Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/34203/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34203/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 08.01.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Крусяна А.В. - Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати противоправними та незаконними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради м. Одеса відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, які порушають права позивача, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, виплатити заборгованість за 2024 рік по виплатам на оздоровлення, які не донараховані і невиплачені в розмірі 39880,00 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю 2 групи. За 2024 рік допомога на оздоровлення за завдану шкоду здоров`ю сплачена позивачеві у розмірі 120 гривень, тобто не у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС», якими щорічно передбачена допомога на оздоровлення особам з інвалідністю у розмірі 5 (п`ять) мінімальних заробітних плат. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС», виплачена позивачеві з дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, і обставинам справи та помилково залишено поза увагою те, що гарантоване право позивача на компенсацію, встановлену статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, не може бути звужене внаслідок прийняття нових законодавчих актів. У відзиві на апеляційну скаргу Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю 1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 . Сторонами не заперечується, що позивачеві виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 120 грн. У вересні 2024 року позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою, в якій просив здійснити донарахування та виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат. Розглянувши звернення, у задоволенні вказаних вимог Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради відмовив, про що повідомив у листі від 26.09.2024 року за №03.К-6659/30. Департамент зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 щорічна допомога на оздоровлення особам з інвалідністю І та ІІ групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, установлена у розмірі 120 грн. На даний час розмір цієї допомоги залишається без змін, а іншого порядку нарахування допомоги чинним законодавством не передбачено. Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно частини 2 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760. Згідно пункту 10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 2005 р., № 28, ст. 1636). У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи. Пунктом 1 постанови КМУ від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: - особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень; - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 - 100 гривень; - особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана Чорнобильською катастрофою - 90 гривень; - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 3 та кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень. Відтак, колегія суддів вважає, що виплата позивачеві допомоги на оздоровлення відповідачем мала б бути здійснена на підставі чинного законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи що стаття 48 Закону №796-ХІІ не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, зокрема особам з інвалідністю II групи, у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, колегія суддів вважає, що виплату позивачеві допомоги на оздоровлення було здійснено відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2024 рік законодавства - постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто правомірно нараховано та виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн. На час виникнення спірних правовідносин редакція статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинною та неконституційною у встановленому порядку не визнавались. Відтак, Департамент діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі №554/7879/16-а, від 11 вересня 2019 року справа №674/181/17, від 21 листопада 2018 року у справі №202/4104/17, від 13 листопада 2019 року у справі №331/4450/17), від 23 жовтня 2019 року у справі №216/4125/16-а. Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв