Постанова 4855 № 320/44258/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44258/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Ароновича Ф.М., представника відповідача Небесної О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Рух справи. 30.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (надалі - ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2023 № 00149830701 та № 00149820701. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно з огляду на те, що посадовими особами контролюючого органу не були взяті до уваги всі обставини перевірки, а висновки відповідача спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 р. позовні вимоги задоволено повністю. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування спірних ППР, та підтвердженість позовних вимог належними, достатніми та допустимими доказами, проте як відповідач не підтвердив правомірність спірних ППР належними та достатніми доказами. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Крім того, апелянт наголосив, що не відповідність деяких первинних документів та неточність в них залишилась поза уваги суду першої інстанції, через що апелянт вважає, що правомірність формування позивачем податкового кредиту не підтверджена належними доказами. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції. Після надходження справи до апеляційного суду, ухвалою від 03.07.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання на 16.07.2025. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильність висновків суду першої інстанції, зокрема те, що первинними документами, які надавалися підтверджується реальне здійснення поставок товарів на користь «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ». Вважає, що оскільки ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» використовувало придбаний товар з метою виготовлення власної кабельної провідникової продукції, такий товар придбавався в рамках господарської діяльності та був спрямований на її здійснення. Стверджує, що витрати, здійснені за наслідками господарських операцій з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС», є прямими матеріальними витратами, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ», а тому, на думку позивача, він коректно відобразив такі витрати в рядку 2050 Звітів про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2019 та 2020 роках. У судовому засідання 16.07.2025 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини встановлені судом. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 08.12.2021 №2846-П та направлень від 29.12.2021 №9182, №9183, №9184, №9185, №9186, №9187, №9188 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 27.01.2022 №1235/10-36-07-01/40144587, в якому вказано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4294490 грн., у тому числі за 2019 рік у сумі 4105757 грн., за 2020 рік у сумі 188743 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 встановлено його заниження на загальну суму 4832113 грн., в тому числі за квітень 2019 року на суму 244167 грн., за травень 2019 року на суму 1130816 грн., за червень 2019 року на суму 928607 грн., за липень 2019 року на суму 2301688 грн., за серпень 2019 року на суму 17120 грн., за серпень 2020 року на суму 123011 грн., за вересень 2020 року на суму 83984 грн., за листопад 2020 року на суму 2720 грн. Отже, контролюючим органом в акті констатується: не підтверджується реальністю здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС», а саме, діяльність позивача з вказаними контрагентами має наступні ознаки відсутності здійснення операцій: неможливість реального здійснення зазначених операцій з постачання товарів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу; відсутність основних засобів; невідповідність інформації в документах наданих до перевірки з дійсністю. Таким чином, з урахуванням таких обставин, податковий орган в акті зазначає висновок про порушення позивачем: - абзацу 8 статті 4, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями); пункту 5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №l1 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями); пункту 7, пункту 9, пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями; підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36., підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4294490 грн., у тому числі за 2019 рік у сумі 4105747 грн., за 2020 рік у сумі 188743 грн; - пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4832113 грн., в тому числі за квітень 2019 року на суму 244167 грн., за травень 2019 року на суму 1130816 грн., за червень 2019 року на суму 928607 грн., за липень 2019 року на суму 2301688 грн., за серпень 2019 року на суму (7120 грн., за серпень 2020 року на суму 123011 грн., за вересень 2020 року на суму 83984 гри., за листопад 2020 року на суму 2720 грн. Позивач подав письмові заперечення від 21.02.2022 №21-02/22, за результатами розгляду яких листом відповідача від 10.08.2023 №19785/12/10-36-07-01-06 висновки акта перевірки залишено без змін. На підставі висновків вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 15.08.2023 №00149830701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 705 065,00 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 4 294 490,00 грн; за штрафними санкціями - 410 575,00 грн; - від 15.08.2023 №00149820701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 315 324,00, з яких: за податковими зобов`язаннями - 4 832 113,00 грн; за штрафними санкціями - 483 211,00 грн. Позивач подав на адресу Державної податкової служби України скаргу на спірні ППР, проте Рішенням Державної податкової служби України від 31.10.2023 №32487/6/99-00-06-01-01-06 ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача від 04.09.2023 №04-09/23 - без задоволення. Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Висновки суду. Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності (безтоварності) здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України. Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Так, відповідач в акті перевірки наполягає на нереальності господарських операцій позивача у період з 01.07.2018 по 30.09.2021 з такими контрагентами з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС». Проте, позивач надав суду первинні документи, які спростовують такі висновки податкового органу. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ». Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» (Продавець) укладено Договір поставки від 04.08.2020 №04/08-20 (далі - Договір від 04.08.2020 №04/08-20), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю дріт мідний, катанку мідну, надалі - «Товар», в кількості і асортименті згідно специфікацій або накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар в строк і в розмірі, передбаченому цим Договором. На виконання умов Договору від 04.08.2020 №04/08-20 ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» направлено на адресу позивача рахунок-фактуру від 07.08.2020 №070701 на оплату товару на загальну суму 726 680,00 грн., ПДВ 145 336,00 грн., разом з ПДВ 872 016,00 грн. З метою виконання умов Договору від 04.08.2020 №04/08-20 сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи: - видаткові накладні від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 № АРН-081800001, -товарно-транспортні накладні від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 №АТН-081800001, - сертифікати якості від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 №АРН-081800001, - платіжні доручення від 13.08.2020 №4030, від 07.08.2020 №4017, від 31.08.2020 №4075, від 19.08.2020 №4046; - оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за серпень 2020 року, що відображає оплату на користь ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» на загальну суму 1 258 287,29 грн. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ». Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 03.07.2019 №6-з (далі - Договір від 03.07.2019 №6-з) відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 якого ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» зобов`язується поставити позивачеві товар, а позивач - прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. Товаром є дріт мідний м`який (ДММ) різних діаметрів, струмопровідна мідна жила (СПМЖ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АТ) різних діаметрів, виливки мідні. На виконання умов Договору від 03.07.2019 №6-з ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» направлено на адресу позивача: рахунок на оплату від 27.06.2019 №10 на загальну суму 302 285,42 грн, ПДВ 60 457,08 грн., разом з ПДВ 362 742,50 грн; рахунок на оплату від 29.07.2019 №11 на загальну суму 3 500 107,00 грн., ПДВ 700 021,40 грн., разом з ПДВ 4 200 128,40 грн. З метою виконання умов Договору від 03.07.2019 №6-з сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи: - видаткові накладні від 29.07.2019 №49, від 27.06.2019 №20; - товарно-транспортні накладні від 29.07.2019 №Р49, від 27.06.2019 №Р20; - протоколи випробувань від 16.07.2019 №06/07 (найменування продукції: Виливки мідні ДСТУ EN 1982:2006), від 19.07.2019 №07/07 (найменування продукції: Виливки мідні ДСТУ EN 1982:2006); - платіжні доручення від 26.12.2019 №3687, від 13.05.2020 №3872, від 12.05.2020 №3871, від 13.05.2020 №3875, від 13.05.2020 №3873; - картка руху 6851 (по ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ») за період з липня 2019 року по вересень 2021 року. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АРВІТАС» (ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ»). Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 17.04.2019 №6-з (далі - Договір від 17.04.2019 №6-з) відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 якого ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ» зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. Товаром за цим Договором є дріт мідний м`який (ДММ) різних діаметрів, струмопровідна мідна жила (СПМЖ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АТ) різних діаметрів. Підпунктом 2.1. пункту 2 Договору від 17.04.2019 №6-з визначено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. На виконання умов Договору від 17.04.2019 №6-з ТОВ «АРВІТАС» (ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ») направлено позивачеві рахунки-фактури: від 03.05.2019 №18 на оплату товару на загальну суму 1 466 630,83 грн., ПДВ 293 326,17 грн, разом з ПДВ 1 759 957,00 грн.; від 29.05.2019 №67 на оплату товару на загальну суму 795 692,00 грн., ПДВ 159 138,40 грн., разом з ПДВ 954 830,40 грн.; №72 від 31.05.2019 на оплату товару на загальну суму 371 891,46 грн., ПДВ 74 378,29 грн., разом з ПДВ 446 269,75 грн.; №116 від 03.07.2019 на оплату товару на загальну суму 403 870,84 грн., ПДВ 80 774,17 грн., разом з ПДВ 484 645,01 грн.; № 117 від 03.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 198 437,50 грн., ПДВ 239 687,50 грн., разом з ПДВ 1 438 125,00 грн.; №127 від 11.07.2019 на оплату товару на загальну суму 337 960,00 грн., ПДВ 67 592,00 грн., разом з ПДВ 405 552,00 грн.; №129 від 12.07.2019 на оплату товару на загальну суму 363 817,00 грн., ПДВ 72 763,40 грн., разом з ПДВ 436 580,40 грн.; №130 від 12.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 903 744,73 грн., ПДВ 380 748,95 грн., разом з ПДВ 2 284 493,68 грн.; №137 від 18.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 804 146,25 грн., ПДВ 360 829,25 грн., разом з ПДВ 2 164 975,50 грн.; 10) рахунок-фактуру №144 від 26.07.2019 на оплату товару на загальну суму 279 995,85 грн., ПДВ 55 999,17 грн., разом з ПДВ 335 995,02 грн.; №147 від 29.07.2019 на оплату товару на загальну суму 987 496, 18 грн., ПДВ 197 499,24 грн., разом з ПДВ 1 184 995,42 грн.; №152 від 02.08.2019 на оплату товару на загальну суму 2 042 720,00 грн., ПДВ 408 544,00 грн., разом з ПДВ 2 451 264,00 грн. З метою виконання умов Договору від 17.04.2019 №6-з сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи: - видаткові накладні від 23.04.2019 №14, від 03.05.2019 №26, від 11.05.2019 №36, від 20.05.2019 №66, від 20.05.2019 №67, від 29.05.2019 №82, від 31.05.2019 №96, від 03.06.2019 №104, від 05.06.2019 №106, від 12.06.2019 №125, від 14.06.2019 №134, від 24.06.2019 №147, від 03.07.2019 №173, від 03.07.2019 №175, від 11.07.2019 №187, від 12.07.2019 №194, від 12.07.2019 №195, від 18.07.2019 №219, від 26.07.2019 №243, від 29.07.2019 №251, від 02.08.2019 №263, від 12.08.2019 №275, від 12.08.2019 №276; - товарно-транспортні накладні від 03.05.2019 №Р26, від 11.05.2019 №Р36, від 20.05.2019 №Р66, від 20.05.2019 №Р67, від 29.05.2019 №Р82, від 31.05.2019 №Р96, від 03.06.2019 №P104, від 05.06.2019 №Р106, від 12.06.2019 №Р125, від 14.06.2019 №Р134, від 24.06.2019 №P147, від 03.07.2019 №P173, від 03.07.2019 №P175, від 11.07.2019 №Р187, від 12.07.2019 №Р194, від 12.07.2019 №Р195, від 18.07.2019 №Р129, від 26.07.2019 №Р243, від 29.07.2019 №Р251, від 02.08.2019 №Р263, від 12.08.2019 №Р276, від 12.08.2019 №Р275; - сертифікати якості від 23.04.2019 №2304, від 23.04.2019 №23/04, від 03.05.2019 №0305, від 03.05.2019 №03/05, від 11.05.2019 №11/05, від 11.05.2019 №1105, від 20.05.2019 №2905, від 29.05.2019 №2905, від 20.05.2019 №2905, від 24.06.2019 №2406, від 14.06.2019 №140619, від 14.06.2019 №150619, від 12.06.2019 №1206, від 05.06.2019 №0506, від 03.06.2019 №0306; - платіжні доручення №2891 від 24.04.2019 на суму 400000,00 грн., №2892 від 25.04.2019 на суму 170000,00 грн., №2910 від 26.04.2019 на суму 140000,00 грн., №2903 від 26.04.2019 на суму 205000,00 грн., №2902 від 26.04.2019 на суму 550000,00 грн. №2912 від 03.05.2019 на суму 700000,00 грн., №2924 від 10.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2925 від 11.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2929 від 14.05.2019 на суму 150000,00 грн., №2941 від 17.05.2019 на суму 700000,00 грн. №2944 від 20.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2949 від 21.05.2019 на суму 500000,00 грн., №2951 від 22.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2953 від 23.05.2019 на суму 500000,00 грн., №2957 від 24.05.2019 на суму 800000,00 грн. №2959 від 24.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2960 від 27.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2962 від 28.05.2019 на суму 233797,79 грн., №2977 від 30.05.2019 на суму 700000,00 грн., №2986 від 31.05.2019 на суму 450000,00 грн. №2987 від 03.06.2019 на суму 300000,00 грн., №2991 від 05.06.2019 на суму 200000,00 грн., №2996 від 06.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3001 від 07.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3008 від 10.06.2019 на суму 100000,00 грн. №3013 від 11.06.2019 на суму 200000,00 грн., №3015 від 11.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3019 від 13.06.2019 на суму 300000,00 грн., №3027 від 14.06.2019 на суму 300000,00 грн., №3030 від 18.06.2019 на суму 100000,00 грн. №3041 від 21.06.2019 на суму 450000,00 грн., №3051 від 25.06.2019 на суму 1000000,00 грн., №3078 від 27.06.2019 на суму 120000,00 грн., №3077 від 27.06.2019 на суму 250000,00 грн., №3076 від 27.06.2019 на суму 440000,00 грн. №3081 від 02.07.2019 на суму 1000000,00 грн., №3084 від 04.07.2018 на суму 1000000,00 грн., №3085 від 05.07.2019 на суму 900000,00 грн., №3118 від 11.07.2019 на суму 300000,00 грн., №3121 від 12.07.2019 на суму 1000000,00 грн., №3134 від 16.07.2019 на суму 200000,00 грн., №3141 від 17.07.2019 на суму 200000,00 грн., №3142 від 18.07.2019 на суму 260000,00 грн., №3147 від 19.07.2019 на суму 700000,00 грн., №3144 від 19.07.2019 на суму 200000,00 грн. №3156 від 23.07.2019 на суму 300000,00 грн., №3161 від 25.07.2019 на суму 800000,00 грн., №3189 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3190 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3191 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн. №3192 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3197 від 31.07.2019 на суму 250000,00 грн., №3196 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3234 від 13.08.2019 на суму 102718,17 грн., №2966 від 29.05.2019 на суму 200 000,00 грн; - оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (по ТОВ «АРВІТАС») за період січень 2018 року - січень 2020 року; - довіреності №44 від 03.05.2019 на приймання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг, №56 від 03.06.2019 на приймання мідних виробів кількістю 50,00 т., №69 від 03.07.2019 на приймання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг, №82 від 01.08.2019 на придбання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг; - акт звірки взаємних розрахунків за період квітень - грудень 2019 року на суму 23 171 515,96 грн (з ПДВ). Крім того, позивач надав специфікації від 29.07.2019 №2907 до Договору від 27.06.2019 №6-з (долучено до додаткових пояснень вх. від 07.02.2024 №13738); - cпецифікації від 03.05.2019 №0305, від 29.05.2019 №2905, від 31.05.2019 №3105, від 03.07.2019 №0307, від 03.07.2019 №03/07, від 11.07.2019 №1107, від 12.07.2019 №1207, від 12.07.2019 №12/07, від 18.07.2019 №1807, від 26.07.2019 №2607, від 29.07.2019 №2907, від 02.08.2019 №0208 до Договору від 17.04.2019 №6-з (долучено до відповіді на відзив вх. від 15.01.2024 №4672). Отже, дослідивши надані первинні документи між позивачем та його контрагентами ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» та ТОВ «АРВІТАС», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними, достатніми та допустимими доказами правомірність спірних рішень, оскільки висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з його контрагентами ґрунтуються виключно на припущенням без аналізу первинної документації наданої позивачем, зокрема щодо подальшої реалізації товару. Колегія суддів наголошує, що перелік наданих первинних документів у їх сукупності, підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки позивач укладав з контрагентами угоди, первинні документи підтверджують здійснення цієї операції і доцільність її укладення через подальшу реалізацію товару. Крім того, посилання апелянта на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними тому, що така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Належними та допустимими доказами є первинна документація підприємства, яка повинна відповідачем перевірятися під час перевірки і аналізуватися з використанням додаткової інформації лише у сукупності. Аналогічна правова позиція щодо можливості використання податкової інформації була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 820/329/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17 та інших. Таким чином, в межах спірних правовідносин доводи податкового органу зводяться фактично до використання наявної податкової інформації та недоліки деяких документів без врахування інших первинних документів, наданих позивачем. Колегія суддів вважає, що така позиція відповідача ґрунтується на припущенням, суду не було наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами. Апелянтом не надано відповідних доказів щодо спростування вищевикладеного. Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. Отже, висновки податкового органу про нереальність господарської операції спростовуються наданими позивачем документами, внаслідок чого правильними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Тому, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст виготовлено 21.07.2025. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р.- залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк