Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2506/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2025 року справа №200/2506/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Логойда Т.В.), складену у повному обсязі 08 травня 2025 року, у справі № 200/2506/25 за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Відділ адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування постанов, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Відділ адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування постанов задоволено: визнані неправомірними та скасовані постанова головного державного виконавця Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2025 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 77290445, а також винесені в межах цього виконавчого провадження постанови: від 27 березня 2025 року «Про арешт коштів боржника», від 27 березня 2025 року «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження», від 27 березня 2025 року «Про повернення виконавчого документа стягувачу». 07 травня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду із заявою, в якій просив: - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, що ухвалено в даній справі; - зобов`язати Слов`янський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подати суду звіт про вжиті заходи щодо виконання рішення суду; - попередити відповідача про наслідки невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, в якій він просив її скасувати та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 15 квітня 2025 року, зобов`язавши відповідача подати звіт про його виконання. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем, всупереч рішенню суду не змінено статус виконавчого провадження та не скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника, визначення витрат виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Зазначає, що в системі зазначено статус виконавчого провадження: «Повернуто стягувачу». Сторони в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення. У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 382 зазначеного Кодексу суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч. 3 ст. 3821 цього Кодексу встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП «Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 1291 Конституції України. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 6 цієї Конвенції, ст. 1291 Конституції України, ст. ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовим рішенням, що ухвалено в даній адміністративній справі та набрало законної сили, визнані неправомірними та скасовані рішення суб`єкта владних повноважень, що були предметом спору. Рішення суду, що ухвалено в даній справі, не є рішенням зобов`язального характеру (тобто рішенням, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення). Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, що відповідачем не виконано рішення суду, оскільки непогодження заявника з рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які виникли після ухвалення такого судового рішення, можуть бути підставою для іншого позову, а не для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 200/2506/25 залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 липня 2025 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г.Казначеєв І.Д.Компанієць