Постанова 4857 № 500/165/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/165/25 пров. № А/857/14767/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 500/165/25 за позовом ОСОБА_1 до до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- суддя у І інстанції Грицюк Р.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 17 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В: 13 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та відмови відобразити у довідці ЄДЕБО від 16.09.2024 № 335385 інформації про не порушення послідовності рівнів здобуття освіти позивачем та зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо не порушення позивачем послідовності здобуття освіти поточним навчанням. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти відображена недостовірна інформація про порушення послідовності здобуття освіти. При цьому зауважено, що у позивача наявний лише закінчений рівень професійно-технічної освіти і наразі він є студентом денної форми навчання за освітнім рівнем фаховий молодший бакалавр, що відповідає фаховому передвищому рівню освіти. Вважає рішення Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» щодо відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.09.2024 № 335385 інформації про порушення послідовності здобуття освіти протиправним, оскільки він здобуває освіту в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що за встановленим у системі алгоритмом після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. Натоміть документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про встановлення особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Тому у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Також, скаржник зазначає, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року здобуває освіту у Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова (освітній рівень - фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіти - денна). З 01 вересня 2015 року по 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 навчався в Державному вищому навчальному закладі «Чернівецький політехнічний коледж» (освітній рівень - молодший спеціаліст, форма здобуття освіти - денна), та був відрахований з числа студентів технікуму за власним бажанням. З 01 вересня 2017 року по 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 здобував освіту в Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» (освітній рівень - кваліфікований робітник, форма здобуття освіти - денна). За результатами навчання позивач отримав диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_1 , здобув професію перукаря (перукаря-модельєра) та освітній рівень кваліфікованого робітника. З метою отримання довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивач звернувся до Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, з якої вбачається, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену ч. 2. ст. 10 Закону України «Про освіту». Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» з заявою щодо внесення змін до даних ЄДЕБО та виправлення помилки у зазначенні порушення ним послідовності здобуття освіти, з відповіді яких отримав відмови, які вважає протиправними, оскільки освіту за рівнем фаховий молодший бакалавр не здобував. 16.09.2024 Міжрегіональним центром професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №335385. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує». З довідки вбачається, що ОСОБА_1 володіє базовою загальною середньою освітою (свідоцтво ТЕ48303927, видане Мельнице-Подільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 10.06.2015), повною загальною середньою освітою (атестат ТЕ49903210, виданий Мельнице-Подільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 24.06.2017), професійно-технічною освітою (диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_1 , виданий Державним навчальним закладом «Подільський центр професійно-технічної освіти 26.11.2018). Представник позивача звернувся до Державного підприємства «Інфоресурс», Міністерства освіти і науки України з адвокатським запитом, на який отримав відповідь від 10.12.2024 про те, що у Реєстрі документів про освіту ЄДЕБО містяться об`єктивні відомості, які свідчать про порушення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 . Листом директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України від 27.12.2024 № 5/1494-24 представнику позивача надана відповідь щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти згідно з довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, виданою Міжрегіональним центром професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова. Зауважено, що у 2015 році позивач був зарахований на навчання до Чернівецького політехнічного фахового коледжу для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», що відповідає 5 рівню Національної рамки кваліфікації та у листопаді 2015 року був відрахований. У вересні 2017 року ОСОБА_1 вступив до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» та отримав відповідний диплом, що відповідає 4 рівню НРК. Відтак, здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» у Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, що відповідає 5 рівню НРК, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, а тому у довідці обґрунтовано зазначено про порушення послідовності здобуття освіти. Позивач стверджує, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII. При цьому одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на вказаній підставі є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття освіти. Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 16.09.2024 №335385 у частині порушення порядку отримання послідовності освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач, маючи освітній рівень кваліфікований робітник, що відповідає 4 рівню НРК, почав здобувати фахову передвищу освіту, що відповідає 5 рівню НРК. Відтак, інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.09.2024 № 335385 про поточне здобуття позивачем освіти у Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова за освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень Національної рамки кваліфікацій) з порушенням послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідає дійсності, а тому є протиправною. При цьому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України вжити заходи щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань інформації з відомостями про відсутність порушення послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі-Закон № 2145-VIII). Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту. Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі також Закон № 1556-VII). Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва. Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України. Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. Судом встановлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 26.11.2018 закінчив Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти», про що отримав диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_1 (4 рівень Національної рамки кваліфікацій). Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є фахова передвища освіта. Так, 01.08.2019 позивач був зарахований з 01.09.2024 на денну форму навчання Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова на спеціальність « 022 Дизайн» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень Національної рамки кваліфікацій), де навчається до тепер (а.с. 9). Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Так, з 01 вересня 2015 року по 23 листопада 2015 року позивач навчався в Державному вищому навчальному закладі «Чернівецький політехнічний коледж» (освітній рівень - молодший спеціаліст, форма здобуття освіти - денна), та був відрахований з числа студентів технікуму за власним бажанням. При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття освітнього рівня молодшого спеціаліста екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома молодшого спеціаліста, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему освіти України, що означає що позивачем не було завершено третій рівень професійної (професійно-технічної) освіти як наступний етап (рівень) освіти. При цьому суд критично ставиться до посилання Міністерства освіти і науки України щодо того, що оскільки позивач у 2015 році був зарахований до Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж» за освітнім ступенем молодший спеціаліст, але відрахований 21.07.2016, тому відсутні правові підстави для скасування відповідної історії навчання, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем молодший спеціаліст, то його повторне зарахування на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем фаховий молодший бакалавр не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту». Водночас суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, а саме: «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти». Словосполучення «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, що вказує на те, що законодавець використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не було. Щодо доводів скаржника про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях. Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри». Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом. Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення № 620) це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Пунктом 5 розділу І Положення № 620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №

620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису. Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО. На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що саме МОН та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Натомість навчальний заклад позивача виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 500/165/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук