Постанова 4805 № 935/3327/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/3327/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О. Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №935/3327/24 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської територіальної громади у особі Коростишівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м.Коростишеві, в с т а н о в и в: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростишівської територіальної громади у особі Коростишівської міської ради. Просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_2 . На випадок смерті дядько не залишив заповіту, а тому спадкування здійснюється за законом. Окрім позивача спадкоємці після смерті дядька відсутні, оскільки його мама, як єдиний спадкоємець, померла ще у 2006 році, а тому він вважав, що з прийняттям спадщини після смерті мами, спадщина після смерті дядька, яка повинна була б належати мамі, так само перейде до нього за правом представлення. У нотаріальній конторі йому надали консультацію, що він повинен звернутися з окремою заявою про прийняття спадщини конкретно після смерті дядька. Він взагалі не знав про те, що залишилося будь-яке спадкове майно після смерті брата матері, тобто дядька. За його заявою 26 листопада 2024 року Коростишівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу до майна померлого дядька №150/2024, а саме, на 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після заведення спадкової справи нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з неподанням заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, а також він не надав інших документів, які б підтвердили факт прийняття ним спадщини. Станом на момент смерті дядька він не знав про те, що повинен здійснювати дії, пов`язані з оформленням спадкових прав після смерті дядька. Підстав для того, щоб вчиняти якісь дії до майна дядька не було, так як зареєстрованого за дядьком майна у останнього на момент його смерті не було. Дядько помер під час дії карантину, а тому зважаючи на законодавчі та інші обмеження, питання звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини було ускладненим. У зв`язку з військовою агресією проти України з березня 2022 року строки на прийняття спадщини були зупинені та станом на момент звернення до нотаріуса він є військовослужбовцем та проходить службу у складі Збройних Сил України. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на порядок та спосіб переходу спадкових прав від ОСОБА_2 до нього. На випадок смерті дядько не залишав заповіту, а тому спадкування здійснюється за законом. Інші спадкоємці після смерті дядька відсутні. Його мати ОСОБА_3 (сестра ОСОБА_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто раніше, ніж помер її брат. Оскільки на момент смерті матері він був малолітнім (8 років), то автоматично прийняв спадщину після смерті матері за законом. Окрім нього, після смерті матері спадщину прийняв дід ОСОБА_4 , а після смерті діда спадщину прийняв він, будучи на той момент неповнолітнім, та дядько ОСОБА_2 . Суд не надав оцінки обставинам, які об`єктивно перешкоджали прийняти спадщину у встановлений шестимісячний термін. Оскільки смерть дядька настала під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), питання звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було ускладненим. Посилання суду першої інстанції на те, що подати заяву про прийняття спадщини можна було без звернення до нотаріальної контори шляхом направлення такої заяви засобами поштового зв`язку є необґрунтованими, оскільки за змістом Закону України «Про нотаріат» написання такої заяви передбачає обов`язкове посвідчення особи нотаріусом. Без відвідування нотаріальної контори формування та подання такої заяв про прийняття спадщини є неможливим. Він допустив пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини внаслідок обставин, що не залежали від нього. Він є єдиним спадкоємцем після смерті дядька, спадкове майно складається з частки у праві власності на нерухоме майно, власником яких також є він, а тому строк пропуску, зважаючи на обставини об`єктивної реальності (дія правового режиму воєнного стану та його перебування на службі у Збройних Силах України), є порівняно невеликим. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с.81). Про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу (частини перша та друга ст.1223 ЦК України). Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина третя ст.1266 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша ст.1269 ЦК України). Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті (а.с.8). Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.9,10). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.11-12). Мати позивача, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13). Отже, із викладеного вище вбачається, що позивач ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом другої черги за правом представлення. Із листа Управління Центру надання адміністративних послуг від 16 серпня 2024 року №08.1-12/481 слідує, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). Інформація щодо осіб, зареєстрованих разом з померлим на день його смерті, відсутня. Державний нотаріус Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області постановою від 26 листопада 2024 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з 9/20 ід.ч. у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому дядькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку не поданням заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, а також не наданням інших документів, які б підтверджували факт прийняття ним спадщини після смерті дядька (а.с.20-21). У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Із урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі №6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі №198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року в справі №712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі №592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року в справі №381/4482/16-ц. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року в справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №487/2375/18, від 03 березня 2021 року в справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року в справі № 96/12109/18. Судова практика Верховного Суду в подібних правовідносинах є незмінною та усталеною. Згідно з частиною четвертою ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані за певних обставин, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач прийняв спадщину після смерті матері будучи малолітнім, а тому вважав, що усі спадкові права, які б мали перейти до його матері у разі смерті її спадкодавців автоматично мали б перейти до нього є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки на день смерті дядька позивач вже досяг повноліття, а тому мав звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька за правом представлення на підставі ст.ст.1262,1266 ЦК України. Як зазначалося вище, юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини не може слугувати поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Дія карантинних обмежень на території України також не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки законодавством передбачена можливість направлення такої заяви до нотаріуса засобами поштового зв`язку. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі №709769/19. Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач із ним разом на час смерті постійно не проживав, а тому мав до 12 квітня 2021 року подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Необізнаність позивача про наявність після смерті дядька спадкового майна та дізнання про нього у листопаді 2024 року, а також неправильне розуміння позивачем питання спадкування за правом представлення не є поважними причинами, які б надавали суду можливість визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини для смерті дядька. Окрім того, карантин був оголошений із 12 березня 2020 року та на час відкриття спадщини після смерті дядька (12 жовтня 2020 року) всі нотаріальні контори вже працювали з певними застереженнями щодо непоширення коронавірусної хвороби, а самі по собі карантинні заходи не доводять поважних причин. До 12 квітня 2021 року військовий стан ще оголошеним не був. Постановою КМУ від 24 червня 2022 року №719 п.3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» змінено та установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Починаючи з 18 червня 2023 року, постановою КМУ від 09 травня 2023 року №469 повернуто 6-ти місячний строк для прийняття спадщини. Дія правового режиму воєнного стану та перебування позивача на службі у Збройних Силах України також не можуть слугувати як підстава поважності пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки шість місяців після смерті дядька позивача сплинуло до введення воєнного стану в Україні, а саме, 12 квітня 2021 року, а воєнний стан введений 24 лютого 2022 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів щодо поважності пропуску встановленого законом строку, оскільки з червня 2023 року повернуто 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, але позивач звернувся до нотаріуса після спливу вказаного строку, а юридична необізнаність про зміни в законодавстві не є поважною причиною пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Інших належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та переоцінці доказів, яким суд першої інстанції правильно надав оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. За положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: