Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2367/25
від 29.07.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 р. Справа № 440/2367/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бевза В.І.) від 17.04.2025 року по справі № 440/2367/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення №19 від 03.02.2025 Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач протиправно провів контрольний захід під час реалізації норм Закону України "Про рекламу" та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, без дотримання порядку визначеного Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V та обмежень щодо проведення контрольних заходів під час воєнного стану встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду(контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" від 13.03.2022 №303, що є достатнім для скасування рішення про накладення штрафу про рекламу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року по справі № 440/2367/25 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 19 від 03.02.2025 Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (36020, місто Полтава, узвіз Воскресенський, будинок 7, код ЄДРПОУ 40358617) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції вказуючи на недотримання посадовими особами Відповідача процесуальної частини у справі щодо порушення законодавства про рекламу створив правову колізію, оскільки правова суть Закону № 270/96-ВР та Закону № 877-V не є взаємозамінюючою та не може одночасно співіснувати, так як суперечить одна одній. Вказує, що спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон № 270/96-ВР. Норми Закону № 877-V не поширюються на норми Закону № 270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері порушення законодавства про рекламу. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що під час виконання повноважень по контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу посадовими особами відповідача при огляді реклами, яка розміщена на рекламному сайті у мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, що рекламує клініку ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3, виявлене недотримання встановлених Законом № 270/96-ВР вимог щодо змісту реклами: на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 зафіксовані порушення: - частини 4 статті 21 Закону № 270/96-ВР - реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами, а для аудіальних медіа - має прозвучати не менше одного разу за ролик, але не менше ніж один раз за одну хвилину, та озвучується на тому самому рівні гучності, що й інший звуковий ряд ролика; - частини 7 статті 21 Закону № 270/96-ВР - у рекламі лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів. Дані порушення вчинено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у витягу міститься інформація для здійснення зв`язку: номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Господарську діяльність Позивач здійснює за адресою: 36000, АДРЕСА_3, клініка "ІНФОРМАЦІЯ_2". Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Позивач зареєстрований юридичною особою від 08.01.2019, номер запису: 25850000000029665. Підприємець здійснює наступні види діяльності: 86.23 Стоматологічна практика (основний); 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у ; 46.Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я. За наслідком виявлених порушень посадовими особами відповідача складений протокол про порушення законодавства про рекламу від 14.01.2025 № 16 (далі - Протокол) та прийняте рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 14.01.2025 №
16. На вимогу від 15.01.2025 № Вих-01-27/07.3/274 позивачем наданий лист-відповідь від 03.02.2025 № Вх-1042-25, зі змісту якого вбачається, що позивач відмовляє у виконанні вимоги посадових осіб відповідача з огляду на недотримання ним норм Закону № 877-V та постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" від 13.03.2022 №
303. Також позивач зазначив, що ним усунуті порушення, згідно із зауваженнями, викладеними у листі відповідача від 15.01.2025 № Вих-01-27/07.3/274. На призначене 03.02.2025 засідання позивач не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав, вимогу щодо надання документів не виконав. На підставі наявних матеріалів та дотримуючись положень Порядку № 693 03.02.2025 відповідач без участі позивача або уповноваженої ним особи провів засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, результати якого відображені у протоколі засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 03.02.2025 №
16. За результатами розгляду протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 03.02.2025 № 16 та протоколу про порушення законодавства про рекламу від 14.01.2025 № 16, відповідачем прийняте рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 03.02.2025 №19, яким накладений штраф у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 5083,00 (п`ять тисяч вісімдесят три) гривні 00 копійок за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами. Відповідач разом з супровідним листом від 06.02.2025 № Вих-01- 27/07.3/655 направив позивачу за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2 та за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_3 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 03.02.2025 № 19, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.02.2025 № № 0601109645382, 0601109645846, які отримані позивачем 11.02.2025 та 12.02.2025 відповідно. Згідно із відповіддю № 1300799 від 17.04.2025 на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована, як суб`єкт, що здійснює господарську діяльності, за наступним місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . Вважаючи, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 03.02.2025 № 19 є протиправним, позивач звернулася до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області допустило суттєві процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю та збирання доказів, які не можна вважати формальними, а тому, рішення, на підставі якого стягується штраф, є таким, що винесене з порушенням процедури, встановленої законом, що є саме по собі достатнім для висновку про їх протиправність без надання правової оцінки по суті виявленого порушення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор; Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі - Положення), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційног Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення до основних завдань Держпродспоживслужби віднесено, зокрема, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами. Пунктом 2 Положення визначено, що Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. На виконання підпункту 8 пункту 6 Положення Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону. Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що заходи державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про рекламу Держпродспоживслужба має здійснювати відповідно до закону. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом № 877-V. Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом. Згідно з частинами 1 статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Водночас Закон № 877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється. Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним та не містить обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу. При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон № 270/96-ВР не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме, відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Також цей Закон не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Колегія суддів зазначає, що діяльність відповідача з контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону. Наведене свідчить про те, що на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу, що здійснюються Держпродспоживслужбою та її територіальними органами, зокрема, відповідачем, поширюється дія Закону № 877-V. Крім того, колегія суддів зазначає, що Порядок № 693 лише визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку), однак саму процедуру проведення такого державного контролю не встановлює та відповідно не врегульовує порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю). У зв`язку з цим, застосування відповідачем у спірних правовідносинах Порядку № 693 не виключає обов`язку відповідача дотримуватися при цьому вимог Закону № 877-V. Наведене вище спростовує доводи апелянта про нерозповсюдження норм Закону № 877-V на спірні правовідносини оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про врахування при вирішенні спору правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, від 17.01.2023 у справі № 826/9936/17, де зазначається, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V. Таким чином, діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V. Також суд зазначає, що положеннями частини 1 статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Нормами частини 1 статті 6 Закону № 877-V встановлено підстави для здійснення позапланових заходів. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (частина 3 статті 6 Закону № 877-V). На виконання частин 1 та 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина 6 статті 7 Закону № 877-V). Водночас, як вбачається з матеріалів справи, накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі спірних рішень відбулося всупереч вищенаведеним нормам Закону № 877-V, зокрема, за відсутності наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області не пред`явили представнику позивача перед початком здійснення заходу посвідчення (направлення), яке повинно містити передбачену законом інформацію, у тому числі підстави для здійснення заходу, та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу. Такий захід проведений за відсутності уповноваженої позивачем особи. За результатами заходу не складено акту з використанням його уніфікованої форми. Наведені обставини свідчать як про не оформлення контролюючим органом розпорядчих документів на здійснення контролю у цій сфері, так і відсутністю взагалі матеріалів відповідної перевірки. Невиконання або порушення вимог Закону № 877-V при призначені та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю. На підставі наведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідачем проведено захід державного контролю (нагляду) без достатніх для цього правових підстав та без дотримання процедури, визначеної Законом № 877-V, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 19 від 03.02.2025 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року по справі № 440/2367/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко