Ухвала КАС ВС № 160/34241/24

УХВАЛА 23 липня 2025 року м. Київ справа № 160/34241/24 адміністративне провадження № К/990/28748/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 160/34241/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд СН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, установив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд СН» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26 червня 2024 року № 11305731/45208270 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 12 червня 2024 року, від 26 червня 2024 року №11305730/45208270 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 12 червня 2024 року, від 27 червня 2024 року № 11310185/45208270 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 12 червня 2024 року, від 27 червня 2024 року № 11310186/45208270 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 12 червня 2024 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 12 червня 2024 року №№ 4,5,8,9, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд СН» (код ЄДРПОУ 45208270), датою їх подання на реєстрацію. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 17 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання; апеляційну скаргу повернуто скаржнику. 14 травня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла, сформована 13 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд», повторна апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року. Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області; апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України. 26 травня 2025 року до апеляційного суду надійшла, сформована 25 травня 2025 року в підсистемі «Електронний суд», заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про усунення недоліків, у якій скаржник просив продовжити строк для їх усунення, а також поновити строк на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи заяву, скаржник зазначив, що апеляційну скаргу вперше подано у встановлений строк, однак її залишено без руху ухвалою апеляційного суду. На момент постановлення зазначеної ухвали скаржник не мав можливості сплатити судовий збір через відсутність бюджетних асигнувань. Він просив продовжити строк для усунення недоліків, однак апеляційну скаргу було повернуто ухвалою суду апеляційної інстанції. Головне управління звернуло увагу, що як при первинному зверненні з апеляційною скаргою, так і при повторному зверненні до суду, у його діях вбачається добросовісне ставлення до своїх прав і обов`язків, установлених законом або судом, а також вчинення всіх можливих і залежних від нього процесуальних дій для своєчасного подання апеляційної скарги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк звернення до суду, передбачений статтею 295 КАС України, а наведені причини пропуску є неповажними. Суд установив, що строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року сплинув 14 квітня 2025 року. Із моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення (15 березня 2025 року) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції (13 травня 2025 року) минуло два місяці, а з дати отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року про повернення апеляційної скарги - вісімнадцять днів. Для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не надано доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку, встановленого КАС України. Також суд зауважив, що заявник ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку не долучив жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що в період з моменту первинного подання апеляційної скарги і до повторного звернення до суду скаржник дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Суд апеляційної інстанції наголосив, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні на обставини неналежного фінансування не є доказом фактичної відсутності коштів на сплату судового збору. Крім того, недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, при повторному зверненні з апеляційною скаргою та станом на дату ухвалення рішення не були усунуті скаржником. Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне. Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними. Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 160/34241/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд СН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко