Ухвала КАС ВС № 520/2199/23

УХВАЛА 22 липня 2025 року м. Київ справа №520/2199/23 адміністративне провадження № К/990/28989/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/2199/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України; - стягнути на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року у сумі 160443,58. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 позов ОСОБА_1 до УПЗН, Мінсоцполітики про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПЗН та Мінсоцполітики щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України. Стягнуто на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Мінсоцполітики на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Мінсоцполітики за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 набрало законної сили 18.04.2023. 30.12.2024 позивачем до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій він просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України та Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №520/2199/23, яким стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі "Штефан та інші проти України", яким задоволена його заява №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на його користь компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що необхідність звернення до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлена тим, що відповідачами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 не виконано. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025, ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 520/2199/23 скасовано та направлено справу № 520/2199/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23 відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 520/2199/23 скасовано. Справу № 520/2199/23 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23 відмовлено. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №520/2199/23 залишено без змін. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Згідно із частиною п`ятою статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Крім того, частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, за результатами розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктами владних повноважень - Міністерством соціальної політики України та Управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 до зазначеного переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку не входить, то відповідно прийнята за наслідками її перегляду постанова також не може бути оскаржена до Верховного Суду. Згідно частини другої статті 328 КАС України, пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/2199/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Г. Стеценко Судді М.І. Гриців Л.В. Тацій