Постанова 4808 № 342/1602/23

Справа № 342/1602/23 Провадження № 22-ц/4808/632/25 Провадження №22-ц/4808/631/25 Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Кузнєцова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 23 грудня 2024 року та додаткове рішення Городенківського районного суду від 08 січня 2025 року, ухвалені в складі судді Федів Л.М. в м. Городенці, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі Юкрейн» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі Юкрейн» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивувала тим, що до 20.11.2023 року працювала на посаді директора комерційного в ТОВ «Ласощі Юкрейн». Наказом директора ТОВ «Ласощі Юкрейн» від 20.11.2023 року №27-К/тр її звільнено з 20.11.2023 року у зв`язку із прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Вважає, що при звільненні її з посади відповідачем було грубо порушено вимоги Конституції України та Кодексу законів про працю України. Вказувала, що з 27.10.2023 року по 17.11.2023 року перебувала на лікарняному. 20.11.2023 року прибула на роботу та написала заяву про відпустку, однак воєнізована охорона відмовилася впускати її з тих підстав, що вона звільнена і знаходиться у списку осіб, яких заборонено впускати на територію. Зазначила, що довідалася з наказу, отриманого поштою, що підставою для її звільнення стали прогули, що не відповідає дійсності, а є надуманим зі сторони осіб, які на даний час захопили товариство рейдерським способом, здійснюють ним управління, виводять кошти з підприємства, звільнили незаконним способом керівника, а також інших осіб (в тому числі і її), які не захотіли стати на їх сторону. На сьогоднішній день зареєстровано кримінальне провадження. Зазначала, що її звільнення відбулося відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з прогулами. Однак, відповідачем не враховано той факт, що вона була відсутня на роботі з поважних причин перебування на лікарняному. Також роботодавцем не вказано коли саме були прогули. Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що роботодавцем перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарної відповідальності несумлінного працівника, перевірялась та давалась оцінка причинам неявки позивача на роботу у визначених в актах дні. Повідомляє, що сумлінно виконувала свою роботу, а акти про ніби-то вчинені нею прогули сфальсифіковані задніми числами, і не надавалися їй для ознайомлення. Крім того, відповідач заборонив охороні допускати її на робоче місце. На даний час директором ТОВ «Ласощі Юкрейн» є громадянин Республіки Польща, який не знає української мови і знаходиться за межами України, відтак не міг підписати наказ про її звільнення. Вважає, що з огляду на те, що відповідач не довів факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу та порушив процедуру застосування дисциплінарного стягнення, спірний наказ про звільнення є незаконним. А відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі і суд приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому просить постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Ласощі Юкрейн» від 20.11.2023 року №27-К/тр про звільнення позивача з посади директора комерційного в ТОВ «Ласощі Юкрейн»; поновити її на посаді директора комерційного в ТОВ «Ласощі Юкрейн» з 20.11.2023 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2023 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Городенківського районного суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Городенківського районного суду від 08 січня 2025 року задоволено частково заяву представника ТОВ «Ласощі Юкрейн» - адвоката Венгринюка Ю.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі Юкрейн» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн. В іншій частині заяви відмовлено. На вказані судові рішення представник ОСОБА_1 адвокат Зелінський П.Л. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив повно та всебічно матеріали справи. Зокрема, судом не взято до уваги, що директор відповідача є громадянином Республіки Польща, не володіє українською мовою і на час складення документів про відсутність позивача на роботі в України не перебував, і вказаний факт визнавався представником відповідача в судовому засіданні при запереченні виклику директора як свідка. Також всі акти про встановлення факту відсутності працівника на роботі, накази про службове розслідування, акти про відмову від підпису, акти за результатами проведеного службового розслідування, повідомлення (вимога) про надання письмових пояснень містять або підпис, або начебто складені особою, яка не вміє писати українською мовою, та направлені одним листом 19.10.2023 року. Тому вважає, що суд на підставі сфальсифікованих доказів встановив відсутність позивача на роботі більше 3-ох годин. Також вказує, що дивно, чому директор не відібрав пояснення працівника безпосередньо, а доручив підлеглому встановити причини прогулу. Вважає, що судом безпідставно відмовлено у клопотанні про виклик свідків. Вказує, що судом не з`ясовано де знаходиться її робоче місце, чи зобов`язана вона була перебувати на ньому. Менеджер (управитель) зі збуту ОСОБА_2 був її підлеглим, тому вона не була зобов`язана давати йому жодних пояснень. Зазначає, що після складання актів про її відсутність на роботі виходила на роботу, і ніхто не повідомляв їй про створення комісії та необхідність надання письмових пояснень, до направлення документів листом 19.10.2023 року. Також зазначає про не співмірність стягнутих судом судових витрат складності справи, її категорії. Вказує, що стягнуті судом витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. в декілька разів перевищує середню заробітну плату по регіону. Просить оскаржені рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду апелянт повторно не з`явилася. Попереднього разу просила відкласти розгляд справи. Причини неявки у відкладене судове засідання не повідомила. Повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності апелянта. Представник відповідача адвокат Венгринюк Ю.В. в судовому засіданні апеляційного суду щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувані рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року зазначеним вимогам відповідає. Додаткове рішення суду 08 січня 2025 року зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наказу «Про виконання обов`язків директора» №19-К/тр від 27.09.2023 керівником ТОВ «Ласощі Юкрейн» з 27.09.2023 року є ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 100-108). Згідно доповідних записок менеджера (управителя) із збуту ТОВ «Ласощі Юкрейн» ОСОБА_2 директору ТОВ «Ласощі Юкрейн» Давіду Косовець «Про відсутність на роботі директора комерційного ОСОБА_1 »: №6 від 03.10.2023, №7 від 09.10.2023, №8 від 10.10.2023, №9 від 11.10.2023, №10 від 13.10.2023, позивач ОСОБА_1 директор комерційний ТОВ «Ласощі Юкрейн» була відсутня на робочому місці більше трьох годин, а саме: 03.10.2023 перебувала на роботі з 10 год. 01 хв. до 11 год. 50 хв.; 09.10.2023 перебувала на роботі з 08 год. 49 хв. до 11 год. 39 хв.; 10.10.2023 перебувала на роботі з 08 год. 28 хв. до 09 год. 07 хв.; 11.10.203 перебувала на роботі з 08 год. 37 хв. до 09 год. 26 хв.; 13.10.2023 перебувала на роботі з 12 год. 24 хв. до 17 год. 31 хв. (т. 1, а.с. 62-66). Із актів про встановлення факту відсутності працівника на роботі, складених менеджером (управителем) із збуту Тисом Ярославом та директором Косовець Давідом №1-а від 03.10.2023, №3-а від 09.10.2023, №5а від 10.10.2023, №7-а від 11.10.2023, №9-а від 13.10.2023 встановлено, що директор комерційний ОСОБА_1 була відсутня на роботі: 03.10.2023 з 08:00 год. до 10:00 год.; 09.10.2023 з 08:00 год. до 08:48 год. та з 11:40 год. до 17:00 год.; 10.10.2023 з 08:00 год. до 08:27 год. та з 09:08 год. до 17:00 год.; 11.10.2023 з 08:00 год. до 08:35 год., з 09:27 год. до 12:27 год. та з 14:40 год. до 17:00 год., 13.10.2023 з 08:00 год. до 12:23 год. У актах зазначено, що про причини своєї відсутності на роботі директор комерційний ОСОБА_1 нікого не повідомила та не попереджала. З`ясувати причини відсутності 03.10.2023, 09.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 13.10.2023 директора комерційного ОСОБА_1 не вдалося (т. 1, а.с. 67-71). Відповідно до наказів директора ТОВ «Ласощі Юкрейн» Давіда Косовець «Про службове розслідування» №20-К/тр від 03.10.2023, №21-К/тр від 09.10.2023, №22-К/тр від 10.10.2023, №23-К/тр від 11.10.2023, №24-К/тр від 13.10.2023 ОСОБА_2 , менеджеру (управителю) із збуту, було доручено провести в строк до одного робочого дня з моменту ознайомлення із цими наказами службове розслідування щодо з`ясування причин відсутності директора комерційного ОСОБА_1 на робочому місці, про результати доповісти директору товариства в строк до одного робочого дня з моменту проведення службового розслідування (т. 1, а.с. 72-76). За змістом повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень №1-п від 03.10.2023, №2-п від 09.10.2023, №3-п від 10.10.2023, №4-п від 11.10.2023, №5-п від 13.10.2023 ОСОБА_1 було запропоновано письмово у строк до одного робочого дня з моменту отримання цих повідомлень надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на робочому місці 03.10.2023 з 08:00 год. до 10:00 год. та з 11:51 год. до 17:00 год., 09.10.2023 з 08:00 год. до 08:48 год. та з 11:40 год. до 17:00 год., 10.10.2023 з 08:00 год. до 08:27 год. та з 09:08 год. до 17:00 год., 11.10.2023 з 08:00 год. до 08:36 год., з 09:27 год. до 12:27 год. та з 14:40 год. до 17:00 год., 13.10.2023 з 08:00 год. до 12:23 год. разом із належним чином оформленими підтверджуючими документами, що можуть свідчити про поважність таких причин. Роз`яснено, що у випадку відмови у отриманні цих повідомлень на руки під підпис, вони будуть надіслані їй цінним листом з описом вкладення із повідомленнями про вручення. З моменту отримання листа таке повідомлення вважатиметься врученим. Також, у повідомленні зазначено, що ненадання письмових пояснень у встановлений строк без поважних причин не перешкоджає застосуванню стягнення, передбачених ст. 147 Кодексу законів про працю України (т. 1, а.с. 77-81). 04.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 12.10.2023 та 16.10.2023 менеджером (управителем) із збуту ОСОБА_4 та директором Косовець Давідом підписано акти про відмову від підпису №2-а, №4-а, №6-а, №8-а, №10-а, з яких слідує, що ОСОБА_1 відмовилась розписуватись в отриманні повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень щодо відсутності її на роботі 03.10.2023 з 08:00 год. до 10:00 год. та з 11:51 год. до 17:00 год., 09.10.2023 з 08:00 год. до 08:48 год. та з 11:40 год. до 17:00 год., 10.10.2023 з 08:00 год. до 08:27 год. та з 09:08 год. до 17:00 год., 11.10.2023 з 08:00 год. до 08:36 год., з 09:27 год. до 12:27 год. та з 14:40 год. до 17:00 год., 13.10.2023 з 08:00 год. до 12:23 год. (т. 1, а.с. 82-86). Актами №2(1)-а від 04.10.2023, №4(1)-а від 10.10.2023, №6(1)-а від 11.10.2023, №8(1)-а від 12.10.2023 №10(1)-а від 16.10.2023 стверджується, що за результатами проведеного службового розслідування з`ясувати причини відсутності на робочому місці працівника ОСОБА_1 не вдалося (т. 1, а.с. 87-91). 19.10.2023 повідомлення (вимоги) про надання письмових пояснень №1-п від 03.10.2023, №2-п від 09.10.2023, №3-п від 10.10.2023, №4-п від 11.10.2023, №5-п від 13.10.2023 направлені цінним листом з описом вкладення із повідомленням про вручення поштового відправлення на поштову адресу ОСОБА_1 , яка вказана позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 92). І такі отримані нею 19.10.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7810302040106 (т. 1, а.с. 93-94), та про що не заперечила в судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 . Актом про відмову директора комерційного ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин відсутності на роботі №11-а від 20.11.2023, складеним директором Косовець Давідом, менеджером (управителем) із збуту ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_5 , встановлено, що директору комерційному ОСОБА_1 було запропоновано письмово пояснити причини своєї відсутності на роботі 03.10.2023 з 08:00 год. до 10:00 год. та з 11:51 год. до 17:00 год., 09.10.2023 з 08:00 год. до 08:48 год. та з 11:40 год. до 17:00 год., 10.10.2023 з 08:00 год. до 08:27 год. та з 09:08 год. до 17:00 год., 11.10.2023 з 08:00 год. до 08:36 год., з 09:27 год. до 12:27 год. та з 14:40 год. до 17:00 год., 13.10.2023 з 08:00 год. до 12:23 год. шляхом направлення цінним листом з описом вкладення із повідомленням про вручення повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень щодо її відсутності на роботі №1-п від 03.10.2023, №2-п від 09.10.2023, №3-п від 10.10.2023, №4-п від 11.10.2023, №5-п від 13.10.2023, а також, 20.11.2023 (в день з`явлення ОСОБА_1 на роботі). Однак директор комерційний ОСОБА_1 надати письмові пояснення відмовилася; 20.11.2023 була присутня на роботі менше однієї години (т. 1, а.с. 95). Судом встановлено також, що позивачу нараховувалась заробітна плата в період з травня по жовтень 2023 року (т. 1, а.с. 218) та здійснювався облік робочого часу протягом жовтня-листопада 2023 року (т. 1, а.с. 216-217). Відсутність директора комерційного ОСОБА_1 03.10.2023, 09.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 13.10.2023, 20.10.2023, 20.11.2023 на роботі підтверджується табелями обліку використання робочого часу за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 та за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 (т. 1, а.с. 216-217). Наказом №27-К/тр від 20.11.2023 ОСОБА_1 , директора комерційного ТОВ «Ласощі Юкрейн», звільнено з 20.11.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин (т. 1, а.с. 60-61). 21.11.2023 позивачу надсилалися копії вищевказаного наказу про звільнення та інформації про нараховані та виплачені суми при звільненні, які отримано нею 23.11.2023 (т. 1, а.с. 96-98). На лікарняному позивач ОСОБА_1 перебувала: з 23.10.2023 по 27.10.2023, з 27.10.2023 по 01.11.2023, з 01.11.2023 по 03.11.2023, з 05.11.2023 по 10.11.2023, з 10.11.2023 по 15.11.2023, з 15.11.2023 по 18.11.2023, що підтверджується медичними висновками про тимчасову непрацездатність від 23.10.2023, від 27.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023, від 10.11.2023, від 15.11.2023 (т. 1, а.с. 5-10). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність позивача на роботі без поважних причин у вказані в наказі про звільнення дні та години. Натомість, доказів, які б вказували та підтверджували поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 не надано і такі відсутні в матеріалах справи. Тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. Відповідно, не підлягають до задоволення і позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки є похідними від першої вимоги. А з огляду на відмову в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які суд визнав обґрунтованими в сумі 25000 грн. з 39000,00 грн., які просив відповідач. Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками, враховуючи таке. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу врегульований ст. 40 КЗпП України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №761/30967/15-ц). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають його вину. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом із тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №711/5593/21 (провадження №61-3289св23), зазначено, що «Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом. […] Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника». Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 вересня2023 року у справі №757/55440/18-ц (провадження №61-3538св23). Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У справі, що переглядається, згідно копії наказу про звільнення №27-К/тр від 20.11.2023 ОСОБА_1 , директора комерційного ТОВ «Ласощі Юкрейн», звільнено з 20.11.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин, зокрема, 03.10.2023, 09.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 13.10.2023 (т. 1, а.с. 60-61), чому передувало складення відповідних доповідних записок про відсутність ОСОБА_1 на роботі (т. 1, а.с. 62-66) та актів про встановлення факту такої відсутності (т. 1, а.с. 67-71). Також 04.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 12.10.2023 та 16.10.2023 складено акти про відмову від підпису №2-а, №4-а, №6-а, №8-а, №10-а, з яких слідує, що ОСОБА_1 відмовилась розписуватись в отриманні повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень щодо відсутності її на роботі (т. 1, а.с. 82-86). Тому позивачу направлялися такі вимоги про надання письмових пояснень №1-п від 03.10.2023, №2-п від 09.10.2023, №3-п від 10.10.2023, №4-п від 11.10.2023, №5-п від 13.10.2023 (т. 1, а.с. 92) поштою. І такі нею отримано 19.10.2023 (т. 1, а.с. 93-94). А 20.11.2023 у в`язку з відсутністю відповідних пояснень складено Акт про відмову директора комерційного ОСОБА_1 надати письмові пояснення. Зазначено, що 20.11.2023 вона була присутня на роботі менше однієї години (т. 1, а.с. 95). Що стосується доводів апелянта про те, що всі повідомлення (вимоги) про надання письмових пояснень направлені їй одним листом 19.10.2023, то такі не свідчать про порушення з боку роботодавця. Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Згідно копій актів про відмову від підпису від 04.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 12.10.2023 та 16.10.2023 №2-а, №4-а, №6-а, №8-а, №10-а ОСОБА_1 відмовилась розписуватись в отриманні повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень щодо відсутності її на роботі (т. 1, а.с. 82-86). Тому такі вимоги і були направлені їй поштою 19.10.2023. ОСОБА_1 вказані вимоги отримала 19.10.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7810302040106 (т. 1, а.с. 93-94), та що не заперечила в судовому засіданні суду першої інстанції. Отже, не була позбавлена можливості надати пояснення до часу застосування до неї дисциплінарного стягнення, як того вимагає ст. 149 КЗпП України. Таким чином, з 19.10.2023 позивачу беззаперечно було відомо про розслідування фактів щодо її відсутності на роботі у вказані вище дні і час. Однак, пояснень зазначених обставин вона не надавала, в матеріалах справи такі відсутні. І це спростовує також твердження апелянта про те, що після складання актів про її відсутність на роботі вона виходила на роботу, але ніхто не повідомляв їй про створення комісії та необхідність надання письмових пояснень. Посилання позивача на те, що їй дивно, чому директор не відібрав її пояснення безпосередньо, а доручив підлеглому встановити причини прогулу; що менеджер (управитель) зі збуту ОСОБА_2 був її підлеглим, тому вона не була зобов`язана давати йому жодних пояснень, є безпідставними. За змістом ст. 149 КЗпП України «власник або уповноважений ним орган» повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, які оформляють пояснювальною запискою. Таким чином власник міг уповноважити іншу особу на відібрання пояснень працівника. А позивач не була позбавлена права написати такі пояснення на ім`я безпосереднього керівника директора товариства. Також судом першої інстанції вірно встановлено необґрунтованість тверджень позивача про те, що за займаною нею посадою вона не була зобов`язана постійно перебувати на робочому місці. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у вказані в наказі про звільнення дні ОСОБА_1 відлучалася за межі товариства для вирішення необхідних питань в інтересах товариства. Що ж стосується доводів сторони апелянта про те, що суд на підставі сфальсифікованих доказів встановив відсутність позивача на роботі, оскільки такі складені особою, яка не володіє українською мовою, не перебуває в Україні (директором товариства громадянином Республіки Польща), то такі є голослівними і нічим не підтвердженими, і не містять доказів, які б доводили неправомірність звільнення працівника. Таким чином, відповідачем доведено, що позивач була відсутня на роботі 03.10.2023 з 08:00 год. до 10:00 год. та з 11:51 год. до 17:00 год., 09.10.2023 з 08:00 год. до 08:48 год. та з 11:40 год. до 17:00 год., 10.10.2023 з 08:00 год. до 08:27 год. та з 09:08 год. до 17:00 год., 11.10.2023 з 08:00 год. до 08:36 год., з 09:27 год. до 12:27 год. та з 14:40 год. до 17:00 год., 13.10.2023 з 08:00 год. до 12:23 год. без поважних причин, що і стало підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення. І вказані обставини позивачем не спростовано. Враховуючи вищезазначене, місцевий суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують. А тому рішення Городенківського районного суду від 23 грудня 2024 року слід залишити без змін. Разом з тим, щодо часткового задоволення на суму 25000,00 грн. заяви представника відповідача ТОВ «Ласощі Юкрейн» - адвоката Венгринюка Ю.В. про стягнення витрат за надання правничої допомоги, апеляційний суд зазначає наступне. Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19). Згідно копії розрахунку витрат від 23.12.2024 вартість витрат за ознайомлення з матеріалами справи, консультування клієнта, узгодження правової позиції по справі 5000,00 грн.; підготовка та складання відзиву на позовну заяву, опрацювання документів, доданих до відзиву 12000,00 грн.; підготовка інших заяв та клопотань по справі 6000,00 грн.; підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу 6000,00 грн.; участь у судових засіданнях Городенківського районного суду та Івано-Франківського апеляційного суду з врахуванням витрат на дорогу (проїзд) з м. Івано-Франківськ до м. Городенка 16000,00 грн. (т. 2, а.с. 117). Однак вивчення та підготовка представником відповідача матеріалів справи та формування правової позиції, підготовка відзиву, з огляду на категорію та складність справи, вочевидь не вимагала від адвоката значних витрат часу та сил, адвокат брав участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції і подавав схожі за змістом документи до суду. Також судом вірно враховано, що представником відповідача до заяви не надано підтверджуючих документів про понесені витрати на дорогу (проїзд). Крім того, суд бере до уваги категорію справи, фінансовий стан сторін, де відповідачем є юридична особа, а позивач найманий працівник. Суд відніс цю категорію спорів до нескладних, а розмір судових витрат в сумі 25000 грн. в декілька разів перевищує середню заробітну плату по регіону, мінімальну заробітну плату в 2023 році та заробітну плату позивача як працівника ТОВ «Ласощі Юкрейн». Тому, враховуючи складність і категорію справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану сторін, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, клопотання позивача про зменшення витрат на правничу допомогу по справі, апеляційний суд вважає за можливе зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі Юкрейн» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн. 00 коп. Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Городенківського районного суду від 23 грудня 2024 року залишити без змін. Додаткове рішення Городенківського районного суду від 08 січня 2025 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі Юкрейн» (ЄДРПОУ 41981150, місцезнаходження: вул. С. Височана, 13Г, м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повне судове рішення складено 25 липня 2025 року.