Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 559/1105/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 559/1105/25 пров. № А/857/20558/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року у справі № 559/1105/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, Розгляд справи здійснено за правилами позовного провадження в окремих категоріях термінових справ суддя у І інстанціїЖуковська О.Ю. дата складання повного тексту рішення не зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1/170 від 14.03.2025. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року у справі № 559/1105/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що 14.03.2025 відповідачем було винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що позивач 26.01.2025 о 09:00 год. не з`явився за викликом по повістці для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 13.01.2025. Вважає, що дана постанова винесена незаконно, без дослідження суб`єктивної сторони правопорушення та за відсутності доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення. Зазначає, що діючі норми закону не передбачають відповідальності за: «не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення даних», без вручення такого виклику у передбачений законом спосіб. Тобто матеріали справи повинні містити докази вручення виклику про прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Висновок відповідача, що позивач не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є надуманим та не відповідає дійсності. Позивачу не було відомо, що він викликається до ТЦК на 26.01.2025, так як рекомендований лист із повідомленням, який містив у собі повістку, повернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Висновок відповідача, що згідно відомостей АІКС «Оберіг» персональні дані було оновлено 04.03.2025, а отже з порушенням встановленого строку. Неуточнення облікових даних, та уточнення з порушенням встановленого строку є порушенням абз 4 пю1 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3633-ІХ. Натомість оскаржувана постанова не містить посилання на те, що порушив вимоги абз 4 п. 1 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3633-ІХ. Оскаржувана постанова винесена за порушення абз 2 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, якими підтверджено фактичні обставини щодо виявленого порушення. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 22.07.2025 року о 09:30 год . Зокрема, у період 15.07.2025 по 17.07.2025 було здійснено вихідні виклики за відомим суду номером телефону позивача, який міститься в позовній заяві та апеляційній скарзі - НОМЕР_2. Однак, повідомити ОСОБА_1 за вказаним номером телефону про розгляд справи № 559/1105/25, призначеної на 22.07.2025 року о 09:30 год, не виявилося можливим, оскільки позивач, не відповів на телефонні дзвінки. Ухвала суду від 14.07.2025 та повістка-повідомлення від 15.07.2025 скеровані на поштову адресу - АДРЕСА_1 та електронну пошту- ІНФОРМАЦІЯ_3 В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами підтверджуються обставини з приводу невиконання позивачем обов`язку, передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині яка стосується необхідності з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.2023 ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 (а.с.20). 13.01.2025 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 було виписано повістку на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 26.01.2025 о 09:00 год. Вказану повістку було направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням за адресою АДРЕСА_2 (а.с.44). 23.01.2025 лист з повісткою було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_5 без вручення. Згідно довідки про причину повернення, зазначено: «Повертається у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою» (а.с.45). Згідно відомостей АІКС «Оберіг» позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Відомостей щодо проживання за будь-якою іншою адресою даний витяг не місить. Також за даними в цій системі звірка відбувалась при особистій явці ОСОБА_1 03.07.2023, 12.09.2023 (звірка даних ОМС), 04.03.2025 (звірка контактних даних та 05.03.2025 (звірка контактних даних), отже в період з 18.05.2024 до 16.07.2024 ОСОБА_1 облікові дані не уточнював (а.с.47-48). Відповідно ст. 259 КУпАП 05.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 до Дубенського РВ ГУНП в Рівненської області було направлено електронне звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , який порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановленні правила військового обліку, для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.46). ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 14.03.2025 і начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 складено відносно ОСОБА_1 протокол №170 з мотивацією, що 26.01.2025 о 09:00 год. не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 13.01.2025. ОСОБА_1 не здійснив уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим ВРУ, своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 у відповідності до вимог абзацу 5 пункту2 частини ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024. Згідно відомостей АІКС «Оберіг» ОСОБА_1 не було уточнено свої персональні дані вчасно, а уточнено 04.03.2025, отже з пропущенням строку. Згідно відомостей АІКС «Оберіг» зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Повістку 10.10.2024 було надіслано за адресою АДРЕСА_2 . Проте, повістку було повернуто 23.01.2025 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Правопорушення виявлено 05.02.2025. Своїми неправомірними діями порушив абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 5 п. 1 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, підпункт 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року№1487 та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказаний протокол було отримано ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис у відповідній графі (а.с.11-12). Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_3 №1/170 від 14.03.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В мотивувальній частині постанови зазначено, що « ОСОБА_1 26.01.2025 о 09:00 год. не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 13.01.2025. ОСОБА_1 не здійснив уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим ВРУ, своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 у відповідності до вимог абзацу 5 пункту2 частини ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024. Згідно відомостей АІКС «Оберіг» ОСОБА_1 не було уточнено свої персональні дані вчасно, а уточнено 04.03.2025, отже з пропущенням строку. Згідно відомостей АІКС «Оберіг» зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Повістку 10.10.2024 було надіслано за адресою АДРЕСА_2 . Проте, повістку було повернуто 23.01.2025 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Правопорушення виявлено 05.02.2025. Своїми неправомірними діями порушив абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 5 п. 1 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, підпункт 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року№1487. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. З 17.03.2014 року в Україні діє особливий період, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», з 24.02.2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію, після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» тому особливий період діє по даний час. Постановлено застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень» (а.с.9-10). Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 є багатодітними батьками і мають чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10 згідно відповідних свідоцтв про одруження, народження дітей і посвідчення батьків багатодітної сім`ї. Дані про дохід ОСОБА_1 подано в неякісних нечитабельних копіях (а.с. 7-8, 14-19). ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивача визнано винним у порушенні абз 2 ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», наслідком чого є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, пункту 21 Постанови КМУ №560 від 16. 05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 5 п. 1 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, підпункт 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року№1487. Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і триває дотепер. Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» колегією суддів установлено, що за змістом вказаної частини громадяни України зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм вбачається, що для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у разі неявки за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, орган (посадова особа) має встановити чи було належним чином повідомлено особу про такий обов`язок шляхом вручення повістки. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час дії особливого періоду військовозобов`язаний « ОСОБА_1 26.01.2025 о 09:00 год. не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 13.01.2025. Відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. З матеріалів справи убачається, що згідно відомостей АІКС «Оберіг» та позовної заяви, позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Повістку №1898867 про необхідність прибуття позивача 26.01.2025 року о 9:00 годин для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610222774546 на адресу позивача: АДРЕСА_3 . Проте, повістку було повернуто 23.01.2025 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Відтак з урахуванням пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є 23.01.2025 року, позаяк у цей день проставлено відділенням поштового зв`язку відмітку про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, позивач вважається належним чином повідомленим про необхідність прибуття за повісткою в установлений строк до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відтак зібраними у справі доказами підтверджуються обставини з приводу невиконання позивачем обов`язку, передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині яка стосується необхідності з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього колегія суддів зазначає, що в ході розгляду апеляційної скарги судом не встановлено доказів, які б спростували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності доведено, зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанови, визначені чинним законодавством, дотримано, накладене стягнення є мінімальним згідно санкції статті, суд робить висновок, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Відносно ж доводів апеляційної скарги щодо наявності у позивача неповнолітніх дітей, то колегія суддів зазначає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначене мінімальне і відповідає санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Також колегія суддів зазначає слушними висновки суду першої інстанції, що позивач, як батько дітей зокрема не повинен вирішувати свої життєві потреби за рахунок соціальної допомоги держави, яка виділяється на утримання дітей. Позивач, як батько в умовах наявності законодавчої пільги на відстрочку від призову по мобілізації у зв`язку з наявністю чотирьох неповнолітніх дітей зобов`язаний знайти легальне джерело стабільного доходу, як на утримання вказаних дітей так і на сплату штрафу за скоєне порушення, а не перекладати тягар утримання своїх дітей та позивача за рахунок на соціальних виплат Держави. При цьому колегія суддів звертає увагу позивача, що за обставин утримання самого позивача, його дружини та його неповнолітніх дітей за рахунок соціальних виплат від Держави не досягається мета відповідно до якої батькам, які мають троє і більше дітей надається відстрочка від призову по мобілізації виключно у зв`язку з необхідністю виконанням позивачем батьківського обов`язку по утриманню таких неповнолітніх дітей. На переконання суду не виконання батьківського обов`язку щодо утримання своїх трьох і більше неповнолітніх дітей, є підставою для не застосування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки встановленої пільги щодо відстрочки від призову по мобілізації та не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності у цій справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року у справі № 559/1105/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 22.07.25