Постанова 4875 № 922/1549/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/1549/24 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф., за участю представників сторін: від позивача Підгорний Б.Б., в порядку самопредставництва (в залі суду), від відповідача адвокатка Линник І.М., на підставі ордера (в залі суду), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича (вх.№1191Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 20.08.2025, суддя Шатерніков М.І.) у справі № 922/1549/24 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, до фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича, м. Харків, про стягнення 210 073, 85грн ВСТАНОВИВ: КП "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича, в якому просить стягнути з відповідача 210 073, 85грн заборгованості за поставлену та спожиту теплову енергію, надану у нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 71-В. Відповідно до позовної заяви, заборгованість складається з: 89 483, 25грн заборгованості за невиконання зобов`язань за споживання теплової енергії без укладання договору за період: жовтень 2017 - квітень 2018; жовтень 2018 - квітень 2019; листопад 2019 - квітень 2020; жовтень 2020 - квітень 2021; жовтень 2021 - листопад 2021; 118 918, 31грн заборгованості за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - квітень 2022; жовтень 2022 - квітень 2023; 332, 38грн заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021 - липень 2023; 1 339, 91грн заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період: липень 2022 - липень 2023. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 520, 89грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 89 483, 25грн заборгованості за невиконання зобов`язань за споживання теплової енергії без укладання договору за період: жовтень 2017 - листопад 2021; 118 918, 31грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 по квітень 2022 та з жовтня 2022 по квітень 2023 року; 332, 38грн абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по липень 2023 року; 1 339, 91грн заборгованості з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по липень 2023 року та 2 422, 40грн судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальний період є факт приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону. Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, однак, відповідач не оплатив наявну перед позивачем заборгованість. Відповідач також не здійснив погашення заборгованості з абонентської плати за спожиту теплову енергію та за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду. Відповідач, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі №922/1549/24; при розгляді справи застосувати норми частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України; ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно, що є предметом спору та власником якого є відповідач, було переведено з нежитлового в об`єкт житлової нерухомості, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованими 24.07.2019, з яких вбачається, що Квасник Я.В. є власником квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, на думку апелянта, нарахування за надану послугу повинно здійснюватись за тарифами на послугу з постачання теплової енергії для населення. Апелянт вважає, що застосування позивачем необґрунтованого тарифу призвело до незаконного стягнення з відповідача завищеної суми коштів. Крім того, апелянт вважає, що сплив трирічний строк позовної давності. Також на думку апелянта, даний спір не підлягає розгляду господарським судом, оскільки здійснення відповідачем підприємницької діяльності у даному випадку не тягне будь-яких наслідків для виникнення та існування договору про надання комунальних послуг. До апеляційної скарги апелянтом додано додаткові докази: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025, для розгляду справи №922/1549/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі № 922/1549/24. Встановлено учасникам справи строк до 27.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 27.06.2025 без повідомлення учасників справи. 25.06.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Як зазначає позивач, система опалення нежитлових приміщень є невід`ємною частиною централізованого системи опалення будинку в цілому. Нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії виконується згідно з показами будинкового приладу обліку теплової енергії. Позивачем при нарахуванні заборгованості правильно застосований тариф на теплову енергію. Також позивач посилається на те, що строк позовної давності не пропущено. Крім того, зазначає, що відповідач зареєстрований як ФОП, тому твердження відповідача, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними. 27.06.2025 від апелянта надійшла заява, в якій апелянт просить розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Також апелянтом на підтвердження доводів щодо переведення спірних приміщень з нежитлового фонду в об`єкти житлової нерухомості до заяви додані копії технічних паспортів, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 призначено справу №922/1549/24 до розгляду на "22" липня 2025 р. о 15:15 годині. 03.07.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.05.2024, відповідно до якої відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71-В. 22.07.2025 від апелянта надійшли додаткові пояснення щодо переведення нерухомого майна, що є предметом спору, з нежитлового до житлового фонду. До додаткових пояснень апелянтом додані додаткові докази: роздруківки з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, копія листа Квасника Я.В. до КП "Харківські теплові мережі" та копія листа-відповіді КП "Харківські теплові мережі". У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.07.2025 представниця апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Вирішуючи питання прийняття наданих сторонами додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з положеннями статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, досліджуючи надані позивачем докази, не звернув увагу на те, що нерухоме майно, яке є предметом спору, було переведено з нежитлового в об`єкт житлової нерухомості. Та, відповідно на підтвердження цих доводів щодо переведення майна, що є предметом спору, з нежитлового у житловий фонд надав суду апеляційної інстанції додаткові докази. Разом з тим, судова колегія зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу: АДРЕСА_2 , проте, поштовий конверт повернувся до суду із зазначенням 15.05.2024 причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. Отже, вважається, що 15.05.2024 відповідачу вручено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Саме по собі не отримання поштової кореспонденції не є причиною, що об`єктивно не залежала від волевиявлення апелянта. Апелянт не обґрунтовує і не надає жодних доказів, з яких саме конкретних непереборних обставин він не отримував направлену на його адресу (зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) поштову кореспонденцію і не зміг подати додаткові докази суду першої інстанції. Цю ж адресу: АДРЕСА_2 відповідач зазначив і в апеляційній скарзі, проте, поштову кореспонденції не отримує і під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. В обгрунтування підстав поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення суду апелянт посилався на те, що проживає наразі за іншою адресою, а про існування даної судової справи дізнався випадково. Проте, судова колегія зазначає, що забезпечення особі права доступу до правосуддя і здійснення перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку не тягне за собою автоматично прийняття наданих апелянтом додаткових доказів без дотримання вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України. У даному випадку відповідач не надав суду доказів існування об`єктивних причин неможливості отримання поштової кореспонденції та, як наслідок, подання суду першої інстанції доказів в обгрунтування своїх доводів. Відповідач, будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець, проявивши розумну обізнаність, мав розуміти імовірність настання відповідних правових наслідків, пов`язаних із неотриманням поштової судової кореспонденції. Щодо наданого позивачем додаткового доказу, судова колегія також зазначає, що позивач мав подати усі докази суду першої інстанції на підтвердження своїх доводів разом з позовною заявою. І у клопотанні про долучення додаткових доказів не зазначає про жодні обставини неможливості подання Інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 2024 рік суду першої інстанції. Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом та позивачем додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.08.2023, відповідач є власником нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71-В. Вказані нежитлові приміщення розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери позивач здійснюється на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2017-2018; 2018-2019; 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 років до будівель в цілому. Акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку. Позивач зазначає, що в порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання", відповідач не укладав договір з позивачем та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору. Станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17500- 8894) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію без укладання договору в сумі 89 483, 25грн, яка утворилася за період: жовтень 2017 квітень 2018; жовтень 2018 квітень 2019; листопад 2019 квітень 2020; жовтень 2020 - квітень 2021; жовтень - листопад 2021. Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які в повному обсязі сплачені не були. На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги!, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: - плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; - плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71-В, що належать відповідачу, розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії, відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до положень пункту 51 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. У відповідності до пункту 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Таким чином, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 є факт приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 років. Відповідно до пункту 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. У відповідності до пункту 32 договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно з пунктом 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Відповідно до пункту 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію. Станом на 01.05.2024 заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (по особовому рахунку відповідача 17501-8774) за спожиту теплову енергію на потреби опалення дорівнює 118 918, 31грн, яка утворилася за період: грудень 2021 - квітень 2022; жовтень 2022 - квітень 2023, що підтверджується відповідними розрахунками позивача та актами виконаних робіт по відпуску теплової енергії. Разом з тим, станом на 01.05.2023 абонентська плата за спожиту теплову енергію склала 332, 38грн, яка утворилася за період: грудень 2021 - липень 2023. Відповідно пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування. Доказів сплати відповідачем рахунків позивача до матеріалів справи не надано. З 01 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року. Відповідно до положень пункту 30 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Згідно з пунктом 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги. Відповідно до пункту 5 договору, виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором. Згідно з пунктом 6 договору, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 №150. У відповідності до пункту 13 договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду. Станом на 01.05.2024 заборгованість з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (по особовому рахунку відповідача №17501-8774) складає 1 339, 91грн, яка утворилася за липень 2022 - липень 2023. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми 210 073, 85грн або надання обґрунтованих заперечень проти заявленої до стягнення суми, з яких: - 89 483, 25грн - заборгованість за невиконання зобов`язань за споживання теплової енергії без укладання договору за період: жовтень 2017 - листопад 2021; - 118 918, 31грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 по квітень 2022 та з жовтня 2022 по квітень 2023 року; - 332, 38грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по липень 2023 року; - 1 339, 91грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по липень 2023 року. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з положеннями статей 627-629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як встановив суд першої інстанції, договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки. Cпоживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17 тощо. Підставою для виникнення зобов`язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг / постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним Як вбачається із матеріалів справи, належне відповідачу нерухоме майно знаходиться у житловому будинку із централізованим опаленням. При цьому, апеляційний суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають єдину систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Оскільки належне відповідачу приміщення знаходиться у житловому будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість не поставлення теплової енергії останньому відсутня. Єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Наведене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-ц (провадження №61-29708св18). Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання. Матеріалами справи підтверджується, що за період з листопада 2017 року по квітень 2023 року позивач надавав відповідачу послуги з опалення належного відповідачу приміщення. Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. На підтвердження заборгованості відповідача позивач надав акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2017 року по квітень 2023 року. Саме по собі непідписання відповідачем надісланих йому актів не є правовою підставою для звільнення від оплати отриманих послуг. Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача обґрунтованої відмови від підписання актів за період з листопада 2017 року по квітень 2023 року, як і відсутні докази звернення відповідачем до позивача щодо незгоди із застосованим позивачем тарифу до звернення останнім з позовом до суду. Позивач посилається на те, що нарахування плати за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів. Фактично, здійснювалося обслуговування всього житлового будинку в цілому, а щомісячне нарахування обсягу спожитої теплової енергії вираховувалося пропорційно опалювальній площі споживача. Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", визначальним для вибору тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів". Відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього іншої категорії споживачів. Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно, що є предметом спору та власником якого є відповідач, було переведено з нежитлового в об`єкт житлової нерухомості. Як вбачається із наданої позивачем суду першої інстанції Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційни номер об`єкта нерухомого майна: 1227202063101, нежитлові приміщення 1-го поверху №64, 65, 67-:-75, 77-:-80 літ. "А-5", об`єкт житлової нерухомості: Ні, Об`єкт в процесі поділу, загальна площа 126кв.м, адреса: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 71-В. Додаткові відомості: відповідно до листа ТОВ "АРХІЛАІН", у зв`язку з допущеною помилкою у поверхневості об`єкту при первинній інвентаризації нежитлових приміщень, змінено з "нежитлові приміщення цокольного поверху" на "нежитлові приміщення 1-го поверху". Власник - Квасник Я.В. Відомості, що вказані нежитлові приміщення відносяться до житлового фонду відсутні. В цілому доводи апелянта щодо наявності у нього квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не спростовують наданих позивачем доказів щодо реєстрації за відповідачем зазначених вище нежитлових приміщень. Крім того, саме відповідач, у разі здійснення відповідних змін щодо нерухомого майна мав невідкладно звернутись до позивача з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо необхідності застосування інших тарифів. А сама по собі неоплата протягом тривалого періоду спожитого теплопостачання не відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості. Відтак, безпідставними є доводи апелянта, що нарахування за надану послугу повинно здійснюватись за тарифами на послугу з постачання теплової енергії для населення. Щодо доводів апелянта, що сплив трирічний строк позовної давності, судова колегія зазначає таке. До вимог стягнення заборгованості у спірних правовідносин застосовується позовна давність у три роки (стаття 258 Цивільного кодексу України). Згідно розрахунку позивача, останній здійснював нарахування за порушення зобов`язання, що виникли з жовтня 2017, відтак, мав право на звернення до суду у строк до листопада 2020 року. Однак, Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме, доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". У подальшому пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було доповнено: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк позовної давності. Безпідставними є доводи апелянта, що даний спір не підлягає розгляду господарським судом. Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та зазначений власником нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 71-В. Доказів використання вказаних приміщень для особистих потреб відповідача як фізичної особи матеріали справи не містять. Як зазначено вище, відповідач вважається таким, що отримав від позивача послугу з теплопостачання нежитлових приміщень у вказаний період. Відтак, суд першої інстанції з дотримання правил підвідомчості розглянув дану справу. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Квасника Ярослава Володимировича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі № 922/1549/24 без змін. Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Квасника Ярослава Володимировича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі № 922/1549/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.07.2025. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко