Постанова 4813 № 492/1224/21

Номер провадження: 22-ц/813/4403/25 Справа № 492/1224/21 Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 вернулась до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. № 6595 від 03 листопада 2018 року про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 241 кв. м., житловою площею 112,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачці на праві власності. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задоволено. 02 січня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування заяви представник зазначив, що 26.12.2024 року Арцизьким районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат. За таких обставин заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. Додатковим рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року поновлено представнику позивачки адвокату Афанасьєву Анатолію Олександровичу строк для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що жодного документу, який би підтверджував, що Позивач сплатив ці кошти в зазначеному розмірі та на рахунок представника, та з зазначенням того, що вказана сума є коштами за надану правничу допомогу в цій справі до суду не надано. Отже факт понесення коштів не доведено Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 08.07.2025 року на 15:30 год. сторони по справі не з`явилися, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки поважність причин неучасті в судовому засіданні 04.03.2025 року на 16:00 год. учасників справи судом апеляційної інстанції не встановлена, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав осіб, які не з`явилися до судового засідання, щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягуючи з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: 10.11.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Афанасьєв Анатолій Олександрович звернувся до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. № 6595 від 03 листопада 2018 року про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 241 кв. м., житловою площею 112,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачці на праві власності. Крім того у позові зазначено, що попередній розрахунок судових витрат складає 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До даного позову додано ордер серії ВН №1081607 від 10 листопада 2021 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем на підставі договору про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року у Арцизькому районному суді Одеської області. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 30 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 06.12.2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем подано до суду уточнену редакцію позовну заяви з усуненням недоліків відповідно до ухвали суду першої інстанції про залишення без руху. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року відкрито провадження у справі. 05.12.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. № 6595 від 03 листопада 2018 року про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 241 кв. м., житловою площею 112,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 05 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. № 6595 від 03 листопада 2018 року про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 241 кв. м., житловою площею 112,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності. 31.01.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та витребування доказів. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 31 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та витребування доказів задоволено. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задоволено. 02 січня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування заяви представник зазначив, що 26.12.2024 року Арцизьким районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат. За таких обставин заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу, представник позивачки надав суду: договір про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Афанасьєвим А.О. та ОСОБА_1 , позивачкою у справі, (а. с. 215-217); ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10 листопада 2021 року (а. с. 37); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003491, виданого 21 листопада 2018 року (а. с. 33); додаткову угоду від 27 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року (а. с. 218); акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року (а. с. 219); опис виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року (а. с. 220), відповідно до якого позивачці адвокатом Афанасьєвим А.О. була надана наступна правнича допомога: надання консультації з правових питань щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 27 жовтня 2021 року - 1 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 10 листопада 2021 року 3 год.; підготовка, складання та надіслання до Арцизького районного суду Одеської області листа з позовною заявою, виправленою відповідно до вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у справі № 492/1224/21 06 грудня 2021 року 1 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області заяви про забезпечення позову 05 січня 2022 року 2 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області заяви про заміну третьої особи 13 червня 2023 року - 0,5 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області документів разом з доказами щодо ухвалення додаткового судового рішення про витрати на правову допомогу 02 січня 2025 року 1 год. Колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115). У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21); 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29); 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44). В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат». В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України в першій заяві по суті спору, а саме в позовній заяві зазначено, що попередній розрахунок судових витрат складає 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. 26 грудня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області по суті спору ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено, тобто мета надання адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем правової допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції досягнута. Дане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено. 01.01.2025 року, представником позивача адвокатом Афанасьєвим Анатолієм Олександровичем направлено докази на понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: договір про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Афанасьєвим А.О. та ОСОБА_1 , додаткову угоду від 27 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року (а. с. 218); акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року (а. с. 219); опис виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року, рахунок на оплату від 2 січня 2025 року. Колегія суддів констатує, що позивачем дотримано процесуальний порядок звернення з заявою про компенсацію йому судових витрат та строк подачі доказів на підтвердження таких витрат. Додатковим рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року поновлено представнику позивачки адвокату Афанасьєву Анатолію Олександровичу строк для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на ненадання позивачем доказів оплати витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі 317/1209/19, провадження 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі 554/2586/16-ц, провадження 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі 753/1203/18, провадження 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі 204/6564/19, провадження 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі 648/2776/20, провадження 61-7641св21. Апеляційним судом критично сприймаються доводи скаржників про недоведеність понесених позивачем судових витрат, виходячи з наступного. Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу. Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Апеляційний суд вважає, що надані докази підтверджують дійсність, обґрунтованість і співмірність понесених судових витрат позивача на правничу допомогу відповідно складності справи, значення розгляду справи для сторін, наданим адвокатом обсягом послуг, а також відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Зокрема, на підтвердження понесених судових витрат позивача на правничу допомогу представником надано наступні докази: - договір про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Афанасьєвим А.О. та ОСОБА_1 , згідно якого Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором; - додаткову угоду від 27 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 20 від 27 жовтня 2021 року: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року; - опис виконаних робіт (наданих послуг) від 02 січня 2025 року, відповідно до якого позивачці адвокатом Афанасьєвим А.О. була надана наступна правнича допомога: надання консультації з правових питань щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 27 жовтня 2021 року - 1 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 10 листопада 2021 року 3 год.; підготовка, складання та надіслання до Арцизького районного суду Одеської області листа з позовною заявою, виправленою відповідно до вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у справі № 492/1224/21 06 грудня 2021 року 1 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області заяви про забезпечення позову 05 січня 2022 року 2 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області заяви про заміну третьої особи 13 червня 2023 року - 0,5 год.; підготовка, складання та подання до Арцизького районного суду Одеської області документів разом з доказами щодо ухвалення додаткового судового рішення про витрати на правову допомогу 02 січня 2025 року 1 год. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні районного суду з листопада 2021 року по грудень 2024 року, під час якого представником позивача у справі подавались процесуальні документи, зокрема позовна заява, уточнена позовна заява, заява про забезпечення позову, заява про залучення третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та витребування доказів, заява про розподіл судових витрат та інші. Слід зазначити, що адвокатом позивача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції. При цьому заперечуючи проти стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, як в суді першої інстанції, так і поданням апеляційної скарги на відповідне судове рішення, сторона відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 137 ЦПК України не надає жодних доказів неспівмірності понесених позивачем судових витрат щодо складності цієї справи. Отже суд першої інстанції, врахувавши результат розгляду справи та надані адвокатом докази понесених судових витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права й зводяться лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну ві дпові дь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 24.07.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова