Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/22935/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/22935/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Сушко О.О. 25 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування у правовідносинах з визначення ОСОБА_1 , як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам взятим у виді величини для обчислення виплат за рішеннями суду, передбаченої ч.2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» протиправними; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману частину додаткової пенсії, як непрацюючому та проживаючому на радіоактивно забрудненій території пенсіонеру, передбачену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці за період з 01.09.2024 по 31.10.2024, яка з урахуванням попередньо виплачених сум такої додаткової пенсії становить у розмірі 25600 грн. Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погодившись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду у справі №240/9696/19 та пов`язаний з виконанням вказаного судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі 240/9696/19, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з січня 2024 року проводить нарахування та виплату такої доплати в іншому розмірі, ніж визначено рішенням суду. Слід вказати, що предметом поданої позовної заяви є правовідносини між сторонами щодо неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі 240/9696/19, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, як стверджує позивач, зазначаючи, що предметом спору є правомірність правозастосування у правовідносинах щодо нарахування та виплати як непрацюючому пенсіонеру додаткової пенсії у розмірі визначеному частиною 2 статі 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». На підтвердження викладеного також свідчить формулювання частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», в якій зазначений розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат саме за рішеннями суду. В силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Тобто, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань. Обов`язкове виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове їх виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Разом з тим, суд зауважує, що в основу ефективності правосуддя покладається також і здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Рішення суду, яке набуло законної сили, має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем. З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 КАС України. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача. За змістом частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. У відповідності до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача суб`єкта владних повноважень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Зважаючи на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України. Водночас позивач, звертаючись із цим позовом до суду, фактично, ініціювала нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до виконання судового рішення у справі №240/9696/19, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Слід зауважити, що наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а. У цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки орган Пенсійного фонду змінив розмір доплати на підставі вже існуючого рішення. Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. За наведених обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду у справі №240/9696/19 та пов`язаний з виконанням вказаного судового рішення. Подібна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №240/8515/24 та від 23.09.2024 у справі №240/9801/24. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.