Ухвала КЦС ВС № 753/583/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 року м. Київ справа № 753/583/24 провадження № 61-7907ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжята ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. 20 березня 2025 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Суд першої інстанції виснував, що позивачка, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, повторно не з`явилася в судові засідання 19 лютого та 20 березня 2025 року. 20 травня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20березня 2025 року залишено без змін. 19 червня 2025 року (зареєстровано у Верховному Суді 25 червня 2025 року) ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 зазначає порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою відсутність повторності неявки позивачки, оскільки її представниками подавалися клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин. Верховний Суд висновує про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, з огляду на таке. Частиною шостою статті 394 ЦПК України встановлено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи. Указане дає підстави для висновку, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Водночас необхідно, щоб позивач не заявляв про розгляд справи за його відсутності, а суд не робив висновку про неможливість розгляду справи за неявки позивача, тобто не визнав явку позивача обов`язковою. Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності встановлених законом умов: 1) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; 2) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; 3) ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи; 4) суд постановив ухвалу про обов`язкову явку позивача. Судами встановлено, що ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про розгляд справи, повторно не з`явилася в судові засідання 19 лютого та 20 березня 2025 року, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. Апеляційний суд правильно висновував про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведені ОСОБА_1 доводи щодо причин неявки в судове засідання 20 березня 2025 року у зв`язку з припиненням діяльності її адвоката, оскільки суд вже відкладав розгляд справи 19 лютого 2025 року з метою забезпечення права позивачки на правничу допомогу. Діяльність одного з адвокатів позивачки була зупинена з 01 березня 2025 року, тоді як судове засідання в справі було призначене на 20 березня 2025 року, тобто через двадцять днів. Також апеляційним судом зазначено, що правова позиція ОСОБА_1 була викладена в позовній заяві, нею не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження наявності об`єктивних непереборних обставин, які б заважали з`явитися в судове засідання особисто, або ж забезпечити явку свого представника, а також укласти угоди з іншим адвокатом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. За змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Ураховуючи те, що представник позивачки подавав заяву про відкладення розгляду справи (про що зазначено ОСОБА_1 в касаційній скарзі), а не заяву про розгляд справи за його відсутності, висновки судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є правильними. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, не виявлено порушення судами норм процесуального права. Правильність застосування судами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою. Водночас відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць