Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 305/980/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 305/980/25 пров. № А/857/26791/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Мігалі Іляни Василівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 10.06.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Мігалі Іляни Василівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (суддя суду І інстанції: Марусяк М.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08 год. 40 хв. 10.06.2025р., м.Рахів Закарпатської обл.; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 27.03.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Мігалі І.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 № 572 від 24.03.2025р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути на користь позивача з відповідача витрати по сплаті судового збору (а.с.1-7). Згідно ухвали суду від 01.04.2025р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами, передбаченими ст.286 КАС України, із викликом сторін (їх представників) в судове засідання (а.с.26-27). Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 10.06.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.58-69). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила представник адвокат Мігалі І.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити (а.с.72-78). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 на 01.12.2024р. був зумовлений необхідністю уточнення даних позивача. Разом з тим, відповідач мав змогу отримати персональні дані позивача як військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. Також відповідач не розкрив зміст відомостей, які підлягали уточненню зі сторони позивача. Окрім цього, неявка особи за повісткою для уточнення облікових даних не є підставою для адміністративної відповідальності, якщо така особа своєчасно оновила ці дані через систему «Резерв+». Також вказує на те, що поштове повідомлення повернуто без вручення адресату 06.12.2024р., через що відповідно до приписів п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 560 від 16.05.2024р., позивач вважається неналежно оповіщеним про виклик до ТЦК та СП, а неточності в датах оформлення поштової кореспонденції ставлять під сумнів належність виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.106-109). У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 21.11.2024р. відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував на адресу позивача повістку № 1265394 від 18.11.2024р., згідно якої ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися до відповідача на 14 год. 00 хв. 01.12.2024р. для уточнення даних (а.с.16-17). Зазначена повістка повернулася до відповідача 25.12.2024р. без вручення адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою», що стверджується довідкою Ф.20 про причини повернення поштового відправлення (а.с.17-18). 21.03.2025р. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 572, згідно якого 01.12.2024р. останній не прибув за викликом у визначені повісткою № 1265394 від 18.11.2024р. день та час (14 год. 00 хв. 01.12.2024р.) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги абз.1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період. Вказане порушення виявлено 21.03.2025р. під час явки позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно пояснень ОСОБА_1 на вказаному протоколі він, будучи в м.Києві 20.03.2025р., був зупинений працівниками поліції та під час перевірки документів дізнався про те, що він є порушником військового обліку. Прибувши до відповідача, він дізнався про перебування в розшуку. Адреса, за якою скеровано повістку, не є його місцем проживання, хоча така зазначена ним під час оновлення даних. Фактично він проживає в с.Богдан Закарпатської обл. (а.с.42 і на звороті). 24.03.2025р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову № 572, відповідно до якої близько 14 год. 20 хв. 21.03.2025р. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки № 1265394 від 18.11.2024р., надісланої засобами поштового зв`язку, за якою йому належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 год. 00 хв. 01.12.2024р. для уточнення даних, номер поштового відправлення № 0610208370300, яка була йому надіслана 21.11.2024р. засобами поштового зв`язку та повернута відправнику оператором поштового зв`язку 25.12.2024р., оскільки адресат відсутній за вказаною адресою, відповідно до довідки Ф.20 про причини повернення поштового відправлення від 06.12.2024р. Такими діями позивач ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які визначають, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. На підставі наведеного, відповідач визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.43). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено факт вчинення позивачем порушення вимог абз.1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також стороною позивача не доведено власних тверджень про направлення повістки за неналежною адресою та не спростовано підтверджених доказами доводів відповідача про те, що повістка була направлена за адресою, яка була зазначена особисто ОСОБА_1 під час оновлення даних, та наявна у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За таких обставин оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в порядку та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову правильними та обґрунтованими, з таких причин. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3). Частинами першою - третьою ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014р., затв. Законом України № 1126-VII від 17.03.2014р. «Про затвердження Указу Президента «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення часткової мобілізації. Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження території цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р., у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція. Відповідно до Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015р. «Про часткову мобілізацію» з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України па рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов`язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначеного чіткого порядку припинення особливого періоду. Тобто, з 18.03.2014р. і по теперішній час в Україні діє особливий період. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що під час дії особливого періоду 01.12.2024р. ОСОБА_1 не з`явився без поважних причин за повісткою № 1265394 від 18.11.2024р., яка вважається врученою адресату, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. По причині викладеного відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова про накладання адміністративного стягнення. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення. На спростування вищевказаних обставин позивач покликався на наявність поважних причин, що об`єктивно перешкодили йому з`явитися у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, відсутність належного вручення за його місцем проживання повістки № 1265394 від 18.11.2024р. Також у відповідача не було правових підстав для виклику позивача, оскільки останній уточнив свої анкетні дані. Спірні правовідносини регулюються приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, абз.1 ч.1 цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Відповідно до частини третьої зазначеної статті поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. В розрізі викладених норм відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки останній не прибув за викликом у визначений час до відповідача. Також причини, на які покликається позивач, не можна вважати поважними, оскільки такі є відсутніми в переліку поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою КМ України № 560 від 16.05.2024р. (надалі Порядок № 560). Відповідно до п.28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). В силу вимог п.41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Згідно з п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що представлені відповідачем докази поштове відправлення із позначкою «адресат відсутній за зазначеною адресою», засвідченою його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, слід вважати належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Звідси, покликання позивача на необізнаність щодо необхідності явки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки слід вважати необґрунтованими та хибними. В розрізі викладеного колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов`язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на адресу місця проживання, за наявності повернутого поштового відправлення із відповідними відмітками, сам по собі не є достатнім аргументом для заяви про те, що права військовозобов`язаного були порушені. Нормами Порядку № 560, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зафіксовано презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання. У свою чергу, причини невручення повістки залежать виключно від дій адресата і органу поштового зв`язку. Окрім цього, особливу увагу колегія суддів звертає на адресу, на яку відповідач скерував повістку № 1265394 від 18.11.2024р. Під час оновлення своїх військово-облікових даних в липні 2024 року позивач вказав своє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Звідси, саме за цією адресою він повинен забезпечити отримання направлених йому повідомлень районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відмова від отримання чи невжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінкою адресата. Покликання позивача на те, що він уточнив свої військово-облікові дані, суд першої інстанції правильно оцінив критично, оскільки згідно копії з системи «Резерв+» Міністерства оборони України датою уточнення військово-облікових даних є 25.03.2025р., тобто, вже після складення протоколу та спірної постанови ОСОБА_1 уточнив свої теперішні військово-облікові дані (а.с.48). Стосовно тверджень апелянта про відсутність обов`язку з`являтися на спірний виклик для уточнення даних, то отримання тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та наявність права на відстрочку не виключає обов`язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП з`явитися у зазначені у ній місце та строк, що встановлений ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає прямий обов`язок з`явитися до ТЦК та СП на виклик за повісткою без конкретизації, які саме облікові дані потребують уточнення. Чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, питання оповіщення військовозобов`язаних, призовників та резервістів є виключною компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Її потреба визначається виходячи із завдань мобілізаційних планів, стану військового обліку в органі військового управління, отриманих ним завдань тощо. Щодо покликань апелянта про неналежне повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, то під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується його власноручним підписом. Після складання вказаного протоколу ОСОБА_1 мав можливість заявити клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату або час, у тому числі з причини необхідності захисту його прав адвокатом, однак таким правом не скористався. Також висновки представника апелянта про порушення правил вручення повістки за адресою проживання позивача працівником органу поштового зв`язку виходять за межі розглядуваного спору, оскільки предметом розглядуваного спору є правомірність постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; на відповідача не покладено обов`язок перевіряти правильність оформлення повернутих поштових відправлень із відмітками про неможливість вручення останніх адресатам, контролювати дії працівників органу поштового зв`язку тощо. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи представника позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 . Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Мігалі Іляни Василівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 10.06.2025р. в адміністративній справі № 305/980/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 24.07.2025р.