Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4120/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 р. Справа № 440/4120/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/4120/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 08.01.2025 року пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, обчислену та нараховану з 08 січня 2025 року, в розмірі 60% від суми заробітної плати 74421,61 грн. із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром, визначеним після перерахунку пенсії Позивача та з урахуванням фактично проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Зауважує, що положення, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, отримує пенсію за віком на підставі Закону України Про державну службу. Пенсію обчислено в розмірі 60% від суми заробітної плати 74421,61 грн., на підставі довідок про заробітну плату Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області від 07.01.2025 за № 11-52-06/203 та за № 11-52-06/204. Розмір пенсії з 08.01.2025 складає 45283,22 грн., в тому числі 590,25 грн. підвищення учасникам бойових дій (25% від 2361 грн.), 40,00 грн. цільова допомога учасникам бойових дій. Розмір пенсії з обмеженням максимальним розміром становить 23610 грн. Позивач звернуся до ГУ ПФУ в Полтавській області із запитом № ВЕБ-16001-Ф-С-25-012227 від 20.01.2025 року щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром. Відповіддю ГУ ПФУ в Полтавській області № 2705-1258/О-02/8-1600/25 від 12.02.2025 Позивачу було повідомлено, що пунктом 13-2 Розділу XV «Прикінцеве положення» ЗУ «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах ЗУ «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. А відтак, Відповідач вважає, що підстав для обчислення розміру пенсії Позивача без обмеження максимальним розміром немає. Позивач, не погоджуючись з таким обмеженням розміру його пенсії, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час переведення позивача з 15.01.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ норми статті частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, були та залишаються чинними, а тому підлягають застосуванню під час розрахунку розмірі пенсії позивача. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором. Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Положеннями статей 42, 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV закріплено право громадян України на проведення перерахунку отримуваної ним пенсії. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII. 10 грудня 2015 року прийнято Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. Закон України "Про державну службу" № 889-VIII набув чинності 01.05.2016, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII). Згідно статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ. За правилами статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма знайшла своє відображення у статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Таким чином, вказана норма встановлює певні обмеження для осіб, які отримують пенсію, призначену за нормами Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, а саме - до 31 грудня 2017 розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн, а після цієї дати - десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Норми статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII в установленому законом порядку неконституційними не визнавалися, є чинними, діяли на момент перерахунку пенсії позивача, отже підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у подібних правовідносинах в постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 592/13260/17, від 24.06.2020 у справі № 580/234/19. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, станом на 19.02.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками становить 45 283, 22 грн, максимальний розмір пенсії становить 23 610, 00 грн (а.с. 13-14). Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст. 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону № 3668-VI та ч.3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 463/5538/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Між тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно посилань на Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оскільки позивачу призначена пенсія на підставі Закону України "Про державну службу", тому визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не впливає на регулювання правовідносин у даній справі. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час переведення позивача з 15.01.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ норми статті частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, були та залишаються чинними, а тому підлягають застосуванню під час розрахунку розмірі пенсії позивача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 440/4120/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц