LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814524/4303/23

від 23.07.2025 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4303/23 Номер провадження 22-ц/814/2545/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Браташа Юрія Павловича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_2 про стягнення боргу,- В С Т А Н О В И В: АТ «Полтаваобленерго» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з останньої заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20403, 35грн. а також вирішити питання судових витрат. В подальшому позивачем подано клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на належного ОСОБА_2 , оскільки в період виникнення заборгованості він був власником квартири. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2025 року замінено відповідача по справі, ОСОБА_1 , на належного ОСОБА_2 . Встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з дня отримання ухвали суду. Зобов`язано позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками в строк до 15.04.2025, а докази такого направлення подати суду до початку судового засідання. Відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Браташа Ю.П. про розподіл понесених відповідачем судових витрат. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні понесених витрат оскаржено представником ОСОБА_1 адвокатом Браташем Ю.П., посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвали в цій частині та постановити нову, якою стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати. Апелянт вважає, що має місце зловживання з боку позивача, оскільки останній міг сам перевірити з Державного реєстру прав на нерухоме майно, що власником квартири в період виникнення заборгованості на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2024 року є ОСОБА_2 . В іншій частині ухвала районного суду не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи в задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат районний суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що позивач діяв недобросовісно та необґрунтовано подаючи клопотання про заміну належного відповідача. Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав. Статтею 51 ЦПК України передбачено можливість здійснення заміни неналежного відповідача, у випадку, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Відповідно до положень ч. 2, 3 ст.51 ЦПК України суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі; після спливу цих строків, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача. У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд зауважив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. У постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 Верховний Суд зазначив, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Але таке право не є абсолютним. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому ст. 44 ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 лютого 2024 року позов АТ « Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги було задоволено. Даним рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 згідно довідки КП « КМБТІ» від 27.12.2023 року № 61/5861. Разом з тим, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування заочного рішення від 02 лютого 2024 року посилаючись на те, що у червні 2014 року вона відчужила нерухоме майно ОСОБА_3 , а тому вона не споживала послуги теплопостачання у період з червня 2014 по квітень 2019 року. Із вищевказаної зави ОСОБА_1 позивачу стало відомо про те, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 де надавалися послуги з централізованого постачання теплової енергії є ОСОБА_2 , та враховуючи вищевикладені обставини, через 5 днів після скасування заочного рішення, позивач подав заяву про заміну відповідача у справі на належного. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надано суду доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення нею витрат на правничу допомогу. В даному випадку ознак зловживання процесуальними правами з боку позивача не встановлено. Так само судом не встановлено необґрунтованих дій позивача. Як тільки стало зрозуміло, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, за клопотанням позивача здійснено його заміну належним відповідачем ОСОБА_2 . Таким чином, відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки, звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст.ст.367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Браташа Юрія Павловича - залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2025 року в частині її оскарження - залишити без змін. В іншій частині ухвала районного суду не переглядалася. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2025 року. Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ Т.В. Одринська _________________В.П. Пікуль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»