Постанова 4805 № 283/2694/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2694/24 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Номер провадження №33/4805/388/25 Категорія ч.1 ст.130,124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Івашкевича С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Вознюка Олега Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року об`єднано в одне провадження справи № 283/2694/24 та №283/2695/24, присвоївши об`єднаній справі № 283/2694/24. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Застосовано до нього на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 02 грудня 2024 року о 15-15 год керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з НОМЕР_1 , по вулиці 10 Окремої гірсько-штурмової бригади, 56-б в місті Малині з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, нечітка хода), здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху та допустив зіткнення з транспортним засобом «Ford Fusion», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest» та проведення огляду у медичному закладі ОСОБА_2 відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.5, 11.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Вознюк О.М. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що в матеріалах справи відсутній будь-який допустимий доказ того, що працівниками поліції був зупинений автомобіль ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 . Останній вказував працівникам поліції, що вживав алкогольні напої після вчинення ДТП у зв`язку зі стресовою ситуацією. Тому кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адвокат вважає невірним. Крім того, зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним та безумовним доказом вини особи. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу поясненням свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а у задоволенні клопотання захисника щодо допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовив. Також не надав стороні захисту права на подання клопотання про призначення автотехнічної експертизи. Просив допитати вказаних свідків у судовому засідання у суді апеляційної інстанції та призначити у справі автотехнічну експертизу. В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Івашкевич С.А. апеляційну скаргу не визнав та в її задоволенні просив відмовити. Відповідно до усталеної судової практики Європейського суду з прав людини, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Умови застосування статті 6 Конвенції щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ). При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Також, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»). Оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді. Беручи до уваги, що ОСОБА_2 та його захисник адвокат Вознюк О.М. знають про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, апеляційним судом було надано можливість надати свої покази у справі, проте вони цим не скористались, в судове засідання вкотре не з`явились, ОСОБА_2 заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавав, а захисник вдруге подав заяву про відкладення розгляду, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п.п. 2.5, 11.3 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП. Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження, зокрема, транспортних засобів; керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно положень п. 11.3 Правил дорожнього руху України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушені ним правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. З матеріалів справи вбачається, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дано належну оцінку. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними дані протоколів про адміністративні правопорушення про фактичні обставини події правопорушень, оскільки вони узгоджуються та підтверджуються вказаними у постанові доказами: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 399189 від 02 грудня 2025 року, серії ААД № 399188 від 02 грудня 2025 року, які за змістом відповідають вимогам статті 256 КУпАП (а.с. 2, 18); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за встановленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, не зв`язна мова, не стійка хода, відмовився від проведення огляду на місці зупинки (а.с. 3); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 02 грудня 2024 року, згідно з яким такий огляд у Малинській міській лікарні не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 (а.с. 3); копією постанови серії ЕНА №3590742 від 02 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 5); схемою місця ДТП, складеною 02 грудня 2024 року за адресою: м. Малин, вул. 10 ОГШБ, 56-Б, яка відображає місце розташування та зіткнення автомобілів «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 та «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_2 , з якої вбачається, що обидва автомобілі перебувають у полосі руху автомобіля «Ford Fusion», при цьому від правого переднього кута автомобіля «Ford Fusion» до краю проїзної частини відстань становить 0,25 м, від лівого переднього кута автомобіля ВАЗ до краю проїзної частини відстань становить 2 м, при загальній ширині проїзної частини 9 м, гальмівного шляху не зафіксовано, а також характер пошкоджень транспортних засобів (а.с. 19); відеозаписами з портативних нагрудних камер працівників поліції (а.с. 6). У матеріалах справи також містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , додані до протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, які за змістом є незрозумілі та нерозбірливі (а.с. 22). У своїх письмових поясненнях та показах у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що 02 грудня 2024 року близько 15 години рухався за кермом автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_2 разом із дружиною, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля, по вулиці 10 ОГШБ, з центра м. Малина в напрямку лікарні, з приблизною швидкістю 30-35 км/год. Біля церкви автомобіль ВАЗ 21063 бежевого кольору, який рухався у зустрічній смузі руху, раптово виїхав на його смугу руху прямо на його автомобіль і допустив зіткнення у передню ліву частину його транспортного засобу (ліве крило, бампер). У автомобілі ВАЗ 21063 пошкоджена вся передня ліва сторона. Вказав, що перешкод на дорозі не було, а водій ВАЗ 21063 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, сам не міг встояти на ногах. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав, на вулиці були люди, які все бачили. З письмових пояснень та показів у суді першої інстанції свідка ОСОБА_4 вбачається, що 02 грудня 2024 року о 15 годині вона з чоловіком рухалися на автомобілі «Ford Fusion» з центру міста в бік лікарні, по вулиці 10 ОГШБ. Біля церкви автомобіль «ВАЗ» бежевого кольору виїхав на їхню смугу руху та спричинив лобове зіткнення. Удар прийшовся у ліву сторону (передній бампер, ліве крило, фари). Після зіткнення вони з чоловіком вийшли з автомобіля, підійшли до водія автомобіля «ВАЗ», він був в неадекватному стані, сам не міг вийти, пояснити нічого не міг, мова була незв`язна. Поки приїхали працівники поліції, він взагалі задрімав на кермі. На запитання відповіла, що ніяких перешкод для зміни руху автомобілю ВАЗ не було, дорога була чиста. Водій автомобіля ВАЗ рухався спочатку по своїй полосі, а потім раптом почав рухатися на них, чоловік взяв праворуч, гальмував, але автомобіль ВАЗ продовжував рух аж до зіткнення. У суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 надавав покази про те, що 02 грудня 2024 року близько 15 години йшов у своїх справах з боку лікарні, перейшов перехрестя з вулицею Некрасова, почув звук автомобіля, який стрімко набирає швидкість, підняв голову та побачив автомобіль ВАЗ бежевого кольору, який їхав зі сторони лікарні, набирав швидкість, раптово почав їхати по діагоналі зі своєї полоси руху у зустрічну. На іншій смузі руху, з центра міста в бік лікарні рухався автомобіль Ford чорного кольору, він максимально пригальмував і прижався до бордюру, проте уникнути зіткнення не зміг. Водій автомобіля ВАЗ в`їхав в ліву передню частину автомобіля Ford передньою частиною свого автомобіля. Свідок підійшов до місця пригоди, запитав чи потрібна допомога. Водій автомобіля ВАЗ з автомобіля не виходив, навіть не заглушив автомобіль після удару, двигун весь час працював. Коли приїхали працівники поліції водій автомобіля ВАЗ залишався в автомобілі, коротко відповідав на запитання, виглядав неадекватним. Будь-яких травм у нього свідок не бачив. Пам`ятає, що в транспортному засобі ВАЗ сидів попереду пасажир, але через хвилину після зіткнення вийшов з машини і пішов, на вигляд був нетверезим. На запитання свідок відповів, що ДТП скоїв чоловік, який сидів за кермом автомобіля. Ніяких перешкод, які б змусили водія автомобіля ВАЗ змінити напрямком руху не було, автомобіль ВАЗ наче навмисно, цілеспрямовано їхав на іншу смугу руху. Так, згідно відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, працівники поліції прибули на місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та встановили, що автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , встановили особу водія автомобіля ВАЗ 21063 (винуватця ДТП) ОСОБА_2 . Поліцейські виказали підозру перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку з різким запахом алкоголю з ротової порожнини та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі, від якого він категорично відмовився. Працівники поліції роз`яснили водію наслідки такої відмови, права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Щодо ОСОБА_2 склали адміністративні матеріали, які останній підписав без заперечень та зауважень, надавши письмові пояснення на окремому аркуші, які відобразились не розбірливим текстом, прокоментувавши, що виїхав на зустрічну смугу, бо його підрізав мопед. Вказані обставини потерпілий та його дружина заперечили, як і твердження водія про вживання ним спиртних напоїв після ДТП. Разом з тим, ОСОБА_2 у службовому автомобілі працівників поліції вину у ДТП визнав, сказав, що не правий, наробив проблем, сплатить шкоду. Крім того, пропонував працівникам поліції «залагодити питання», отримав роз`яснення про відповідальність щодо неправомірної вигоди. ОСОБА_2 від подальшого керування транспортним засобом відсторонили, згодом ознайомили із складеними адміністративними матеріалами, які він підписав, погодивши їх зміст. Дії поліцейських по виявленню у водія ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння та фіксації проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою технічних засобів відеозапису та у протоколі про адміністративне правопорушення у даній справі в цілому відповідають вимогам ст. 266 КУпАП України та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Отже доданим до справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції у повному обсязі спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження у матеріалах справи факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом та зупинки за кермом. Факт керування та винності у спричиненій дорожньо-транспортній пригоді він визнав. Вказане узгоджується також із показами потерпілого та свідків та сумнівів у цій частині не викликає. Щодо посилання скаржника на неналежність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, варто зазначити, що останній є лише одним із доказів, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аргументи захисника щодо не вірної кваліфікації правопорушення ОСОБА_2 у зв`язку з його твердженнями про вживання алкоголю після вчинення ДТП на думку апеляційного суду є надуманими та не підтверджуються зібраними у справі доказами. А вказані доводи апеляційний суд розцінює як спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ним не заперечується. Клопотання, додані до апеляційної скарги про виклик свідків та призначення автотехнічної експертизи з низкою питань на її вирішення, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Питання, що ставляться апелянтом експерту в заявленому клопотанні взагалі охоплюються апеляційними доводами щодо незгоди з судовим рішенням та межують з вирішенням правових питань щодо винуватості осіб, які належить вирішувати тільки суду. Ті порушення ПДР, які інкримінуються ОСОБА_2 носять суто загальний характер (не технічний), тому перевірка висновку суду щодо їх наявності (відсутності) охоплюються загальними правовими знаннями та судовими дискреційними повноваженнями. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Разом з цим, варто зазначити, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 та його захисники неодноразово ініціювали відкладення судових засідань з різних підстав, що визнано районним судом зловживанням своїми процесуальними правами. На думку апеляційного суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, скориставшись своїм правом на отримання професійної правової допомоги, а також його адвокати мали достатньо часу для формування стратегії захисту та збирання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень та спростування вини у вчиненні інкримінованих йому правопорушень. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 дотримався вимог статтей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Вознюка Олега Миколайовича, в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь