Ухвала КАС ВС № 240/15917/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 24 липня 2025 року м. Київ справа №240/15917/24 адміністративне провадження № К/990/31039/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 240/15917/24 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" ( у первинній редакції) (далі - Постанова № 704), пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) при обчисленні, починаючи з 29.01.2020 по 09.11.2020 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020; зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати, починаючи з 29.01.2020 по 09.11.2020 включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 в розмірі 2102,00 гривень; зобов`язати виплатити недоплачені протягом 2020 року суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 20.05.2023; зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 02.12.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 09.11.2020 грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020. Зобов`язав Житомирський військовий інституту імені С.П. Корольова провести перерахунок за період з 29.01.2020 по 09.11.2020 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020рік" станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язав Житомирський військового інституту імені С.П. Корольова нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення починаючи з 29.01.2020 до фактичної виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у даній справі виник через виплату грошового забезпечення військовослужбовцю у заниженому розмірі, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 2020 рік. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключної обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що результатом розгляду цієї справи є виплата бюджетних коштів, які виділені Міністерству оборони України, їх розподіл є особливо важливим у випадку ситуації в Україні через збройну агресію російської федерації проти України, а отже для Міністерства оборони України, до складу якого входить Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова, нецільове розподілення бюджетних коштів має виняткове значення. Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями та оцінкою доказів у цій справі. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку. Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 240/15917/24. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Крачвук Суддя О.П. Стародуб