Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/10466/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10466/24 Перша інстанція: суддя Устинов І. А., повний текст судового рішення складено 21.04.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні йому житлової субсидії на житлово-комунальні послуги, зокрема на послугу з постачання електричної енергії; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги, зокрема на послугу з постачання електричної енергії. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 10.09.2024 він звернувся до відповідача з заявою про призначення житлової субсидії. Відповіддю від 24.09.2024 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні житлової субсидії на послугу з постачання електричної енергії на підставі того, що у заявника відсутній особовий рахунок по послузі з постачання електричної енергії. Позивач є особою з обмеженими можливостями 2-ї групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААВ № 597359, сума пенсії є критично малою для забезпечення життєвих потреб особи з інвалідністю, отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг є дуже важливою та життєвою необхідністю для позивача. Позивач вважає, що відмова Управління є неправомірною, такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач звернувся з заявою про призначення житлової субсидії на послуги з постачання природного газу, з розподілу природного газу та на послугу з постачання електричної енергії йому субсидії 10.09.2024 року. Оскільки в заяві про надання та призначення житлової субсидії від 10.09.2024 вказано що особовий рахунок по послузі з постачання електричної енергії відсутній, то надавач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не підтвердила надання даної послуги. Отже, житлову субсидію на послугу з постачання електричної енергії не призначено. Враховуючи зазначене Головним управлінням було проінформовано позивача листом № 14059-12888/Д-02/8-1400/24 від 24.09.2024 про те, що він не має права на отримання житлової субсидії щодо комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовоений. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 ОСОБА_1 в призначенні йому житлової субсидії на житлово-комунальні послуги, зокрема на послугу з постачання електричної енергії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги, зокрема на послугу з постачання електричної енергії. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу зазначив, що не належне дослідження доказів судом першої інстанції та подальше прийняття рішення від 21.04.2025 по справі №400/10466/24 призвело до хибного висновку про покладання зобов`язання на Головне управління щодо повторного розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги, зокрема на послугу з постачання електричної енергії. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 , там і зареєстроване його місце проживання. є особою з обмеженими можливостями 2-ї групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААВ № 597359. 10.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення житлової субсидії. Листом від 24.09.2024 року відповідач відмовив позивачу у наданні житлової субсидії на послугу з постачання електричної енергії на підставі того, що у заявника відсутній особовий рахунок по послузі з постачання електричної енергії. Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189). Відповідно до частини першої-третьої статті 11 Закону №2189 при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, встановлені законодавством. Гранична норма витрат на управління житлом громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Гранична норма витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 3, 5, 7 частини першої статті 4 Закону №2189 до повноважень Кабінету Міністрів України належать: встановлення граничної норми витрат на управління житлом громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення граничної норми витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі. З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій від 21.10.1995 №848 (далі - Положення №848, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: - житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; - комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами; - щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; - житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік. Пунктом 3 Положення №848 визначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача. Відповідно до підпункту 5 пункту 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов). Відповідна норма не застосовується під час призначення субсидії громадянам на наступний період у разі, коли Мінсоцполітики не забезпечено фінансування житлових субсидій таким громадянам. У разі коли, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконавцем послуги з постачання та розподілу природного газу всупереч рішенням зазначеної Комісії щодо заборони під час здійснення комерційних розрахунків за використаний побутовими споживачами природний газ приводити об`єми такого газу у відповідність із стандартними умовами відповідні нарахування проведено, заборгованість за таким виконавцем не враховується; Пунктом 60 Положення №848 визначено, що уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених [Положенням №848] документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії. Згідно пункту 62 Положення №848 у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган інформує заявника про прийняте рішення в паперовій формі з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія. У період дії воєнного стану в Україні уповноважений орган може повідомляти заявнику про прийняте рішення в телефонному режимі із внесенням відповідного запису до окремого журналу реєстрації інформування заявників, в якому зазначається: номер рішення уповноваженого органу; номер телефону заявника; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) заявника; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) посадової особи, яка здійснювала інформування; дата та час телефонного дзвінка. Пунктом 62 Положення №848 визначено, що заявник має право оскаржити до суду рішення уповноваженого органу щодо розміру призначеної субсидії або про відмову в призначенні житлової субсидії. Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку про наявність в уповноваженого органу права, зокрема, прийняти рішення про відмову в призначенні житлової субсидії за наявності підстав, передбачених пунктом 14 Положення №848. Судом встановлено, що відповідач не призначив позивачу житлову субсидію на послугу з постачання електричної енергії, оскільки в заяві про надання та призначення житлової субсидії від 10.09.2024 вказано, що особовий рахунок по послузі з постачання електричної енергії відсутній, а надавач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не підтвердила надання даної послуги. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 46 Положення № 848 заява і декларація вважаються такими, що не подані, у разі, коли: не внесені у повному обсязі відомості про членів домогосподарства (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); не внесені у повному обсязі відомості про членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний зв`язок з особою із складу домогосподарства, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); не зазначені відомості про адресу домогосподарства та номери особових рахунків. Пунктом 47 Положення № 848 визначено, що у разі виявлення помилки у заяві та/або декларації уповноважений орган повідомляє громадянину про необхідність протягом 30 календарних днів виправлення помилки. Якщо протягом визначеного строку громадянин не виправив помилки у заяві та/або декларації, уповноважений орган відмовляє у призначенні житлової субсидії. Зазначений строк може бути продовжено на час хвороби заявника (але не довше ніж до дня закінчення опалювального/неопалювального сезону), що підтверджується документально Суд вважає, що у суб`єкта владних повноважень є великий обсяг прав щодо отримання необхідної для нього інформації, яка потребує уточнення, замість того, щоб задля встановлення належного розгляду заяви про призначення житлової субсидії позивачу. В даному випадку суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами. Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення житлової субсидії, виходячи з тих обставин, що склалися. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо передчасність дій уповноваженого органу щодо прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко