Постанова 4854 № 420/21676/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21676/24 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., повний текст судового рішення складено 28.02.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дії, зобов`язання вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП», - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив, з урахуванням уточненої позовної заяви: - визнати протиправними дії відділу поліції №3 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП»; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про ОСОБА_1 , як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про Національну поліцію» станом на 11.05.2024 року у поліції не було жодних правових підстав вносити у систему ІПНП інформацію про ОСОБА_1 як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», а також з огляду на відповідь компетентного органу на розгляд справ про адміністративні правопорушення, яким є ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відсутність постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, інформація про ОСОБА_1 як «особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», підлягає вилученню з системи ІПНП. 22.01.2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, зокрема, що ні відповідачем, ні третьою особою, яка безпосередньо і зверталась з зверненням про доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б могли свідчити про вчинення позивачем правопорушення за ст. 210 КУпАП. Більше того, ні відповідь Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Одеській області №102/аз від 21.05.2024 року, ні відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2024 року, №54986 на запит адвоката Тищенко С.Ю. не містять інформації та/або будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. 23.01.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли пояснення, в яких він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідачем зазначено, що уповноваженими особами ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) через наявність ознак ухилення військовозобов`язаного ОСОБА_1 від виконання обов`язків, покладених на нього підпунктами 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487), на підставі абзацу 16 пункту 79 зазначеного Порядку 08.05.2024 року за вих. №4364/32 до відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 в Одеській області було направлено звернення щодо доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення та інші події, зареєстрованого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції від 05 березня 2019 року за №222/33194, інформація про особу вноситися до системи ІПНП, Положення про яку затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 року за №1059/30927 (зі змінами). Отже, згідно довідки про результати проведення перевірки інформації викладеної в матеріалах в ЖЄО №12418 від 11.05.2024 року, в ході проведених заходів працівниками ВП №3 ОРУП №1, встановити місце знаходження ОСОБА_1 не вдалось можливим. Виходячи з вищевикладеного, станом на 22.05.2024 року за даними ІПНП ОСОБА_1 , перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинили правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 . (Звернення від 08.05.2024 року № 4364/32 зареєстровано №3 (м. Одеси) ОРУП №1 ГУНП в Одеській області). Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого 210, 210-1 КУпАП. Таким чином, оскільки відповідачем не було допущено порушень законодавства, підстав для вилучення із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» не вбачається. Третя особа не скористалась своїм правом для подання пояснень на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлена про розгляд вказаної справи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відділу поліції № 3 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП, як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м.Одеса, вул. Академіка Філатова, буд, 15а, код ЄДРПОУ 40108740) вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м.Одеса, вул. Академіка Філатова, буд, 15а, код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у справі - судовий збір у розмірі у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок). На вказане рішення суду Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №420/21676/24 та задовольнити апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 25.04.2025 року на адресу суду за вх.№21986/25 надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , який просить апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі №420/21676/24 - без змін, а також здійснити розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача надійшло звернення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08.05.2024 року № 4364/32 щодо доставлення громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до ІНФОРМАЦІЯ_7 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з яким відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення просили доставити до ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 громадянина, який порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, для складення протоколу про адміністративне правопорушення позивача. Згідно з довідкою відповідача про результати проведення перевірки інформації викладеної в матеріалах в ЖЄО № 12418 від 11.05.2024 року 11.05.2024 року до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо ухилення позивача від виконання військового обов`язку. В ході відпрацювання даного матеріалу була неодноразово відвідана адреса: АДРЕСА_3 , двері будинку ніхто не відчинив. При спілкуванні з мешканцями будинку та сусідами по сходовому майданчику, останні відмовились від письмових пояснень та надання особистих даних, надали контактний мобільний номер телефону останнього. В ході телефонної розмови позивач повідомив, що він особисто сам з`явиться до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вільний для себе час. На підставі вищевикладеного: перевірку по матеріалу вважати закінченою; матеріали списати в справу ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області згідно ЗУ «Про звернення громадян». Листом від 27.05.2024 року №6471 відповідач повідомив т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 , що керівництвом ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області організовано розгляд повідомлення щодо ухилення від виконання військового обов`язку, а саме позивача, проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , матеріали зареєстровані до ЖЄО №12418 від 11.05.2024 року Проведеними заходами встановлено, що при неодноразових відвідувань за вищевказаною адресою, встановити місцезнаходження позивача не вдалося. При встановленні місця знаходження позивача буде вжито заходів згідно з вимогами чинного законодавства. На підставі зібраних матеріалів згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян» ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області винесено довідку про результати проведеної перевірки. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі №580-VIII). Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною 1 статті 8 Закону №580-VIII передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст.12 Закону №580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня. Пунктами 1-3, 5, 8 частини 1 статті 23 Закону 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05 березня 2019 року за №223/33194, затверджено Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі Порядок №100). Відповідно до вимог п.1 Порядку №100 цей Порядок регулює ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції (далі - органи (підрозділи) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - заяви (повідомлення)) з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІКС ІПНП). Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що поліцейський органу (підрозділу) поліції, якому доручено розгляд заяви або повідомлення про іншу подію та прийняття відповідного рішення в межах Закону України «Про звернення громадян» або Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі встановлення в матеріалах відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, невідкладно рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки. Відповідно до вимог ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно з вимогами ч.3 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Національна поліція України або її територіальні підрозділи в межах компетенції за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подають у десятиденний строк відомості стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості. ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Як вірно встановлено судом першої інстанції, листом від 04.06.2024 року №5498 ІНФОРМАЦІЯ_1 на адвокатський запит представника позивача повідомив, зокрема, що будь-які постанови про притягнення зазначеного військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_2 не ухвалювались. Поряд з цим, через наявність ознак ухилення військовозобов`язаного ОСОБА_1 від виконання обов`язків, покладених на нього підпунктами 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487), на підставі абзацу 16 пункту 79 зазначеного Порядку 08.05.2024 року за вих. №4364/32 до відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 в Одеській області було направлено звернення щодо доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Можливий факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та встановлення наявності в його діях складу адміністративного правопорушення за ст.210 КУпАП потребує додаткової перевірки з врахуванням його особистих пояснень, у тому числі із визначенням дійсної відсутності таких обставин, що відповідно до вимог статті 247 КУпАП виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до абц.абц. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Приписами статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Так, зі змісту статті 258 Кодексу КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Вимогами ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог абц.1 ст.251 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, з урахуванням відсутності стосовно позивача постанови про вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем протиправно вчинено дії щодо внесення інформації про ОСОБА_1 до системи ІПНП як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази сторонами у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги належать до задоволення. У контексті оцінки інших доводів сторін колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на наведене, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат, з огляду на результат апеляційного оскарження, не передбачений. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко