Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19633/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19633/24 Перша інстанція: суддя Вовченко О.А., повний текст судового рішення складено 23.04.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Джабурії О. В., суддів - Кравченка К. В., Вербицької Н. В. при секретарі Філімович І. М. за участю: позивача - ОСОБА_1 ; представника ГУ ДПС у м. Києві - Вепрінцевої О. П. розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 21 червня 2024 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 127 101,34 грн. за заявою від 03.06.2024; - зобов`язати сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно у розмірі 127 101,34 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.03.2024 помилково платіжною інструкцією № 0.0.3530184486.1 сплатив 127 101,34 грн. на рахунок НОМЕР_1 та у призначені платежу зазначив інформацію: «погашення податкового боргу з податку на нерухомість (нежитл.); ОСОБА_2 ». Позивач стверджує, що податкового боргу не має та жодного відношення до ОСОБА_2 також не має. У зв`язку з цим, 03.06.2024 позивач подав заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, напрям перерахування коштів визначено поточний рахунок платника податку. ГУ ДПС у м. Києві листом від 19.06.2024 повідомило, що кошти сплачені позивачем платіжним дорученням від 15.03.2024 обліковуються в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до вияснення» по ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві. Також указано, що, відповідно до розділу 8 Порядку організації процесу ведення оперативного обліку, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виконання заходів контролю за відповідністю показників, затвердженого наказом ДПС України від 12.05.2023 №345 (далі - Порядок №345), у випадку, якщо платник за податковим номером не перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, до якого сплачені кошти, сума транзакції спрямовується до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» та її повернення відбувається шляхом перерахування коштів платнику, який ініціював платіж перед банківською установою, в рахунок сплати інших платежів. Тому, контролюючий орган указав, що в ІКС «Податковий блок» відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та підтвердити правомірність повернення помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку. Також у цьому листі зазначено, що Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до ДПС України із запитом від 14.06.2024 щодо внесення відповідних коригувань до ІТС «Податковий блок» для формування та підтвердження електронної заяви про повернення коштів на рахунок ОСОБА_3 в установі банку, однак, станом на день надання відповіді, розгляд запиту триває. Вважаючи бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 127 101,34 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 127 101,34 грн. за заявою від 03.06.2024. Зобов`язав Головне управління ДПС у м. Києві сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно у розмірі 127 101,34 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не заперечує право позивача на повернення помилково сплачених коштів в сумі 127 101,34 грн., згідно платіжного доручення від 15.03.2024. Як указав суд першої інстанції, єдиною обставиною, яка перешкоджає у поверненню позивачу помилково сплачених коштів є технічні особливості інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» та твердження відповідача про відсутність можливості сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Відкидаючи такий довід відповідача, суд першої інстанції спирався на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу «належного урядування». Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд першої інстанції, аналізуючи наявність легітимної мети втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, взяв до уваги те, що держава не створила такого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг реалізувати наявне у нього право на повернення помилково сплачених коштів. Фактично, з 15.03.2024 позивач не може, у визначений ним спосіб, користуватись належним йому майном, а саме: грошовими коштами у сумі 127 101,34 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтування апеляційної скарги зводиться до того, що в інформаційно-комунікаційній системі «Податковий блок» відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та підтвердити правомірність повернення помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку в тих випадках, коли кошти сплачені помилково платником податків на бюджетний рахунок тієї адміністративно-територіальної одиниці, яка обслуговується податковим органом, в якому такий платник податків не перебуває на податковому обліку. Скаржник вважає, що, у зв`язку з відсутністю технічної можливості сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та підтвердити правомірність повернення помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку, зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно не є достатньо ефективним способом захисту прав позивача. Скаржник наводить практику Верховного Суду, яка свідчить про те, що належним способом захисту прав позивача буде стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань. При цьому, указує також і на частину 2 статті 9 КАС України, яка передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. ОСОБА_1 , скориставшись процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про задоволення позову. До того ж, позивач зазначає, що у матеріалах справи міститься відповідь ДПС України від 23.01.2025, у якій зазначено, що надані пропозиції щодо внесення змін до програмного забезпечення, які надали б змогу здійснювати повернення коштів, що обліковуються в інтегрованій картці зі статусом «до з`ясування», на рахунок платника в установі банку, а не в рахунок сплати інших платежів, не враховані, оскільки такі пропозиції не відповідають вимогам нормативно-правових актів. Також ДПС України указала, що у разі задоволення позову відповідачу буде забезпечена можливість виконання судового рішення. Представник Головного управління ДПС у м. Києві у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляції підтримала, просила її задовольнити. Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА 15 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатив на розрахунковий рахунок отримувача НОМЕР_1 кошти в сумі 127101,34 грн. за фактичного платника ОСОБА_2 з призначенням платежу: «погашення под. боргу з под. на нерух. (нежитл.); ОСОБА_2 », що підтверджено платіжною інструкцією № 0.0.3530184486.1 (т.1 а.с.15). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.04.2024 щодо суб`єкта ОСОБА_1 відсутні об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню (а.с.16-19). Сплачені позивачем кошти були зараховані до інтегрованої картки платника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.04.2019 було внесено запис про припинення та зняття ОСОБА_2 з обліку як фізичної особи-підприємця за принципом мовчазної згоди (закритий по смерті). 24.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, напрям перерахування коштів визначено поточний рахунок платника податку (т.2 а.с.14-15). Згідно квитанцією №2 від 24.05.2024 вказаний документ не було прийнято до розгляду та вказано, що виявлено помилки і необхідно обрати інший напрям перерахування коштів (т.2 а.с.13). 27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із запитом (№ 305/ЗПІ), в якому просив надати інформацію про те на якій підставі обраний у заяві про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 24.05.2024 напрям перерахування коштів визначено як помилковий та необхідно обрати інший напрям перерахування коштів. 29.05.2024 кошти в сумі 127 101,34 грн. (платіжне доручення від 15.03.2024 №@2PL140538) сплачені на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 («Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості») перенесено з інтегрованої картки платника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтегровану картку платника зі спеціальним кодом «Платежі до вияснення» (66666666) (Додаток 5) по Головному управлінню ДПС у м. Києві (Голосіївський район, код території UA80000000000126643), у зв`язку з надходженням до Головного управління ДПС у м Києві листа від ОСОБА_1 від 27.05.2024 № 305/ЗПІ. 03.06.2024 ОСОБА_1 знову звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань у сумі 127101, 34 грн на поточний рахунок платника податку в установі банку, які було помилково перераховано на рахунок НОМЕР_1 (по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) (а.с.9). До заяви через електронний кабінет додано: - належним чином засвідчена копія паспорту та коду ОСОБА_1 ; - належним чином засвідчена копія платіжної інструкції від 15.03.2024 №0.0.3530184486.1, згідно якої сплачено 127 101,34 грн на рахунок UA148999980314020617000026002 (код класифікації доходів бюджету 18010200) та у призначенні платежу помилково зазначена відповідна інформація; - пояснення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); - інформаційну довідку з ДРРП, згідно якої у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відсутнє нерухоме майно; - належним чином засвідчена копія листа ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2024 № 184/ЗПІ/26-15-13-01-09, згідно якого податковий борг у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з податку на нерухоме майно відсутній; - належним чином засвідчена копія листа ГУ ДПС у м. Києві від 19.04.2024 № 200/ЗПІ/26-15-24-01-18-09, згідно якого ГУ ДПС у м. Києві пропонувало звернутись до установи банку; - належним чином засвідчена копія листа ГУ ДКС у м. Києві від 25.04.2024 № 05- 08.1-10/4368, згідно якого, Головним управлінням Казначейства проведено нерегламентовану вибірку в ручному режимі з автоматизованої системи обліку бюджетних надходжень Державної казначейської служби України АС «Є-Казна» щодо перерахування коштів в сумі 127 101,34 грн згідно платіжної інструкції від 15.03.2024 №0.0.3530184486.1 та встановлено перерахування 15.03.2024 на рахунок №UA148999980314020617000026002, призначення платежу: «*;140; НОМЕР_2 ;18010200; погашення под. боргу з под. на нерух (нежитл.); ОСОБА_2 ; - належним чином засвідчена копія листа ГУ ДПС у м. Києві від 01.05.2024 № 1731/Ш/26-15-24-01-18-08/ЗВГ, згідно якого ГУ ДПС у м. Києві пропонувало звернутись до фінансової установи; - лист ГУ ДПС у м. Києві від 23.05.2024 № 51150/6/26-15-13-06-10, згідно якого, відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу по ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 20.05.2024 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (ККДБ 18010200) (код території НОМЕР_4 ) обліковується позитивне сальдо у розмірі 127 101,34 грн.; - належним чином засвідчена копія листа КБ «Приватбанк» від 24.05.2024 №20.1.0.0.0/7- 240426/21938, згідно якого, платіж у сумі 127 201,34 грн від 15.03.2024, призначення платежу *; 140; НОМЕР_2 ; 18010200; погашення под. боргу з под. на нерух (нежитл.); ОСОБА_2 , здійснений з Вашої картки НОМЕР_5 успішний та перерахований за вказаними у платіжній інструкції реквізитами. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є фактичним платником, оскільки платіж здійснено з його картки; - належним чином засвідчена копія листа ГУ ДПС у м. Києві від 31.05.2024 № 305/ЗПІ/26-15-24-01-18-09, згідно якого, відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. У відповідь на заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 03.06.2024, ГУ ДПС у м. Києві складено листа від 19.06.2024 №351/ЗПІ/26-15-24-01-18-09, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами розгляду заяви та відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків, кошти сплачені ОСОБА_4 платіжним дорученням від 15.03.2024 @2PL140538 в сумі 127 101,34 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 («Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості») обліковуються в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до вияснення» по Голосіївському районі (код території UA80000000000126643) Головного управління ДПС у м. Києві. У листі вказано, що згідно наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341 при формуванні електронної заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені на розрахунковий рахунок платника податку у банку та підтвердження правомірності такого повернення в Журналі опрацювання заяв на повернення автоматично присвоюється «статус 14» платнику рекомендовано обрати інший напрям повернення (присвоюється лише у випадку, коли у заяві зазначено напрямок перерахування на рахунок платника податку в установі банку та платник податків не є платником таких грошових зобов`язань). Відповідно до розділу 8 Порядку №345, у випадку, якщо платник за податковим номером не перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, до якого сплачені кошти, сума транзакції спрямовується до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» та її повернення відбувається шляхом перерахування коштів платнику, який ініціював платіж перед банківською установою, в рахунок сплати інших платежів. Таким чином, контролюючий орган указав, що в ІКС «Податковий блок» відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та підтвердити правомірність повернення помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку. У листі також указано, що Головним управлінням ДПС у м. Києві надано до ДПС України запит від 14.06.2024 № 8229/8/26-15-24-01-18-05 щодо внесення відповідних коригувань до ІТС «Податковий блок» для формування та підтвердження електронної заяви про повернення коштів на рахунок ОСОБА_1 в установі банку. З листа Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 16.07.2024 №05-08.1-10/7314 вбачається, що, станом на дату його складання, електронний висновок від Головного управління ДПС у м. Києві на суму 127 101,34 гривень про повернення коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Казначейства не надходив. Також, з відповіді наданої ДПС України від 23.01.2025, на запит Головного управління ДПС у м. Києві, вбачається, що надані пропозиції щодо внесення змін до програмного забезпечення, які надали б змогу здійснювати повернення коштів, що обліковуються в інтегрованій картці зі статусом «до з`ясування», на рахунок платника в установі банку, а не в рахунок сплати інших платежів, не враховані, оскільки такі пропозиції не відповідають вимогам нормативно-правових актів. Також у цій відповіді ДПС України указала, що у разі задоволення позову відповідачу буде забезпечена можливість виконання судового рішення (т.1 а.с.145-147). Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань та пені платникам податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій. Пунктами 43.2- 43.4 ст.43 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг. Відповідно до п.43.5, п.43.6 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку. На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787). За умовами даного Порядку №787 помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету. Пунктом 5 Порядку №787 визначено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. Відповідно до розділу 8 Порядку № 345, у випадку, якщо платник за податковим номером не перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, до якого сплачені кошти, сума транзакції спрямовується до інтегрованої картки платника зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» та її повернення відбувається шляхом перерахування коштів платнику, який ініціював платіж перед банківською установою, в рахунок сплати інших платежів (в рахунок майбутніх платежів). Отже, аналіз викладених норм свідчить про те, що у межах даної справи маємо ситуацію, коли кошти сплачені помилково платником податків на бюджетний рахунок тієї адміністративно-територіальної одиниці, яка обслуговується податковим органом, в якому такий платник податків не перебуває на податковому обліку. Саме у зв`язку з цим, в інформаційно-комунікаційній системі «Податковий блок» відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Однак, не зважаючи на це, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 127 101,34 грн. за заявою від 03.06.2024 та зобов`язав контролюючий орган сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві відповідний висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, слід погодитись з тим, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав щодо мирного володіння майном, з яким погодився суд першої інстанції, не призведе до поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, оскільки у Головного управління ДПС у м. Києві відсутня технічна можливість сформувати електронну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. На користь такого висновку також свідчить і відповідь ДПС України від 23.01.2025, яка наявна в матеріалах справи та у якій зазначено про неможливість здійснювати повернення коштів, що обліковуються в інтегрованій картці зі статусом «до з`ясування». У зв`язку з такими обставинами справи, колегія суддів, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а, отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100). За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02). Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми надмірно сплачених грошових зобов`язань у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку. Частина 2 статті 9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення належного захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачену суму грошового зобов`язання. Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.03.2020 у справі № 814/3691/15, у постанові від 14.04.2020 у справі №814/3227/15, яка, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Водночас, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 127 101,34 грн. за заявою від 03.06.2024 та зобов`язання контролюючий орган сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві відповідний висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум грошових зобов`язань задоволенню не підлягають, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до вимог статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частина 3 статті 139 КАС України установлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання даного адміністративного позову сплатив 968,96 грн. судового збору. Враховуючи часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн., а саме: пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 195, 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) помилково сплачену суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно у розмірі 127 101 (сто двадцять сім тисяч сто одна) грн 34 коп. У задоволенні іншої частини позову - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 23.07.2025 року. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко