Постанова Одеський апеляційний суд № 501/526/25

Номер провадження: 22-ц/813/4467/25 Справа № 501/526/25 Головуючий у першій інстанції Тордій Е.Н. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Іллічівського міського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату за спожиту електроенергію з ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначено, що ТОВ «ООЕК» з 01 січня 2019 року є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов`язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії». Реєстр Електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж Оператора системи розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», публічно розміщений на сайті останнього: https://dtek-oem.com.ua/download/reiestr-elektropostachal-nykiv/. Між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем Дженнінгс Наталя укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії та частковою сплатою боргу. У період з серпня 2023 року по листопад 2024 року Боржник фактично спожив електричну енергію, в кількості 1397 кВт. год на суму 6122,06 грн, що підтверджується Листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги споживання електричної енергії, засвідченим електронним підписом у відповідності до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги». Боржником було здійснено часткову оплату заборгованості в загальному розмірі 2600,00 грн, а тому факт споживання електричної енергії боржником, відповідно до вимог ПРРЕЕ та абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної нергії», доведено, Договір вважається укладеним. У порушення своїх обов`язків побутовий споживач не здійснював оплату за електроенергію, що була поставлена ТОВ «ООЕК», своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ «ООЕК», у сумі 3522,06 грн за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування 447,97 грн та 3 % річних 69,62 грн нарахованих на прострочену суму заборгованості за спожиту електроенергію. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги доказ фактичного споживання електроенергії через те, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення право грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суперечить нормам матеріального права, так як законодавством в сфері електроенергетики передбачено декілька способів передачі показників, що у підсумку не є визначальним фактором при оцінці даного доказу. Даний доказ є належним та допустимим, так як підтверджує заявлені заявником вимоги та отриманий в передбаченому законом порядку, оскільки наданий оператором системи розподілу, на якого законодавством безпосередньо покладено формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку, та засвідчений уповноваженою особою у спосіб, передбачений законодавством. Крім того, відмовляючи в повному обсязі ТОВ «ООЕК» у видачі судового наказу з ОСОБА_2 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту електроенергію, суд першої інстанції не врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції». Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги у зв`язку з не оплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Для решти споживачів комунальних послуг, згідно з постановою, з 01.01.2024 року відновлено нарахування пені та штрафів за несплату житлово-комунальних послуг у тому числі для тих, хто перебуває в місті Чорноморськ Одеської області, так як воно не входить до вказаного вище переліку територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 08.07.2025 року на 14:00 год. не з`явилася, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомила, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не виявила та заяв про відкладення судового засідання не подавала. Присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - Артьомов Олександр Сергійович не заперечував проти розгляду справи за фактичної явки. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

2. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, а також дійшов висновку про те, оскільки в умовах воєнного стану в Україні судовий наказ не може бути виданий за вимогою про стягнення з боржника суми інфляційних нарахувань, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, відтак у видачі судового наказу в цій частині необхідно відмовити. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного. У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина друга та третя статті 19 ЦПК України). Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173). Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка немає процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка немає права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», просило стягнути заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 3522,06 грн за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування 447,97 грн та 3 % річних 69,62 грн нарахованих на прострочену суму заборгованості за спожиту електроенергію. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції посилався на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка застосовується з 24.02.2022, і визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Проте, колегія суддів з цим висновком суду не погоджується, з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово- комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.» Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій). Заявником порушується питання про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з січня 2024 року до січня 2025 року тобто після скасування відповідної заборони. Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надавались Дженнінгс Наталі житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , яка не входять до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №

309. Відомості, що нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285) відсутні Таким чином, відмовляючи в повному обсязі ТОВ «ООЕК» у видачі судового наказу з Дженнінгс Наталі в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожиту електроенергію, суд першої інстанції не врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Таким чином навіть набувши помилкового висновку про неможливість видачі судового наказу за вимогою про стягнення з боржника суми інфляційних нарахувань, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги суд не мотивував свою відмову про неможливість відмови саме в цій частині вимоги, а поширив своє обґрунтування і на частину вимоги про стягнення безпосередньо і суму заборгованості без трьох відсотків річних і інфляційних втрат не врахувавши вимоги частини 3 статті 165 ЦК України і мотивувавши неможливість окремого розгляду вимоги про стягнення безпосередньо самої заборгованості за електропостачання 3 522,06 грн. від вимоги про стягнення інфляційного нарахування 447,97 грн. та 3% річних 69,62 грн. Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаних обставинам та нормам права, не з`ясував можливість видати судовий наказ лише в частині заявлених вимог та не навів обґрунтованих висновків з цього приводу, а тому помилково застосував в якості правової підстави відмови у видачі судового наказу п.8 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у повному обсязі. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду у суд першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року скасувати, справу направити до Іллічівського міського суду Одеської області для продовження розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, у касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений: 24.07.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова