Постанова 4801 № 132/50/24

Справа № 132/50/24 Провадження № 22-ц/801/1250/2025 Категорія: 12 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуСправа № 132/50/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В. з участю секретаря судового засідання: Кахно О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 132/50/24 за позовом Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Артура Миколайовича на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Сєліна Є.В., - встановив: В січні 2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, що діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області із вказаним позовом, в якому просить визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), та стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9185грн.00коп. В обґрунтування цих вимог зазначив, що у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, який мотивував тим, що рішенням 23-ої сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 », йому було надано дозвіл на безоплатне користування приміщення вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по АДРЕСА_1 . У період часу з 2018 по 2021 роки ОСОБА_1 на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 , без відповідної документації, було здійснено будівництво: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), на які вподальшому виготовлено технічний паспорт. Як зазначає сам ОСОБА_1 , проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому вони є самочинними, та з урахуванням цього, на підставі статті 376 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року, позов було задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані нежитлові будівлі та споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 612356грн.00коп. Однак, вподальшому, за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури, постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року, зазначене рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалене нове, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Апеляційний суд мотивував своє рішення відсутністю доказів введення спірної будівлі в експлуатацію, не підтвердження її реєстрації як нерухомого майна та прав на неї за будь-якою особою, а також за відсутності надання особі органом місцевого самоврядування права на користування земельною ділянкою, на якій здійснено самовільне будівництво. При цьому, судами констатовано факт самочинного будівництва ОСОБА_1 нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які документи відповідно до яких надано право власності чи користування земельною ділянкою під час судового розгляду ОСОБА_1 не надано. За ініціативою Хмільницької окружної прокуратури до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Калинівської міської ради Хмільницького району 01.09.2023 року внесено відомості про припинення права власності ОСОБА_1 на вищевказані будівлі відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за № 1141 (номер відомостей про речове право 47533313). Відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно постанови Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 201/2288/20, позовна вимога про усунення перешкод шляхом надання міській раді права на знесення самочинно побудованого гаража не є належним способом захисту права, оскільки при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року позовні вимоги керівника Хмільницької окружної прокуратури було задоволено. Визнано за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ. А) площею 51.1 кв. м., тераси, сходів, кафе-бару (літ. Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ. п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ. В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4). Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Бойко А. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на неповно з`ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 14 листопада 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду спільну заяву Калинівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди у справі № 132/50/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 , у редакції, викладеній сторонами: «Мирова угода між Калинівською міською радою та ОСОБА_1 у справі №132/50/24 06 листопада 2024 року. Калинівська міська рада Хмільницького району Вінницької області (вул. Нестерчука, 19 м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 04326106), (далі по тексту іменується Позивач) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), (далі по тексту іменується Відповідач), з метою врегулювання цивільного спору у судовій справі №132/50/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що розглядається на даний час Вінницьким апеляційним судом домовились про укладення Мирової угоди на наступних умовах:

1. В провадженні Калинівського районного суду перебувала на розгляді справа №132/50/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. В ході розгляду справи Калинівським районним судом Вінницької області прийнято рішення по суті спору від 25.07.2024 року по справі №132/50/24, яким позов задоволено. Частиною 6 статті 376 Цивільного кодексу України, передбачено що особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. Предметом спору й позову у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, вартість якого станом на 04.08.2023 року становить 881 985 грн, що підтверджується звітом про незалежну оцінку. З метою мирного врегулювання спору, задля не стягнення з Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької вказаної суми коштів для відшкодування витрат на будівництво, Калинівська міська рада відмовляється від позовних вимог і не наполягає на їх розгляді, в свою чергу Відповідач ОСОБА_1 в подальшому відмовляється від вимог щодо відшкодування витрат на будівництво, як передбачено частиною 6 статті 376 Цивільного кодексу України.

2. Відповідач зобов`язується протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди судом апеляційної інстанції виконати усі обов`язкові дії, передбачені для забудовника чинним земельним та містобудівним законодавством, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів по закінченому будівництвом (реконструюванням) об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі: 2.1. Протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди судом апеляційної інстанції вжити заходів щодо: - розроблення проекту землеустрою (документації із землеустрою) щодо відведення земельної ділянки з визначенням категорії і цільового призначення та її затвердження; - оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (договору земельного сервітуту, тощо) під об`єктами нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Позивач з урахуванням загального строку виконання прийнятих Відповідачем на себе зобов`язань згідно п. 2 цієї Мирової угоди, зобов`язується протягом розумних строків, але не більш ніж протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом, вжити заходів щодо формування (надання дозволу на розробку документації із землеустрою її затвердження) земельної ділянки під об`єктами нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі затвердження Відповідачу землевпорядної документації з визначенням категорії і цільового призначення земельної ділянки площею, оформлення прав користування земельною ділянкою та укладання договору оренди цієї земельної ділянки (договору земельного сервітуту, тощо); внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо права оренди цієї земельної ділянки.

4. У разі невиконання Відповідачем умов цієї Мирової угоди щодо оформлення протягом 12 місяців з моменту набрання чинності мировою угодою необхідних документів по закінченому будівництвом (реконструюванням) об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі щодо оформлення права користування на земельну ділянку під об`єктами нерухомості, Позивач має право пред`явити ухвалу про затвердження цієї мирової угоди на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.

5. Відповідач зобов`язується протягом 15 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом перерахувати на рахунок Вінницької обласної прокуратури грошові кошти у сумі 9 185 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області позовної заяви, в тому числі і добровільного перерахування сум судового збору, щодо яких судом вже прийняті рішення про їх стягнення.

6. Сторони домовились, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на Відповідача.

7. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та суть цієї Мирової угоди.

8. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.

9. Уся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

10. Мирова угода складена у 3-х примірниках і передається на затвердження Вінницькому апеляційному суду у справі №132/50/24. 02 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнив. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року скасував, справу направив для розгляду до суду апеляційної інстанції. Мотиви з яких виходив Верховний Суд скасовуючи ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024року : Затверджуючи укладену між Калинівською міською радою Вінницької області та ОСОБА_1 мирову угоду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, стосується прав та обов`язків сторін, не суперечать законодавству України та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб. З таким висновком суду Верховний Суд не погодився з огляду на таке. Так, предметом позову є визнання права комунальної власності на самочинно збудовані відповідачем будівлі та споруди на землі, яка перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради. Вказана вимога є односторонньою, будь-яких зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено, отже врегулювання спору можливе лише задоволенням/відмовою щодо наявних позовних вимог. Отже, відмова відповідача від стягнення витрат на будівництво не є передбаченою законом поступкою для вирішення спору, оскільки таких вимог ОСОБА_1 в межах цієї справи заявлено не було, а сторони, укладаючи на таких умовах мирову угоду, вийшли за межі предмета спору. Враховуючи, що сторони можуть вийти за межі предмета спору лише у випадку, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 207 ЦПК України), суд апеляційної інстанції повинен був перевірити такі обставини. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що не відповідає чинному законодавству і є порушенням прав громадян на приватизацію/надання у користування земельною ділянкою пункт 3 мирової угоди. Відповідно до цього пункту мирової угоди міська рада, з урахуванням загального строку виконання прийнятих відповідачем на себе зобов`язань згідно з пунктом 2 цієї мирової угоди, зобов`язалася протягом розумних строків вжити заходів щодо формування земельної ділянки під об`єктами нерухомості, в тому числі затвердження відповідачу землевпорядної документації з визначенням категорії і цільового призначення земельної ділянки, оформлення прав користування землею та укладення договору оренди земельної ділянки, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо права оренди цієї земельної ділянки. За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини перша-третя статті 124 ЗК України). Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України). Земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (пункти «б», «ґ» статті 5 ЗК України). Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Таким чином, лише після проведення земельних торгів у формі аукціону укладається відповідний договір. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16. З урахуванням викладеного, взятий Калинівською міською радою у мировій угоді обов`язок щодо надання в оренду земельної ділянки саме ОСОБА_1 без проведення земельних торгів виходить за межі її повноважень, суперечить закону, посилює соціальну нерівність та непрозорий перерозподіл землі. Таким чином, оскільки умови мирової угоди суперечать чинному законодавству України, то суд апеляційної інстанції повинен був відмовити у її затвердженні і продовжувати розгляд справи по суті. Крім того, сама по собі умова мирової угоди про те, що відповідач в подальшому відмовляється від вимог щодо відшкодування витрат на будівництво (пункт 1) є недійсною в силу частини третьої статті 4 ЦПК України (відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною). Таким чином, укладення мирової угоди не є перешкодою для звернення відповідача до суду із відповідним позовом. Отже, умови мирової угоди не містять жодних законних поступок з боку відповідача щодо предмета спору. Крім того, колегія суддів погодилась також із доводами касаційної скарги прокурора про те, що умова мирової угоди щодо відмови міської ради від позову суперечить процесуальному законодавству, оскільки відмова від позову та укладення мирової угоди - це окремі процесуальні дії, одна з яких вчиняється виключно позивачем, а інша - спільно сторонами з метою вирішення спору на основі спільних взаємних поступок. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Міхасішин І.В., судді: Матківська М.В., Сопрун В.В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2025 року призначено справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, поданого в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Артура Миколайовича на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року, до розгляду на 27 травня 2025 року на 09.00 год. в приміщенні Вінницького апеляційного суду в залі судових засідань № 2 за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, про що повідомити учасників справи. У судовому засіданні прокурор Колівошко С.М. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила суд відмовити у її задоволенні а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справив судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. 21 липня 2025 року на адресу Вінницького апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тиховського М.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим, що представником інтересів апелянта поданій справі займався адвокат Бойко А.М., однак відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бойка А.М. зупинено на підставі поданої ним заяви. Враховуючи вище викладене, у зв`язку із вступом у справу нового представника апелянта , з метою ознайомлення з матеріалами справи та можливістю надання додаткових пояснень по справі, просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Розглядаючи вище зазначене клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків, що: постановою ВС від 02 квітня 2025 року ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у цій справі скасовано, справу направлено до розгляду до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 186-191). Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2025 року розгляд справи було призначено на 09.00 год. 27 травня 2025 року. Згідно із частиною 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. В судовому засіданні 27 травня 2025 року учасники справи дали пояснення, апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами, після чого запропонував учасникам справи підготуватися до судових дебатів та оголосив перерву до 22 липня 2025 року. 21 липня 2025 року апелянт-відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на вступ у справу нового представника замість адвоката Бойка Артура Миколайовича, який 26 червня 2025 року мобілізований до лав ЗСУ. Водночас, відповідач ОСОБА_1 не навів поважних причин, які йому перешкоджали укласти угоду починаючи з новим адвокатом із 26 червня 2025 року, адже до початку судового засідання, а саме до 22 липня 2025 року, було достатньо часу для вчинення такої процесуальної дії. Загально правовий принцип добросовісності розглядається як фундаментальна засада цивільного судочинства (принцип), та як стандарт певної поведінки, і, серед іншого, добросовісність розглядається через такий аспект, як належне здійснення цивільних процесуальних прав та обов`язків. Згідно із частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У постанові КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18. У ній зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Згідно із частиною 3 статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. З урахуванням наведеного апеляційний суд ухвалив - визнати подання клопотання відповідачем-апелянтом ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами. Клопотання відповідача-апелянта ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи залишити без розгляду. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 23-сесії 5-го скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщеннями вільного призначення по АДРЕСА_1 » від 12.06.2009 року, громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на безоплатне користування приміщеннями вільного призначення в кількості 3 (трьох) приміщень, що розташовані на території Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області. На земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу, за категорією: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області (кадастровий номер земельної ділянки 0521688800:04:000:0005), ОСОБА_1 самочинно збудував громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), на які отримав Технічний паспорт, який був виготовлений 05.07.2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс», за його замовленням. 05.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із цивільним позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, в якому посилаючись на те, що проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 , було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва, та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, тобто були зведені самочинно, просив визнати за ним право власності на ці об`єкти на підставі статті 376 ЦК України. Даний позов, рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 2/132/434/22) був задоволений, за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно побудовані громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього судового рішення, державним реєстратором Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацькою Л.В. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 64421319 від 08.08.2022 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно був внесений запис про речове право: право власності ОСОБА_1 на об`єкт речових прав: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2619727205120; тип об`єкта: громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні; опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 144.2, Опис: Кафе-бар позначене на плані літерою «А» - площею 51,1кв.м, тераса, сходи, кафе-бар літ.«Б» - площею 93,1кв.м., цокольний поверх літ.«п/Б», балкон, площадка, сходи, тераса, вбиральня літ.«В», підпірна стінка«1», підпірна стінка«2», вигрібна яма«3», вигрібна яма«4»; адреса: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 47533313). Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 22-ц/801/1047/2023), задоволено апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Вінницької області. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24.05.2022 року скасовано та ухвалене нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відповідно до цієї постанови суду апеляційної інстанції, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області Демко С.В. на підставі рішення за індексним номером 69166684 від 06.09.2023 року, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно запис про припинення речового права ОСОБА_1 на вищезазначені громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами. Згідно висновку експерта від 09.12.2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, можна віднести до капітального будівництва. Право власності виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом. За правилами статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності. За положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). За змістом частини першої статті 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.06.2023 року у справі № 132/879/22 (номер провадження 22-ц/801/1047/2023) встановлено, що нерухоме майно, а саме громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), були побудовані ОСОБА_1 на земельній ділянці, що не була відведена йому для цієї мети, та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та затвердженого для цього проекту, а тому є підстави вважати, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом. Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 року у справі № 359/5719/17 (номер провадження 14-8цс21), зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148). Разом з цим, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 року у справі № 378/729/21 (номер провадження № 61-8307св23). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22 (номер провадження 12-39гс23) зазначено, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку. З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області. Відповідно до копії технічного паспорту (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), виготовленого 05.07.2022 року ТОВ «Приват-БТІ Плюс», нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4). Згідно висновку експерта від 09.12.2022 року № СЕ-19/102-22/13174-БТ, у співставленні результатів візуального обстеження з даними зазначеними в технічному паспорті на громадські будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , встановлено, що основні конструктивні елементи будівель та споруд співпадають з характеристиками зазначеними в технічному паспорті, та кваліфікуються як основні несучі та огороджувальні елементи будівель та споруд. Враховуючи вищевикладене та опираючись на визначення в нормативній документації в галузі будівництва встановлено, що будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, згідно ДК 018-2000, пов`язані із землею та мають несучі та огороджувальні (несучоогороджувальні) конструкції, та відповідають якісним експлуатаційним характеристикам, у відповідності до вимог ДБН В.1.2-14:2018 та ДСТУ-Н В.1.2-18:2016. Згідно з Національними Стандартами № 1 та № 2 зазначені будівлі та споруди є земельними поліпшеннями, які не можливо перемістити без їх руйнування та кваліфікуються як нерухоме майно. За результатами дослідження встановлено, що нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кафе-бар загальною площею 51,1кв.м. з терасою, площею 84,1кв.м., сходами площею 2,8кв.м., кафе-бар з цокольним поверхом та балконом загальною площею 93,1кв.м., площадка, площею 24,0кв.м., сходами площею 3,8кв.м., терасою площею 48,3кв.м., вбиральня, 2 підпірні стінки, 2 вигрібні ями, відносяться до капітально побудованих будівель та споруд, тобто можна вважати капітальним будівництвом. Отже, при будівництві вищезазначених громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, забезпечено надійність об`єкту у відповідності до чинних будівельних норм. Докази того, що визнанням за Калинівською міською радою Вінницької області права власності на самочинне будівництво у судовому порядку будуть порушені права інших осіб, матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому, суд зауважує, що відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Щодо способу захисту порушеного права, то суд першої інстанції вірно вважав за доцільне зазначити наступне. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц (номер провадження 61-13667сво21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 (номер провадження 14-182цс21). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, номер провадження 12-158гс18). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором. Суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути позивач, звертаючись до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду 22.03.2023 року у справі № 509/5080/18, номер провадження 61-11707св22). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17, номер провадження 61-2417сво19). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 705/3876/18 (номер провадження 61-697св20), зазначено, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України). У справі, яка розглядається, спір виник відносно самочинно збудованого нерухомого майна, а саме громадських будинків з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4), яке здійснене ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка відноситься до земель запасу, за категорією: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Калинівської міської ради Вінницької області (кадастровий номер земельної ділянки 0521688800:04:000:0005). Звертаючись до суду із позовом, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, просить суд визнати за Калинівською міською радою Вінницької області право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на громадські будинки з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 144,2кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з наступних об`єктів: кафе-бару (літ.А) площею 51.1кв.м., тераси, сходів, кафе-бару (літ.Б) площею 93.1кв.м., цокольного поверху (літ.п/Б), балкону, площадки, сходів, тераси, вбиральні (літ.В), підпірної стінки (літ.1), підпірної стінки (літ.2), вигрібної ями (літ.3), вигрібної ями (літ.4). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Як зазначено вище, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що: рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства; рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства; при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване; при існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 року у справі № 201/2288/20 (номер провадження 61-7154св22), який розглядаючи спір, в якому міська рада просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить до земель комунальної власності, шляхом надання міській раді права на знесення самочинного будівництва, вирішуючи питання щодо ефективного способу захисту порушеного права вказав, що при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване; при існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права. З урахуванням вищенаведеного, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Вінницької області, звертаючись до суду із позовом, в якому просить визнати за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, обрав ефективний спосіб захисту порушеного права. (аналогічні правові висновки викладені в постанові ВП ВС від 15 листопада 2023 року справа № 916/1174/22, в постанові ВС КЦС від 04 грудня 2024 року справі № 202/3145/22) Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи відповідача ОСОБА_1 є безпідставними, не спростовують вище встановлені обставини, та виходячи з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» не вимагають детальної відповіді на кожний аргумент. Інші доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Артура Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун