Постанова 4818 № 635/3001/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. Харків справа № 635/3001/25 провадження № 22-ц/818/3472/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю секретаря Львової С.А., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 Височанський селищний голова, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року в складі судді Бондаренко І.Е. в с т а н о в и в: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Височанський селищний головапро відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, спрямованими на залякування. Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено, роз`яснено, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду із скаргою на дії або бездіяльність особи, яка проводила перевірку у порядку кримінального провадження щодо її заяви до поліції 26 грудня 2013 року та стягнути моральну шкоду у разі засудження винуватої особи. На вказану ухвалу судді Ткаченко Т.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що в її позові була зроблена описка з датою, замість 2023 рік вказано 2013 рік, але в подальшому йшла мова про події 2023 року. Зазначила, що матеріали ІТС ІПНП Єдиний облік ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за № 11213 від 26 грудня 2023 року розглядались не згідно з КПК України, і по їх розгляду начальник ВП № 3 О. Горбачов, який не здійснює повноваження слідчого чи дізнавача, надав їй рекомендації звернутись до суду, що вона і зробила. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в рамках кримінального провадження. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Височанський селищний головапро відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, спрямованими на залякування, в якій просила стягнути з Височанського селищного голови Мороза О.В. на її користь 2 500 000,00 грн завданої моральної шкоди протиправною поведінкою відносно неї у вигляді залякування, що вчинені ОСОБА_2 26 грудня 2023 року на засіданні Комісії для підготовки пропозицій по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Височанської селищної ради, яке було ініційовано ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що її неодноразово запрошували на засідання комісії для підготовки пропозицій для вирішення земельних спорів при виконавчому комітеті Височанської селищної ради та прибувши 26 грудня 2023 року на засідання комісії Височанський селищний голова Мороз О.В. застосував до неї фізичне насильство, а заявниці за допомогою іншого депутата вдалося втекти із місця розправи. В подальшому в процесі розгляду поліцією вказаної події, начальник ВП № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області О.Горбачов, взяв на себе відповідальність по розгляду її звернення до поліції і прийняв рішення обмежитися профілактичною бесідою з ОСОБА_2 , хоча на її думку це було хуліганство, так як вчинено ОСОБА_2 у громадському місці. Вважала, що наявний факт жорстокого поводження до неї з боку ОСОБА_2 та їй спричинено моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 2 500 000,00 грн. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. При цьому, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен маж право на справедливий і публічний розгляд його справи, упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини у справі Golder v.the United King-dom (1975) зауважив, що процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід`ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 гарантує кожному право на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов`язків (рішення у справі Golder v.the United King-dom (1975), п. 28-36). У цьому ж рішення Європейський суд наголошує, що однією з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами судової форми контролю: держава не може обмежити або скасувати судовий контроль у певних сферах. Зацікавлена особа повинна мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних правових чи практичних перепон: ускладнених чи формалізованих процедур прийняття та розгляду позовних заяв і таке інше. Відмова в правосудді забороняється. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 даної статті цивільний позов розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу з позовом про стягнення з відповідача моральної шкоди. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати права, закріпленні в ній, в тому числі й право на доступ до правосуддя, оскільки, неприпустимо, щоб ст. 6 (п.1) Конвенції містила детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, і не захищала б, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає можливість охарактеризувати право на доступ до правосуддя. По-перше, будь-яка особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, обмеження цього права, які можуть бути запроваджені державою, не повинні позбавляти особу взагалі права на захист, тобто в неї завжди має залишатися можливість скористатися альтернативними формами захисту. Крім того, такі обмеження повинні мати правомірну мету, а також необхідно зберігати пропорційне співвідношення між вжитим засобами та поставленою метою. По-друге, особа має не лише право порушити провадження у справі, але й право отримати «вирішення» спору судом, тобто розгляд справи повинен завжди закінчуватися судовим рішенням. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Отже, серед основних завдань кримінального судочинства стоїть питання про притягнення винних осіб до відповідальності, як засіб правового реагування держави з метою дотримання правопорядку. Кримінальне судочинство поряд із вирішенням питань дотримання правопорядку та притягнення винних осіб до відповідальності допускає одночасне вирішення питань приватного характеру, яким заподіяно шкоди. Питання про захист від порушень приватних та/або публічних прав належить розглядати в порядку цивільного, адміністративного чи господарського судочинства, або спеціального виду судочинства - судом з питань інтелектуальної власності. Само по собі кримінальне судочинство не становить іншої, ніж зазначено, юрисдикції судів, створених для захисту порушених приватних прав, тому не можна стверджувати, що потерпілій особі слід заявляти вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, лише в порядку кримінального судочинства. При вирішенні питання суд повинен виходити з характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог. Крім того, за частиною 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Матеріали справи свідчать про те, що заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2023 року ВП № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області розглянуто та з ОСОБА_4 проведено співбесіду щодо недопущення неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_1 та її родичів, та види відповідальності згідно чинного законодавства у разі виявлення таких фактів. Для вирішення питання по суті ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, наразі відомості про кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 від 26 грудня 2023 року відносно дій ОСОБА_4 відсутні. В свою чергу ОСОБА_1 в якості відповідача зазначила ОСОБА_4 Височанський селищний голова та вважає, що останній порушив її права, чим завдав їй моральну шкоду. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України. Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу судді - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, тому підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина