Постанова КГС ВС № 910/6067/24
від 08.07.2025 · ГосподарськаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м. Київ cправа № 910/6067/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д., за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А., представників учасників справи: позивача - Хасін І.Б., відповідача-1 - Багірова Н.В., відповідача-2 - Пінчук О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Алданова С.О., Євсіков О.О., Корсак В.А. від 17.03.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" до Київської обласної військової адміністрації, Київської митниці про стягнення коштів. Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2025 оголошувалась перерва до 08.07.2025. Розпорядженням В.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1357 від 07.07.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/6067/24 у зв`язку з відпусткою судді Кролевець О.А. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 для розгляду справи № 910/6067/24 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці про стягнення шкоди у сумі 4 060 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок безпідставної відмови у митному оформленні, ввезенні на митну територію України і випуску у вільний обіг 4 тракторів, належних позивачу, а в подальшому неправомірного вилучення Київською митницею цих тракторів, та безоплатної передачі їх Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до наказів Київської обласної військової адміністрації, Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України було завдано шкоду у розмірі вартості цих тракторів, яка має бути стягнута у судовому порядку.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (надалі - Покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Мінський тракторний завод" (надалі - Продавець) був укладений контракт № 112/00236091/200010-3 (скорочено - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався Продати, а Покупець прийняти трактори "Беларус" відповідно до кількості, номенклатури та за ціною згідно з специфікацією № 1, що є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до пункту 2.1 Контракту місцем поставки транспортних засобів є склад МТЗ-EXW відповідно до правил Інкотермс-2010. Умови оплати: 100% передплата на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.3 Контракту). Згідно з пунктом 2.4 Контракту, в редакції додатку № 10 від 04.03.2022, пунктом розвантаження товару є митно-ліцензійний склад ADAMPOL S.A./AO Адамполь.Poland.Municipality of Terespol, 21-540 Malaszewicze Male, ul. Celna
21. Додатком № 8 від 06.12.2021 до Контракту сторони погодили: кількість тракторів - 675 штук; термін відвантаження товару - протягом 150 днів від дати отримання 100% передоплати на розрахунковий рахунок Продавця. На виконання Контракту, у грудні 2021 року Покупець оплатив на рахунок ВАТ "Мінський тракторний завод" партію тракторів у сумі 858 542 221,00 рос. рублів, що підтверджується платіжними дорученнями № 000287626 від 09.12.2021, № 000287693 від 10.12.2021, № 000287815 від 13.12.2021, № 000288986 від 28.12.2021. 15.03.2022 трактори були доставлені на територію Республіки Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 168813, а 06.12.2022 відповідно до CMR від 06.12.2022 - на територію України. 08.12.2022 експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Гермес 2021" відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" договору транспортного експедирування № 1/250722 від 25.07.2022, заявки № 13 від 02.12.2022, було ввезено на територію України до Митного посту "Західний" 4 одиниці тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_2 , НОМЕР_8, що підтверджується сертифікатом походження товару (форма СТ-1) № BYUA2101094801, паспортами 80-0000010 ПС , 245-0000100ПС. 08.12.2022 уповноваженою особою позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Брок" до відділу митного оформлення митного поста "Західний" була подана електронна митна декларація № 22UA100100045182U5, а також форма МД-6 (доповнення до вказаної митної декларації). 15.12.2022 позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/001180, відповідно до якого було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з тим, що відповідно до статті 256 Митного кодексу України, Закону України "Про санкції", Указу Президента України від 19.10.2022 № 726/2022 "Про рішення РНБОУ від 19.10.2022 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено санкції відносно ВАТ "Мінський тракторний завод". Також зазначено, що митне оформлення та випуск у вільний обіг продукції ВАТ "Мінський тракторний завод" неможливе, у зв`язку з повним припиненням торгівельних операцій з цим товариством. 15.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" направило Міністерству фінансів України лист про надання роз`яснення щодо відсутності правових підстав у забороні ввезення товару (транспортних засобів), які належать позивачу на праві власності на митну територію України. У відповідь на вказану вимогу, Міністерство фінансів України листом від 29.12.2022 повідомило позивача, що консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митними органами. Також 22.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" подало скаргу до Київської митниці на картку № UA 100100/2022/001180 про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. 11.01.2023 позивачем було отримане рішення щодо розгляду скарги (вих. № 7.8-4/28.5/8.19/311 від 05.01.2023), відповідно до якого у митному оформленні товару позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, митний орган, який здійснює митне оформлення, випуск, пропуск товарів через митний кордон України, перевіряє наявність діючих санкцій, застосованих до осіб згідно із законами України, та вживає заходів у межах повноважень, визначених законодавством України з питань митної справи, зокрема, приймає рішення про відмову в митному оформленні, випуску, пропуску товарів через митний кордон України або їх оформлення відповідно до цього Положення. 25.01.2023 позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою на картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації. У відповідь на яку, Державною митною службою України листом від 27.01.2023 вказану скаргу було залишено без розгляду, як таку, що подана з порушенням строку. За результатами розгляду повторної скарги позивача, Державною митною службою України було прийняте рішення від 28.02.2023, яким скаргу на рішення Київської митниці було залишено без розгляду, з огляду на прийняття Київською митницею обґрунтованого рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не погоджуючись із прийнятим Київською митницею рішенням та після його оскарження в досудовому порядку вирішення спору до митного органу вищого рівня, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" подало до Київського окружного адміністративного суду позов з вимогами до Київської митниці ДМС України про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UA100100/2022/001180; зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію № UA22UA100100045182U5 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України. Відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2023 у справі № 320/7072/23 позовну заяву адвоката Ренькас С.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- залишено без руху, а 08.12.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/7072/23 відкрито провадження. Поряд із цим, в січні 2023 року т.в.о. Начальника митного поста "Західний" Кулик І., на виконання пункту 4 статті 191 Митного кодексу України та Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, складено службові записки про вивантаження на склад митниці товарів, які знаходяться у транспортному засобі д/н НОМЕР_4 / НОМЕР_5 на склад митного органу, шляхом прийняття відповідного рішення, а саме тракторів за VIN: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 . Головним державним інспектором ВМО 1 "Західний", відповідно до статті 263 Митного кодексу України та пункту 4.2.11 частини ІV Порядку роботи складу митниці, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, передано, а головним державним інспектором Київської митниці відповідно до акта приймання-передачі № 10/10000/23 від 23.01.2023 прийнято транспортні засоби: 4 одиниці тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 на загальну вартість - 3 042 044,64 грн. 20.03.2023 головним державним інспектором Київської митниці Сук О. складено, а заступником начальника Київської митниці Милацькою Н. затверджено акт № 2 внутрішнього переміщення товарів: 4 одиниць тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 . Відповідно до службової записки № 21-03/21/10729 від 03.04.2024 заступника начальника управління-начальника відділу Київської митниці Овчаренко С., порушено питання про внесення змін щодо статусу майна (закінчення строку його зберігання) з 021-5м на 021-10м, зокрема, від 23.01.2023 № 10/10000/23 - 3 042 044,64 грн. Листом № 7.8-5/21-03/6/5987 від 04.04.2024 Київською митницею, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1043 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо передачі майна для задоволення потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", направлено КОВА перелік майна, що перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі митниці. До переліку майна включено трактори колісні Беларус-892.2, (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 (п.п. 384-387). Листом № 7.8-5/21-03/13/6481 від 11.04.2024 Київською митницею проінформовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" про закінчення терміну зберігання товарів 01.04.2024, у зв`язку із чим Київська митниця просила повідомити про прийняття рішення щодо завершення митних формальностей. Окремо Київською митницею повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" про зміст статті 243 Митного кодексу України щодо розпорядження відповідно до вимог чинного законодавства товарами, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулася до закінчення строків зберігання. У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки", у своєму листі повідомило Київську митницю, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/7072/23 про оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UA100100/2022/001180. 30.04.2024 Київська обласна військова адміністрація листами повідомила Київську митницю, військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_9 , що відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабміну від 25.08.1998 № 1340, з метою виконання службово-бойових завдань протидії збройної агресії російської федерації проти України, прийнято рішення про передачу майна для потреб оборони та національної безпеки, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі Київської митниці, про яке останньою було повідомлено листом № 7.8-5/21-03/6/5987 від 04.04.2024. Разом з вказаним листом був направлений наказ Київської обласної військової адміністрації № 407 від 30.04.2024 та наказ Київської обласної військової адміністрації № 406 від 30.04.2024, відповідно до яких Київська обласна військова адміністрація, зважаючи на звернення В/Ч НОМЕР_9 від 20.04.2024 № 1261/311/436/пс та В/ЧА 3571 від 22.04.2024 № 1262/312/1029/пс, було вирішено передати вказаним військовим частинам для потреб оборони національної безпеки майно, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі Київської митниці, згідно з додатком, а саме: трактори колісні Беларус-892.2, (VIN): НОМЕР_6 , НОМЕР_7 - В/Ч НОМЕР_9 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 - В/Ч НОМЕР_1 . 03.05.2024 Київською митницею передано, а військовими частинами НОМЕР_9 та НОМЕР_1 отримано зазначені трактори у кількості 4 одиниць загальною вартістю 3 042 044,64 грн, що підтверджується актами приймання-передавання майна № 59/10000/24 від 03.05.2024 та № 60/10000/24 від 03.05.2024 відповідно. Згідно з актами, транспортні засоби отримані: від В/Ч НОМЕР_9 - ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності № 52 від 01.05.2024; від В/Ч НОМЕР_1 - ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 1262/312/40/1135 від 03.05.2024. В травні 2024 року на адресу Київської митниці надійшов адвокатський запит, поданий адвокатом Ренькас С. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки", про витребування належним чином засвідчених копій документів та інформації щодо передачі транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки". 10.05.2024 Київською митницею, листом № 7.8-5/21-03/8.19/9031, надано відповідь на цей адвокатський запит.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6067/24 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" шкоду у сумі 4 060 000,00 грн. Присуджено до стягнення з Київської обласної військової адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 450,00 грн. Присуджено до стягнення з Київської митниці на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 450,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - транспортні засоби, а саме: 1) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_10 , рік виготовлення 2022, 2) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_11 , рік виготовлення 2022, 3) трактор колісний Беларус-892.2 шасі/VIN НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_12 , рік виготовлення 2022, 4) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_6 номер двигуна НОМЕР_13 , рік виготовлення 2022, були передані головним державним інспектором ВМО 1 "Західний", головному інспектору Київської митниці відповідно до акта приймання-передачі від 23.01.2023. Тобто, Київська митниця є відповідальною за збереження транспортних засобів позивача та несе передбачену законом відповідальність за їх втрату або пошкодження; - проте, наказом Київської обласної військової адміністрації № 407 від 30.04.2024 та наказом Київської обласної військової адміністрації № 406 від 30.04.2024 було вирішено передати В/Ч НОМЕР_1 зазначені транспортні засоби, що знаходяться на складі Київської митниці. У подальшому, трактори VIN НОМЕР_8 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , Київською митницею були передані В/Ч НОМЕР_1 відповідно до актів приймання-передавання майна № 59/10000/24 від 03.05.2024 та № 60/10000/24 від 03.05.2024; - як вбачається зі змісту актів № 59/10000/24 від 03.05.2024 та № 60/10000/24 від 03.05.2024, Київською митницею 4 транспортні засоби (трактори) були безоплатно передані В/Ч НОМЕР_1 . Проте, така передача відбувалась без повідомлення та згоди власника (позивача) цих транспортних засобів, а з матеріалів справи не вбачається, що позивач був позбавлений права власності на спірні трактори, або ці трактори були конфісковані у позивача за рішенням суду; - при цьому, до вказаної передачі (03.05.2024), Київська митниця була достеменно обізнана, що позивач оскаржує рішення митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № ИА100100/2022/001180, враховуючи отримання скарг позивача на це рішення митниці, а також листа позивача від 19.04.2024 у відповідь на лист Київської митниці № 7.8-5/21-03/13/6481 від 11.04.2024. Отже, посилання Київської митниці на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабміну України від 16.09.2022 № 1043, як на підставу вилучення майна без згоди власника, зокрема, що позивач не звертався за тракторами, що зберігаються на складі митниці протягом 90 днів, є безпідставними; - відповідно до частини 3 пункту 20 Порядку від 16.09.2022 № 1043 інформація про наявність майна, яка надсилається до обласної військової адміністрації повинна містити відомості про найменування, первинний документ, статус (підстава переходу у власність держави). Відтак, пункт 20 вказаного Порядку не передбачає, що будь-яке майно, яке зберігається на складі митниці понад 90 днів, автоматично стає державним і держава автоматично отримує право ним розпоряджатися. Законодавство визначає процедуру, якої має дотриматися держава в особі її уповноважених органів, для вилучення такого майна за наявності для цього достатніх підстав, оформлення його у державну власність та подальшого розпорядження (безоплатної чи оплатної передачі). Проте, відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна (4 одиниць тракторів) та подальше розпорядження без зміни його правового статусу, але вже від імені держави; - крім того, майно позивача (транспортні засоби) у встановлений законом спосіб та порядок не було конфісковано та знаходилося на зберіганні Київської митниці. В подальшому, майно позивача вибуло з його володіння внаслідок порушення встановленої законом процедури, через незаконні дії Київської митниці щодо передачі такого майна іншій особі, всупереч законодавчо закріпленого обов`язку із збереження тимчасово вилученого майна. Отже, суд доходить висновку про порушення права позивача на мирне володіння майном (тракторів); - відтак, неналежне зберігання Київською митницею 4 одиниць тракторів та безпідставна передача їх військовій частині на підставі наказів Київської обласної військової адміністрації, сформованих відповідно до наданої інформації Київської митниці, свідчить про протиправні дії обох відповідачів. Такі протиправні дії відповідачів, мали наслідком фактичне позбавлення позивача права власності на 4 одиниці тракторів, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення. Вказане є підставою для відповідальності відповідачів у вигляді відшкодування шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, заподіяної позивачу; - позивач вправі, при зверненні до суду за захистом свого порушеного права, вибрати спосіб захисту: або стягувати збитки у розмірі вартості транспортних засобів; або ставити питання про їх повернення. З огляду на тривалий проміжок часу, який минув з дня вилучення транспортних засобів, їх експлуатацію, позивач, на власний розсуд вибрав спосіб захисту (стягнення шкоди у розмірі ринкової вартості тракторів), який відповідає характеру спірних правовідносин та відновить його порушене право; - станом на дату подачі митної декларації № 22UA100100045182U5 митною вартістю 4 тракторів було зазначено 3 042 044,64 грн. Проте, оскільки транспортні засоби мають імпортне походження, вартість майна має визначатись з урахуванням його ринкової вартості, що станом на 23.09.2023, враховуючи укладені позивачем договори купівлі-продажу аналогічних тракторів, становить 1 015 000,00 грн за 1 одиницю. Відтак, сумарна ринкова вартість 4 тракторів становить 4 060 000,00 грн (1 015 000,00 грн*4). З огляду на викладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" по стягнення шкоди у вказаній сумі є обґрунтованими; - враховуючи, що саме на Державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є Держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах відповідальною є Держава, то заподіяна шкода у сумі 4 060 000,00 грн стягується з Державного бюджету України. Постановою від 17.03.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6067/24. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: - в січні 2023 року відбулось вивантаження та передача на склад митного органу Київської митниці 4 одиниць тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8. Доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" рішень та дій митних органів щодо передачі 4 одиниць тракторів білоруського походження на склад Київської митниці матеріали справи не містять; - доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" до Київської митниці до закінчення строків зберігання, передбачених статтею 240 Митного кодексу України, в питаннях видачі 4 одиниць тракторів білоруського походження матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять й доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" бездіяльності Київської митниці у видачі останньому відповідних товарів зі складу митних органів; - 4 одиниці тракторів білоруського походження за відповідними обов`язковими до виконання наказами начальника військової адміністрації, виданими відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, безоплатно передано військовим частинам НОМЕР_9 та НОМЕР_1 для потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, забезпечення енергетичної безпеки держави, продовольчої безпеки населення, у випадку, передбаченому законодавством. - Київська митниця не складала протокол про порушення митних правил та не вилучала трактори у позивача, а була лише їх зберігачем до моменту передачі військовим частинам на виконання приписів постанови Кабінету Мінінстрів України від 16.09.2022 № 1043 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо передачі майна для задоволення потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" та наказів Київської обласної військової адміністрації; - з огляду на приписи частини 1 статті 243 Митного кодексу України, Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, зважаючи, що позивач не звертався до Київської митниці до закінчення строків зберігання тракторів, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" рішень та дій Київської митниці щодо надсилання Київській обласній військовій адміністрації інформації про наявність відповідних транспортних засобів, які перебували на позабалансовому рахунку та знаходились на складі митниці, матеріали справи не місять; - крім того, чинними є й накази Київської обласної військової адміністрації № 407 та № 406 від 30.04.2024 (рішення керівника Київської обласної військової адміністрації Кравченка Р.), відповідно до яких передано військовим частинам для потреб оборони національної безпеки майно, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходилось на складі Київської митниці, згідно додатку, а саме: трактори колісні Беларус-892.2, (VIN): НОМЕР_6 , НОМЕР_7 - В/Ч НОМЕР_9 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 - В/Ч НОМЕР_1 ; - таким чином, з урахуванням того, що трактори перебували на позабалансовому рахунку та знаходилися на складі Київської митниці, строки зберігання яких, встановлені Митним кодексом України, закінчилися, а за вказаними транспортними засобами власник не звернувся до закінчення таких строків, беручи до уваги, що тимчасово, на період воєнного стану в Україні, за рішенням керівника обласної військової адміністрації майно, зазначене у підпункті 3 пункту 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, може бути безоплатно передано військовим частинам, суд апеляційної інстанції вважає невмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна (4 одиниць тракторів) та подальше розпорядження ним без зміни його правового статусу, а відповідно й стосовно вибуття такого майна з володіння останнього внаслідок порушення встановленої законом процедури та через незаконні дії Київської митниці щодо передачі такого майна іншій особі, всупереч законодавчо закріпленого обов`язку із збереження тимчасово вилученого майна; - враховуючи обставини даної справи та викладені в цій постанові висновки, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, а тим самим про існування підстав для відповідальності Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці у вигляді відшкодування шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, заподіяної позивачу, оскільки позивачем, за викладених у позові підстав, не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій Київської митниці та Київської обласної військової адміністрації, а також причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, відтак й елементів цивільного правопорушення; - щодо тверджень позивача про прийняття 02.07.2024 Київським окружним адміністративним судом рішення у справі № 320/7072/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, яким визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UА100100/2022/001180; зобов`язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію № UА 22UА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України, суд апеляційної інстанції зазначив, що дія оскаржуваного рішення № UА100100/2022/001180 на час розгляду справи № 320/7072/23 не зупинялась, а крім того в рамках справи, що розглядається, не встановлено неправомірної передачі Київською митницею до Київської обласної військової адміністрації відповідних транспортних засобів. Відтак, апеляційним господарським судом критично оцінено відповідні заперечення позивача.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у даній справі залишити без змін. Також скаржник просить винести окрему ухвалу в порядку частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України щодо грубих порушень законодавства та недоліків в діяльності Київської митниці, зобов`язавши керівників Держмитслужби України та Київської митниці усунути зазначені порушення у діяльності та провести роз`яснювальну роботу серед своїх працівників з питань порядку застосування законодавства про індивідуальні санкції (в частині відокремлення підсанкційних юридичних осіб від товарів, виготовлених та проданих цими юридичними особами до запровадження санкцій), а також незаконності позбавлення права власності та обмеження прав громадян та юридичних осіб навіть в умовах воєнного стану, крім випадків, прямо передбачених законом та виключно з дотриманням визначеної законом процедури, зокрема, процедури виплати компенсації власнику. Скаржник у якості підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував частини 1 - 3 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 26.02.2022 "Про передачу майна для потреб Збройних Сил" без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 461/433/23 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 (в касаційній скарзі помилково вказано номер справи № 912/3525/23); застосував статті 1, 3, 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23. Київська обласна військова адміністрація подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Київська митниця подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, або закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке. Як зазначалось вище, звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що на його користь підлягають стягнення збитки у розмірі вартості транспортних засобів, у зв`язку з: протиправною поведінкою митного органу (незаконна відмова у митному оформленні); наявністю шкоди, яка дорівнює вартості незаконного вилученого майна; безпосереднім причинним зв`язком між шкодою і неправомірними діями особи, яка її завдала (дії митного органу призвели до незаконного позбавлення позивача належних йому тракторів без будь-якої компенсації). Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи статей 22, 1166, 1173 Цивільного кодекс України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України). У постанові від 28.05.2025 у справі № 757/10342/22-ц, прийнятій після подання касаційної скарги у цій справі № 910/6067/24, та висновки в якій підлягають врахуванню в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначив про те, що, застосовуючи положення статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відтак, для настання цивільно-правової відповідальності відповідачів за заподіяння позивачеві шкоди необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Із оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин. Так, в основу оскаржуваної постанови покладено висновок про відповідність дій Київської митниці щодо передачі тракторів позивача Київській обласній військовій адміністрації. Водночас, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою інші обґрунтування позивача щодо неправомірності дій (протиправна поведінка) Київської митниці, зокрема, першочергова неправомірна дія - незаконна відмова у митному оформленні відповідних тракторів, та, відповідно і наступні дії Київської митниці (у розумінні дослідження питання їх правомірності/неправомірності). При цьому слід зазначити, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування дій та рішень органів державної влади, у тому числі щодо примусового відчуження майна в умовах воєнного стану слід визнати неналежним, зокрема неефективним, способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах. Належним способом захисту порушеного права позивача є відшкодування вартості майна (див. постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23, від 11.12.2024 у справі № 461/433/23). Тобто, при вирішенні даного спору у справі № 910/6067/24, підлягали дослідженню обставини правомірності/неправомірності всіх дій Київської митниці, на які посилався позивач щодо проходження митного оформлення товару позивача, його переміщення, передачі іншим особам, окрім власника тощо. Водночас, суд апеляційної інстанції не дотримався процесуального обов`язку з дослідження вказаних обставин. Натомість, безпідставно зазначив, що позивач не надав доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" рішень та дій митних органів щодо передачі на склад Київської митниці, доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" бездіяльності Київської митниці у видачі останньому відповідних товарів зі складу митних органів. Так обставини (правомірність/неправомірність таких дій Київської митниці) повинні встановлюватись у межах цієї справи. За наведених мотивів також є помилковим не врахування судом апеляційної інстанції обставин щодо протиправності відмови митного органу в прийнятті митної декларації, встановлених рішеннями судів адміністративної юрисдикції у справі № 320/7072/23, яким визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UА100100/2022/001180 та зобов`язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію № UА 22UА100100045182115 до митного оформлення і здійснити пропуск товару через митний кордон України, на які посилався позивач. Також є передчасними висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що трактори перебували на позабалансовому рахунку та знаходилися на складі Київської митниці, строки зберігання яких, встановлені Митним кодексом України, закінчилися, а за вказаними транспортними засобами власник не звернувся до закінчення таких строків. Так, статтею 238 Митного кодексу України передбачено, що обов`язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають: 1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення; 2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені; 3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом; 4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився; 5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу; 6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу; 7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий; 8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу; 9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів і декларацій про походження товару відповідно до статті 45 цього Кодексу; 10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу. За положеннями частини 2 статті 238 Митного кодексу України товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів. Згідно з частиною 5 статті 238 Митного кодексу України крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися: 1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу; 2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб; 3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; 4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу; 5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу; 6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу; 7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу; 8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу. Відповідно до статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів. Прийняття митними органами товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу. Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними (частина 6 статті 239 Митного кодексу України). Відповідно до пункту 1.5 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409, митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею. Статтею 242 Митного кодексу України визначено, що товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, належні позивачу товари було ввезено на територію України до Митного посту "Західний", та до відділу митного оформлення митного поста "Західний" була подана електронна митна декларація № 22UA100100045182U5, а також форма МД-6 (доповнення до вказаної митної декларації). Однак, позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/001180, а належні позивачу транспортні засоби вивантажено для зберігання на склад митного органу, з подальшим внутрішнім переміщенням зазначених товарів. У той же час, позивач оскаржив рішення/дії Київської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як до митного органу вищого рівня (Київської митниці та Державної митної служби України), так і до суду. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" подало до Київського окружного адміністративного суду позов з вимогами до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UA100100/2022/001180; зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію № UA22UA100100045182U5 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2023 у справі № 320/7072/23 позовну заяву адвоката Ренькас С.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- залишити без руху, а ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 320/7072/23 відкрито провадження. Натомість, листом № 7.8-5/21-03/13/6481 від 11.04.2024 Київською митницею проінформовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" про закінчення терміну зберігання товарів 01.04.2024, у зв`язку із чим Київська митниця просила повідомити про прийняття рішення щодо завершення митних формальностей. У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки", у своєму листі повідомило Київську митницю, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/7072/23 про оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UA100100/2022/001180. Натомість суд апеляційної інстанції не надав оцінки щодо можливості позивача прийняти рішення щодо завершення митних формальностей, з урахуванням як наявності судового спору у справі № 320/7072/23, так і того, що товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Тобто, чи призвели рішення, дії/бездіяльність Київської митниці до унеможливлення позивачем розпочати та завершити митне оформлення відповідних товарів. У даному аспекті (завершення митних формальностей), окрім вище описаного у цій постанові (щодо не дослідження судом апеляційної інстанції обставин правомірності/неправомірності всіх дій Київської митниці) слід зазначити також про не дослідження питання чи були у рішенні про відмову у митному оформленні Київською митницею наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення (стаття 256 Митного кодексу України). Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, Київська митниця не складала протокол про порушення митних правил та не вилучала трактори у позивача, а була лише їх зберігачем до моменту передачі військовим частинам. Водночас такі висновки не узгоджуються з матеріалами справи. Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.03.2023 головним державним інспектором Київської митниці Сук О. складено, а заступником начальника Київської митниці Милацькою Н. затверджено акт № 2 внутрішнього переміщення товарів: 4 одиниць тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_2, НОМЕР_8. Проте, у вказаному акті № 2 як підстава внутрішнього переміщення товарів визначено: «приведення у відповідність фактичного місця перебування вилученого та прийнятого на зберігання майна з даними складського обліку». Тобто, судом апеляційної інстанції належно не досліджено вказані обставини. До того ж, за наявності, як зазначає апеляційний господарський суд, у Київської митниці статусу «зберігача» (так як Київська митниця не вилучала трактори у позивача), судом апеляційної інстанції не досліджено питання правомірності розпорядження Київською митницею таким майном позивача (передача майна, що не належить Київській митниці, не власникові такого майна, а відмінній особі). При цьому, згідно з частинами 4-6 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави у право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх установлюють виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати правомірній меті, бути обумовлені суспільною потребою досягнення цієї мети, домірними; у разі обмеження конституційного права (свободи) законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке уможливить оптимальне досягнення правомірної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права (свободи) і не порушуватиме сутності такого права (підпункт 5.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 березня 2023 року №3-р(II)/2023) У наведеному аспекті, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення аргументів позивача про те, що у даному випадку відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна та подальше розпорядження ним без зміни його правового статусу, але вже від імені держави, без жодної компенсації його вартості власнику, що є неприпустимим та грубим втручанням у мирне володіння майном. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. З огляду на мотиви, викладені у зазначеній постанові, Суд відхиляє аргументи Київської митниці щодо закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на направлення справи на новий розгляд для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у Суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про винесення окремої ухвали в порядку частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України, з наведених позивачем обґрунтувань.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. З огляду на наведене Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 910/6067/24 скасувати.
3. Справу № 910/6067/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Н.М. Губенко Судді О.М. Баранець І.Д. Кондратова