Постанова 4803 № 234/6766/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4421/25 Справа № 234/6766/21 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпріапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, - В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, яку обґрунтовував тим, що 06.04.2021року ним було передано ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 1 112 000 грн, що підтверджується договором позики від 06.04.2021 року. У пункті 4 Договору сторони встановили, що договір повинен бути виконаний в місті Краматорську. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти, у сумі, визначеному в пункті 1 Договору не пізніше 06.05.2021 року. Однак, в обумовлені договором позики строки, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав та позику не повернув. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму боргу за договором позики від 06.04.2021 року у сумі 1 112 000 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 06.04.2021року у сумі 1 112 000 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 11 120 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що він є психічно хворим із діагнозом параноїдальна шизофренія з 1989 року та на момент звернення із апеляційною скаргою з незначними перервами перебуває на стаціонарному лікуванні. Про наявність справи не знав, оскільки у цей період проходив лікування у лікарні закритого типу без доступу до мережі інтернет. З приводу адвоката Марисюка О.Д., який начебто діяв у його інтересах у суді першої інстанції та подавав від його імені відзив та заяви, зазначає, що він не укладав із ним договору про надання правової допомоги. Крім того звертає увагу, що на момент укладення договору про надання правової допомоги та на момент складання розписки у нього не було паспорта, оскільки він знищив його під час загострення психічної хвороби у квітні 2021 року. З приводу договору позики від 06.04.2021 року зазначає, що він його не укладав та гроші від позивача не отримував та й взагалі не знає позивача, про що він може засвідчити у судовому засіданні у якості свідка. Звертає увагу, що матеріали справи не містять ні оригіналу, ні копії боргової розписки від 06.04.2021 року, а отже відсутні підстави вважати, що між сторонами існують договірні правовідносини та відповідач отримав грошові кошти від позивача. Також зазначає, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому стягнення з нього рішенням суду першої інстанції судового збору в дохід держави є неправомірним. ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час укладення договору позики 06.04.2021 року він був не здатним усвідомлювати свої дії, набувати цивільні права та обов`язки, самостійно виконувати їх та нести відповідальність у разі їх не виконання. Звертає увагу, що на момент укладення спірного договору відповідач був виписаний із лікарні, а також у цей день був у нотаріуса для оформлення спадщини після смерті його матері, а також оформив на ім`я ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність на представництво його інтересів з питань оформлення спадкових справ після смерті матері, батька та бабусі. Зазначене свідчить про наявність у відповідача у цей день паспорту, а також повної цивільної дієздатності. Також звертає увагу, що деякі документи, надані відповідачем із медичних закладів містять помилкові дату його народження; відомості про знищення паспорту внесені у виписку тільки зі слів відповідача, при цьому його оригінал перебуває у ОСОБА_3 ; матеріали справи містять договір про надання правової допомоги, який підтверджують наявність повноважень у адвоката Марисюка О.Д. на представництво інтересів відповідача. З приводу розписки від 06.04.2021 року зазначає, що вона містить всі істотні умови, підписана сторонами, а отже свідчить про досягнення сторонами всіх істотних вимог та наявність волі учасників цього правочину на виникнення саме цих правовідносин. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у вигляді судової повістки ОСОБА_1 за адресою його місця лікування та конверт із відмітками АТ «Укрпошти» про причини не вручення судової повістки на ім`я ОСОБА_2 «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, ОСОБА_2 повідомлено на електронну адресу, зазначену ним в заяві. В судове засідання, проведене в режимі відео конференції,з`явився ОСОБА_1 .. Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив викликати в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4 .. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з тих підстав, що воно не заявлялося в суді першої інстанції, крім того, факт виконання зобов`язання за договором позики не може бути доведений за допомогою пояснень сторони і показань свідка. Довіреність відповідачем ОСОБА_4 представляти його інтереси у оформлені спадкових прав видавалася у м.Харкові, де проживає останній. А місце укладання договору позики зазначено м.Краматорськ. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення норм закону та умов укладеного договору позики відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та не повернув отриману грошову суму, внаслідок чого утворилася заборгованість. Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. За змістом статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України). Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 (провадження № 61-4389св21). Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 (провадження № 61-41934св18), від 26 травня 2021 року у справі № 405/8280/19 (провадження № 61-3411св21), від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21). Матеріали справи містять текст договору позики від 06.04.2021 року, згідно п.1 якого ОСОБА_2 передав в борг ОСОБА_1 1 112 000 грн строком до 06.05.2021 року, з поверненням у м.Краматорську. Сторони домовились, що ця позика дорівнюється еквіваленту грошового зобов`язання в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 40 000 доларів США. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається одноосібно позикодавцем на день платежу. В пункті 2 договору зазначено, що позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю ще до підписання договору. Грошові кошти, вказані у п.1 договору є власністю позикодавця,та не є залученим позикодавцем від фізичної або юридичної осіб. Пунктом 9,9.1,9.2,9.3 договору визначено, що право притримання виникає у позикодавця з моменту йому відомого без пред`явлення вимоги до позичальника,а речі,на розсуд позикодавця передаються у власність третій особі,яка задовольнити в повному обсязі вимоги позикодавця або продаються без публічних торгів будь-якій особі за ціною,за якою можливо найшвидше їх продати. Оцінка речей здійснюється позикодавцем за встановленим договором порядком,а саме без урахування звичайних цін. Сторони домовилися, що максимальний розмір вимог, який забезпечений при триманням розраховується як сума позики,згідно п.1 Договору (1 112 000 грн), помножене у п`ять разів. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договором позичальником у повному обсязі та всіх вимог позикодавця до позичальника, що можуть виникнути у майбутньому, позичальник заставив позикодавцю всі існуючі та майбутні активи рухомого майна позичальника, у тому числі гроші, які можуть бути отримані позичальником від відчуження будь-якого нерухомого майна позичальника. У разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром 100 % від суми, визначеної п.1 Договору (1 112 000 грн). В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що між ним та ОСОБА_1 06 квітня 2021 року укладено договір позики на суму 1 112 000 грн., однак відповідач вчасно (до 06.05.2021 року) не повернув отриману від позивача суму грошових коштів, а тому вважав, що є підстави для стягнення з відповідача суми боргу. Однак, згідно наданих документів вбачається, що текст договору позики датований 06.04.2021 року. Згідно довідки КП Харківської міської ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.10.2020 року по 02.04.2021 року. ОСОБА_1 є психічно хворим з 1989 року із діагнозом параноїдальна шизофренія (безперервний тип перебігу), у зв`язку із чим йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Відповідно до виписки №1373 із медичної карти КП Харківської міської ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 14.04.2021 року по 22.03.2022 року з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу. 22.03.2022 року евакуйовано до Львівської психіатричної лікарні. З 23.03.2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» більше трьох років. Таким чином договір позики було укладено через три дні після виписки ОСОБА_1 із психіатричної лікарні, де він до цього перебував на стаціонарному лікуванні більше п`яти місяців. І через вісім днів після підписання договору ОСОБА_1 знову було госпіталізовано на стаціонарне лікування у психіатричну лікарню, де він фактично проходив лікування без виписки протягом чотирьох років. ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19.11.2024 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 , за якою знаходиться заклад охорони здоров`я - КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та в якому відповідач перебуває на лікуванні з 23 березня 2022 року і станом на 13.02.2025 року. Згідно довідки МСЕК №6092258 ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності безтерміново та отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення. Також із наданих медичних документів було встановлено, що відповідач не мав паспорту громадянина України, у зв`язку із тим, що він знищив його під час загострення хворобливого стану, а тому після прибуття до психіатричної лікарні м. Львова адміністрацією закладу було ініційовано процедуру відновлення документів ОСОБА_1 .. 02.08.2024 року ОСОБА_1 було видано повторно свідоцтво про народження та 11.10.2024 року було отримано паспорт громадянина України та картку платника податку у м.Львові. Таким чином, матеріали справи містять докази того, що на момент укладення договору позики ОСОБА_1 мав другу групу інвалідності в наслідок психічного захворювання (параноїдальна шизофренія), хвороба в моменти загострення супроводжувалася неадекватною поведінкою, агресією для оточуючих та себе, розірваністю мови, що унеможливлювало зрозуміти її зміст, у зв`язку із зазначеною хворобою тривалий час перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні, що свідчить про безпорадність відповідача та нездатність дбати про себе. Крім того слід звернути увагу, що ОСОБА_1 станом на квітень 2021 року був зареєстрований та перебував на стаціонарному лікуванні у м. Харків, а місцем укладення договору позики, який надано позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, значиться м. Краматорськ, Донецької області. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що не знайомий з позивачем і в м.Краматорську Донецької області ніколи не був. Зазначені обставини нічим не спростовуються. Як вбачається зі змісту договору позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю ще до підписання договору, місцем укладання договору є м. Краматорськ. Однак за договором позики позикодавцем мала передаватися позичальнику велика сума коштів в 1 112 000 грн. Докази щодо обставин передачі коштів позичальнику, місця передачі, розміру отриманої позичальником суми та документи, що підтверджують наявність таких коштів у позивача та їх передачу відповідачеві (квитанції, банківські перекази) позивачем не надані. Одного запису в договорі позики при зазначених обставина не є достатнім для висновку про їх фактичну передачу. Тобто позивачем не доведено факт отримання відповідачем грошових коштів, момент та розмір їх отримання, що є обов`язковими та істотними умовами договору позики. Пунктом 1 договору позики визначено, що сторони домовились, що позика в 1 112 000 грн дорівнюється еквіваленту грошового зобов`язання в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 40000 доларів США. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається одноосібно позикодавцем на день платежу. Тобто сума коштів, які підлягають поверненню в гривні буде визначатися одноосібно позикодавцем на день платежу, не дивлячись на те, що в позику надавалась 1 112 000 грн . Зазначені умови надання та повернення коштів є суперечливими та не можуть свідчити про укладання договору позики. Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 розумів значення своїх дій, оскільки в цей день, а саме 06.04.2021 року він звертався у м.Харкові за місцем своєї реєстрації та проживання до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його батьків та підписував доручення на представництво ОСОБА_4 його інтересів у питаннях оформлення спадщини. Проте місце підписання договору позики в цей же день зазначено м.Краматорськ. Згідно пенсійного посвідчення від 01.08.2012 року ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 1 групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту. Відповідно до довідки від 01.04.2021 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце перебування ОСОБА_2 - АДРЕСА_4 . З урахуванням встановлених обставини щодо того, що психічно хвора людина в чужому місті взяла в борг 1 112 000 грн. на один місяць є недоведеними. Умовами договору позики визначено, що «право притримання виникає у позикодавця з моменту йому відомого без пред`явлення вимоги до позичальника, а речі, на розсуд позикодавця передаються у власність третій особі, яка задовольнити в повному обсязі вимоги позикодавця або продаються без публічних торгів будь-якій особі за ціною,за якою можливо найшвидше їх продати. Оцінка речей здійснюється позикодавцем за встановленим договором порядком,а саме без урахування звичайних цін. Сторони домовилися, що максимальний розмір вимог, який забезпечений при триманням розраховується як сума позики,згідно п.1 Договору (1 112 000 грн), помножене у п`ять разів. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договором позичальником у повному обсязі та всіх вимог позикодавця до позичальника, що можуть виникнути у майбутньому, позичальник заставив позикодавцю всі існуючі та майбутні активи рухомого майна позичальника, у тому числі гроші, які можуть бути отримані позичальником від відчуження будь-якого нерухомого майна позичальника. У разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром 100 % від суми, визначеної п.1 Договору (1 112 000 грн).» Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області. Про прийняття спадщини після смерті батьків за зазначеною адресою ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із відповідною заявою. В договорі позики зазначені умови, при яких речі відповідача на розсуд позикодавця передаються у власність третій особі, яка задовольнити в повному обсязі вимоги позикодавця або продаються без публічних торгів будь-якій особі за ціною,за якою можливо найшвидше їх продати. Оцінка речей здійснюється позикодавцем за встановленим договором порядком,а саме без урахування звичайних цін. Сторони домовилися, що максимальний розмір вимог, який забезпечений при триманням розраховується як сума позики,згідно п.1 Договору (1 112 000 грн), помножене у п`ять разів. Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договором позичальником у повному обсязі та всіх вимог позикодавця до позичальника, що можуть виникнути у майбутньому, позичальник заставив позикодавцю всі існуючі та майбутні активи рухомого майна позичальника, у тому числі гроші, які можуть бути отримані позичальником від відчуження будь-якого нерухомого майна позичальника. Виходячи з зазначених умов договору позики, суд вбачає іншу мету і справжню правову природу укладення такого договору, а ніж позики. За встановлених обставин позивач не підтвердив своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Достовірних та достатніх доказів наявності між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови позивачем не надано. Поданий до суду договір позики не підтверджує факту укладання та виконання позикодавцем договору позики. Доводи про те, що відповідач усвідомлював свої дії на момент укладення позики у зв`язку із його випискою зі стаціонару та зверненням у той же день до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу довіреності не можуть бути прийняті як належний доказ укладання договору позики та передачі коштів. Також слід звернути увагу, що подача заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса про прийняття спадщини відбувалась у м.Харків. Місце укладання договору позики в цей же день зазначено м.Краматорськ, Донецької області. Надана позивачем довіреність від 06.04.2021 року на представництво ОСОБА_4 інтересів ОСОБА_1 у питаннях оформлення спадщини, також не може свідчити про безспірність укладання в м.Краматорську договору позики та отримання відповідачем від позивача коштів. Посилання на те, що деякі документи, надані відповідачем із медичних закладів, містять помилкові дату його народження є безпідставними, оскільки не мають в даному випадку правового значення. Доводи про те, що відомості про знищення паспорту внесені у медичну виписку тільки зі слів відповідача, відповідач на момент укладання договору мав паспорт і при цьому оригінал паспорту перебуває у ОСОБА_4 не можуть бути прийнятими до уваги. Оскільки наявність чи відсутність паспорта у відповідача на момент укладання договору позики не має значення, так як в тексті договору паспортні дані не зазначались. А утримання паспорту іншою особою свідчить про наявність хворобливого стану відповідача в тому числі і на дату укладання договору. У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, позивачем не доведено факту отримання позичальником грошей, а отже й укладення договору позики, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особи з інвалідністю ІІ групи, судові витрати у порядку ч.6 ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 368, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року. Судді: