телефону (роздруківка дзвінків до 13.06.2024), так і переписка через Viber (роздруківки до 16.06.2024), що вказує про існування між ними стійкого психоемоційного зв`язку. ОСОБА_12 судом квитанціями стверджено, що ОСОБА_2 здійснював систематичні перекази грошових коштів на картку на утримання дочки протягом часу із 26 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року. При цьому позивач з позовом про стягнення аліментів із відповідача не зверталася. Отже, ОСОБА_2 надає кошти на утримання дочки ОСОБА_7 у добровільному порядку. Щодо показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , то вони відхилені судом, адже спілкування між батьком та дочкою ОСОБА_7 відбувалося до кінця червня 2024 року, а до того часу відповідач надсилав кошти на утримання дочки. Також судом мотивовано відхилено як необґрунтований висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1720/24 від 24 жовтня 2024 року. Так, у цьому висновку зазначається, що на час вирішення сімейного спору вихованням та утриманням ОСОБА_4 займається її мати. Відповідно до акту обстеження умов проживання у АДРЕСА_1 , у квартирі створені умови для проживання та виховання дівчинки. ОСОБА_1 вдруге одружена, спільно з чоловіком виховують малолітню дочку - ОСОБА_13 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . З довідки Рівненського ліцею №1 Рівненської міської ради, ученицею якого є дитина, вказано, що її батько - ОСОБА_2 відвідував ліцей лише, коли дочка навчалася в першому класі. 14 серпня 2024 на запрошення класного керівника він також відвідав шкільний заклад. Про його участь у вихованні дитини ліцей інформацією не володіє. Мати впродовж усього навчання дочки ОСОБА_7 відвідувала ОСОБА_14 ліцей №1, батьківські збори, спілкувалася з класним керівником та вчителями-предметниками, цікавилася успіхами своєї дочки. За результатами діагностичної роботи встановлено, що значимою людиною для дитини є мати - ОСОБА_1 . У ході бесіди з`ясовано, що дівчинка не готова повністю відмовитися від спілкування з батьком. У своєму письмовому поясненні ОСОБА_7 зазначала, що проживає разом з мамою, вітчимом та молодшою сестричкою. Навчається у Рівненському ліцеї №1 у 7-му класі. В неї хороші і дружні стосунки в родині, ОСОБА_15 батька вона бачила дуже давно, він їй не телефонує, подарунки не передає. Останні зустрічі, які були давно, це були чиїсь дні народження. Особистих зустрічей в дитини з батьком давно не було. Батько дитини проживає у АДРЕСА_2 . 18 жовтня 2024 року він подав до суду заяву, в якій він визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки обставини, що описані у позовній заяві щодо невиконання ним батьківських обов`язків відносно дочки, відповідають дійсності. Питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини розглядалося на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 24 жовтня 2024 року. Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_7 . Тому Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між тим, суд зауважив, що наданий висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не є вмотивованим і є необґрунтованим, оскільки не встановлено, що цей Орган проводив будь-яку роботу щодо вивчення матеріального стану батька, його відношення до виховання та утримання дитини. Тобто рішення прийнято виключно на підставі документів, отриманих в ході перевірки заяви матері та оцінки її участі у вихованні дочки. При цьому звернуто увагу, що добровільно відмовитися від дитини батьки не можуть. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Тому відмова батька від батьківських прав на дитину є нікчемною. Разом з тим не було надано доказів, а судом не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які б свідчили про недобросовісність батька і його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Доказів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за невиконання обов`язків щодо виховання дитини не встановлено, як не встановлено і того, що відповідач не намагався спілкуватися з дитиною, не цікавиться життям дочки, на що посилалася позивач. Навпаки, з досліджених судом письмових доказів вбачається, що ОСОБА_2 цікавився навчанням дочки, за її проханням поповнює мобільний рахунок, надсилає кошти на карту ОСОБА_1 , що підтверджується оглянутими квитанціями, витягами дзвінків, скріншотами із застосунку Vіbег, а також світлинами,з яких видно, що дочка буває у нього удома в колі сім`ї, спілкується з родиною, відвідує з батьком дні народження близьких людей. Відповідно до ст.ст. 12, 81, 76, 77-80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення. Крім того, у засіданні апеляційного суду було заслухано думку дитини - дочки ОСОБА_4 , яка пояснила, що востаннє з батьком спілкувалася приблизно рік тому. Раніше він перераховував їй грошові кошти, вони спілкувалися засобами інтернет-зв`язку. На цей час вони припинили спілкування. Вона повністю погоджується із вимогами матері про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї. Згідно зі ст.ст. 19, 141, 150, 153, 155, 157, 164, 165, 166, 169 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, вбачається, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання. У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначається, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначається, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність фактів переказу ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок дитини, про припущення, що якщо отримувачем є дочка ОСОБА_7 , то сумарний розмір перерахованих коштів становить лише 172 гривні щомісяця протягом двох років, а також щодо показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у сукупності з їх свідченнями і поясненнями самої дитини, то цим обставинам суд першої інстанції дав детальну і вичерпну оцінку. Як необґрунтовані не заслуговують на увагу і покликання про наявність не спростованих відповідачем документальних підтверджень про те, що ОСОБА_2 не підтримує зв`язків з ліцеєм, в якому навчається дитина, успішністю дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, батьківські збори і будь-які інші заходи не відвідує та не відвідував, а також про залишення без уваги довідки сімейного лікаря КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Центральний", адже зводяться до повторної оцінки уже належним чином оцінених доказів у справі. Не можна погодитися і з аргументами заявника про аморальний спосіб життя та антисоціальну поведінку ОСОБА_2 , за що його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, оскільки не впливає на його батьківські права і обов`язки щодо дочки ОСОБА_7 . З приводу відхилення судом висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1720/24 від 24 жовтня 2024 року, то з урахуванням обставин справи, вимог закону та змісту самого висновку його правильно залишено без уваги. Спростовуються правильністю висновків суду аргументи автора апеляційної скарги про хибне незастосування норм матеріального права судом попередньої інстанції. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про незастосування висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постанові від 25 травня 2021 року у справі №522/9893/17, а також Верховного Суду, що наведені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20, від 27 січня 2021 року у справі №398/4299/17, від 15 травня 2019 року у справі №661/2532/17, то колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини та права і обов`язки, які були предметом розгляду касаційним судом, відрізняються правовою природою, своїми характеристиками та обставинами справи. Тобто вони не є подібними між собою і не є релевантними до існуючих правовідносин, а тому до застосування не підлягають. Щодо недодержання судом норм процесуального права, то відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення сімейних правовідносин, заявник не надала, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було. При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. В решті покликання заявника про помилковість оскаржуваного рішення також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 29.07.2025 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.С.Шимків