Постанова 4803 № 199/9383/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5078/25 Справа № 199/9383/23 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі Коляді Я.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Туманова Сергія Геннадійовича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання незаконним розпорядження, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання незаконним розпорядження. Позов мотивовано тим, що 24 серпня 2023 року головою адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецьким Р.Ю. було винесено розпорядження №207-р, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на вчинення правочину дарування 2/3 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту розпорядження №207-р, підставою для відмови став той факт, що власницею 1/3 частки квартири є малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали заяви, якими заперечували проти надання дозволу на вчинення правочину дарування 2/3 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі зазначають, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 штучно створили малолітнього власника 1/3 частки квартири та здійснюють перешкоди іншим співвласникам у користуванні та розпорядженні своїм майном. Із огляду на вищевикладене, позивачі вважають прийняте розпорядження про відмову у наданні дозволу на вчинення правочину дарування протиправним та посилаючись на вказані обставини, просили суд визнати незаконним розпорядження адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 24 серпня 2023 року № 207-р та від 11 травня 2023 року №101-р. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що неправомірність дій адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради при прийнятті розпоряджень 101-р від 11 травня 2023 року та № 207-р від 24 серпня 2023 року, судом не встановлено та позивачами не доведено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25 серпня 2016 року, виданим Департаментом житлового господарства Дніпропетровської міської ради (а.с.31). Зі змісту розпорядження голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецького Р.Ю. від 26 квітня 2023 року №89-р вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на вчинення правочину міни, відповідно до якого належне на праві власності ОСОБА_1 , 1997 року народження, нерухоме майно у вигляді 2/4 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , перейде у власність малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в обмін на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності малолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.39-40). Зазначене розпорядження було знято з контролю на підставі розпорядження голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, як виконане (а.с.37). Розпорядженням голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецького Р.Ю. від 11 травня 2023 року №101-р, надано дозвіл на здійснення правочину дарування ОСОБА_3 , 1990 року народження, належного їй на праві власності нерухомого майна у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3). Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування від 16 травня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В.А., реєстровий №830 (а.с.25-26). Відповідно до розпорядження голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецького Р.Ю. від 24 серпня 2023 року №207-р, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на вчинення правочину дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , 1982 року народження, за наявності зареєстрованої малолітньої співвласниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5). Відмоляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що власником 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25). Підставою для відмови адміністрацією Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради у наданні дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення правочину дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , 1982 року народження, є той факт, що батьки малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали заяви, відповідно до яких заперечували щодо дарування, за наявності їх зареєстрованої малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є співвласницею вищевказаної квартири. Таким чином, питання надання дозволу на відчуження нерухомого майна, право користування яким належить дитині, передбачено ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та п. 67 Порядку №866, який містить відсильну норму на ст. 66 Порядку №866 щодо переліку документів. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до відповідача з метою отримання дозволу на дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , що має всі ознаки звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення охоронюваних законом інтересів дитини, оскільки такий договір є безоплатним на користь сторонньої особи. Крім цього, на думку суду, намір позивачів укласти вказаний договір дарування на користь сторонньої особи є прихованим та має на меті укладання договору купівлі-продажу. Станом на теперішній час у квартирі АДРЕСА_2 , наразі проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5 , при цьому частка квартири в натурі не виділена та проживання сторонньої особи разом з малолітньою дитиною буде порушенням прав дитини та суперечить ч.5 ст.177 Сімейного кодексу України. Також, суд звертає увагу на те, що із розпорядження голови Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецького Р.Ю. від 26 квітня 2023 року №89-р вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на вчинення правочину міни, відповідно до якого належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді 2/4 часток квартири АДРЕСА_4 , перейде у власність малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в обмін на 1/3 частку квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить малолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності, та яке відповідно до розпорядження голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Вишневецького Р.Ю. від 31 липня 2023 року №162-р, знято з контролю, як виконане, що на думку суду виражає справедливий намір співвласників дійти спільної згоди з метою врегулювання спірних відносин, однак сторони домовленості не дійшли. Із матеріалів справи також вбачається, що відповідачем було належним чином розглянуто подання управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради та у межах своїх повноважень видано як розпорядження №101-р від 11 травня 2023 року, про надання дозволу на здійснення правочину дарування ОСОБА_3 , 1990 року народження, належного їй на праві власності нерухомого майна вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і розпорядження №207-р від 24 серпня 2023 року, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на дарування 2/3 часток квартири за наявності зареєстрованої малолітньої співвласниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, неправомірність дій адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради при прийнятті розпоряджень 101-р від 11 травня 2023 року та № 207-р від 24 серпня 2023 року, судом не встановлено та позивачами не доведено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Вимогами статей 17 та 18 Закону України «Про охорону материнства» визначено право дитини на майно та на житло. Питання захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень врегульовано статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Так, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Відповідно до ч.1 ст.177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Згідно ч.2 ст.177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Зі змісту ч.3 ст.177 Сімейного кодексу України вбачається, що батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування. Згідно з ч.4 ст.177 Сімейного кодексу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу, передбачено ч.5 ст.177 Сімейного кодексу України. Так, вказаною нормою закріплено, що органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що: мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини. Згідно зі ст.17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 11 травня 2023 року надає дозвіл третій особі на дарування малолітній дитині 1/3 частки квартири. Та через 3 місяці не дозволяє іншому співвласнику розпорядитися своєї часткою квартири на власний розсуд через те, що там проживає особа дозвіл на проживання якої надав відповідач, таким чином вбачається, що непорушне право власності є порушним і по суті є дискримінацією за ознакою віку, колегія судів не може прийняти до уваги, оскільки адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради при прийнятті розпоряджень 101-р від 11 травня 2023 року та № 207-р від 24 серпня 2023 року діяла в інтересах дитини та відповідно до вимог закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки протоколам засідань комісії розпорядження за якими є предметом оскарження, колегія суддів відхиляє, оскільки їх зміст не впливає на правильність оскаржуваного рішення. Вірно встановивши, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування та посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з висновокм якого погоджується й апеляційний суд. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Туманова Сергія Геннадійовича» залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 22 липня 2025 року. Повний текст судового рішення складено 25 липня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова