Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3071/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3071/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання: Алієва К.О., за участю представників учасників справи: від Банку - Пушкарська О.В., від Фермерського господарства - не з`явився, від ОСОБА_1 - Москвітіна І.О., від приватного виконавця - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2025, постановлену суддею Демешиним О.А.., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 25.04.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі № 916/3071/24 за позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» до відповідачів: 1) Селянського (фермерського) господарства «Моряк»; 2) ОСОБА_1 ; про: стягнення заборгованості, яка розглядається в межах справи № 916/780/25 за заявою: ОСОБА_1 про: неплатоспроможність ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 у даній справі задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі Банк), стягнуто в солідарному порядку Селянського (фермерського) господарства «Моряк» (далі СФГ «Моряк») та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитним договором (за тілом кредиту, відсотками та заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією). Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили. Судом видані відповідні накази, які згодом були направлені стягувачем приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г.В. (далі приватний виконавець). Приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 76397478 та № 76397140, в подальшому винесено постанову про їх об`єднання у зведене виконавче провадження № 76397664, а також в процесі здійснення виконавчих дій винесено постанову про опис та арешт майна ОСОБА_1 (далі боржник), а саме: - нежитлових будівель - табору праці та відпочинку, реєстраційний № 2048736151220, місцезнаходження: Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Першотравневе, вулиця Суворова, будинок 2 «А», загальна площа (кв.м): 392.4 (далі нежитлові будівлі); - насосної станції, реєстраційний № 2048685751220, місцезнаходження: Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Першотравневе, вул. Суворова, будинок 2Б, загальна площа (кв.м): 19.5 (далі насосна станція); - земельної ділянки, кадастровий номер 5122085300:01:002:0639, місцезнаходження: Одеська обл., Ізмаїльський р., с/рада. Першотравнева, Першотравнева сільська рада, площа (га): 2 (далі земельна ділянка). Постановою приватного виконавця від 23.01.2025 у зведеному виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Інвестиційно - консалтингове Бюро «Тріада». 30.01.2025 приватним виконавцем від ТОВ «Інвестиційно - консалтингове Бюро «Тріада» отримано звіти про незалежну оцінку належних боржнику об`єктів нерухомості, згідно з якими вартість нежитлових будівель станом на 23.01.2025 становить 1592359,00 грн, насосної станції станом на 23.01.2025 - 58 780 грн., земельної ділянки станом на 24.01.2025 - 99600 грн. Приватний виконавець отримав звіти про незалежну оцінку майна 30.01.2025, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції, та направив цей звіт боржнику 31.01.2025. У березні 2025 року від боржника до суду надійшла скарга на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, в якій він просив суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо визначення вартості оцінки майна у зведеному виконавчому провадженні; визнати недійсними звіти суб`єкта оціночної. Скарга мотивована, зокрема, тим, що така оцінка порушує його права, є необ`єктивною та не може використовуватися для проведення електронних торгів, оскільки вона здійснена з порушенням Національних стандартів оцінки майна, без дослідження та огляду об`єкта оцінювання. Одночасно боржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою. Банк заперечував проти задоволення скарги, зазначаючи, що приватний виконавець діяв в межах, передбачених законодавством. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 боржнику поновлено строк на подачу скарги на дії приватного виконавця. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у задоволенні скарги відмовлено повністю. Місцевий господарський суд виходив з того, що: матеріали справи не містять згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості арештованого майна; приватний виконавець з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», ознайомив сторін з результатами визначення вартості майна; боржник, отримавши лист приватного виконавця та додані до нього звіти про оцінку нерухомого майна, не скористався своїм правом на його спростування, зокрема, шляхом проведення рецензування; боржником не спростовано, що складені суб`єктом оціночної діяльності звіти є правомірним, а також не доведено, що дії та рішення приватного виконавця щодо визначення вартості майна та передачі його на реалізацію були вчинені з порушенням вимог Закону. Окремо суд першої інстанції зазначив, що незалежно від наслідків розгляду цієї скарги, права скаржника станом на теперішній час, не порушуються, оскільки відповідне виконавче провадження та реалізація майна зупинені, адже в проваджені суду перебуває справа про неплатоспроможність боржника, в межах якої введено процедуру реструктуризації боргів та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги боржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано об`єктивної оцінки викладеним у скарзі мотивам. Зокрема, зазначено наступне: - можливість боржника провести рецензування звіту є правом, а не обов`язком, в той час як оскаржити оцінку майно можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавця; - підготовчі та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього, однак, ні виконавець, ні оцінювач не звертались до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єктів. - фактично, на місце проведення оцінки ніхто не з`являвся; - суб`єктом оціночної діяльності допущені суттєві порушення методики оцінювання, що призвели до заниження вартості майна, оскільки не було враховано, що насосна станція та будинок є невід`ємною частиною зрошувального комплексу; - також поза увагою суду залишились доводи боржника про порушення приватним виконавцем вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження, які полягають у тому, що виконавець після отримання звітів, на наступний день направив їх боржнику та одразу виставив майно на аукціон, тим самим не надав можливості боржнику ознайомитися з ними, узгодити або надати заперечення, в тому числі провести рецензування звітів. - суд дійшов помилкового висновку про те, що права скаржника не порушуються, оскільки реалізоване майно входить до основних активів боржника, на яке можна звернути стягнення в рамках справи про неплатоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів, проте, спірні звіти занижують реальну вартість майна, що фактично зумовлює зменшення основних активів. Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів даної справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції. 21.05.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишено без руху на підставі ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 ГПК України та п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн (за належними реквізитами) та заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі № 916/3071/24. 05.06.2025 від ОСОБА_1. надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції від 03.06.2025 № 0.0.4394315024.1 на суму 3028 грн. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі № 916/3071/24. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 поновлено ОСОБА_1. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/3071/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено іншим учасникам справи строк до 27.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу №916/3071/24 до розгляду на 15.07.2025 о 13:30 год. 25.06.2025 від Банка надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість, а також, що скаржником не спростовані висновки суду. Відзив на апеляційну скаргу від приватного виконавця не надходив. Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи також не надходило. У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 справу № 916/3071/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М. В судове засідання з`явились представники ОСОБА_1. та Банка. Представники приватного виконавця та СФГ «Моряк» в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності. Представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2025, справу № 916/3071/24 направити для продовження розгляду в суд першої інстанції. Представник Банку заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне. Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 24.04.2025, якою відповідачу (боржнику) відмовлено у задоволенні скарги на дії приватного виконавця щодо визначення вартості оцінки майна у зведеному виконавчому провадженні, а також визнання недійсними звітів суб`єкта оціночної. Відповідно до частин 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі станом на момент призначення приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності та станом на дати складання оскаржуваних звітів) визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснював відповідні дії щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (такий правовий висновок викладений у постановах Велика Палата Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15). Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (тут і далі станом на момент призначення приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності та станом на дати складання оскаржуваних звітів) методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Згідно з приписами п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки (ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Обов`язок суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо здійснення особистого огляду об`єкта оцінки прямо передбачений чинним законодавством. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22). Так, матеріали цієї справи містять звіти про незалежну оцінку майна (нежитлових будівель та насосної станції) та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Оцінюючи проведену оцінку майна, що відображена у вказаних звітах, на предмет дотримання/недотримання оцінювачем (виконавцем) вимог ст. 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 1, 50, 51, 56 Національного стандарту №1, колегія суддів зазначає наступне. У звіті про незалежну оцінку майна (нежитлових будівель), в розділі «коротка характеристика об`єкту оцінки» зазначено наступе: «Технічний стан будівель і споруд незадовільний. Територія огороджена, але будівлі знаходяться в занедбаному стані. Враховуючи місцерозташування та існуючий стан приміщень, використання будівель, як табір відпочинку неможливо. Враховуючи цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, а саме: землі сільськогосподарського призначення - найліпше використання будівель: будівлі для сільського господарства або складські приміщення». У вступній частині вказаного звіту, серед вихідних даних, зазначено про матеріали фотофіксації об`єкту оцінки. Серед оціночних процедур зазначено, зокрема, про здійснення оцінювачем ознайомлення з об`єктом. Додатками до вищевказаного звіту є фотоматеріали (зокрема будівлі та паркану) (а.с.229-230 т.2). У звіті про незалежну оцінку майна (насосної станції), в розділі «коротка характеристика об`єкту оцінки» зазначено наступе: «насосна станція 1970 року побудови, фундамент - блоки, стіни - плити, покрівля - м.чер., перекриття - підш., підлога - бетон, висота (м) - 2,30. Наявна електрика. Водопровід, газопровід, каналізація - відсутні. Технічний стан нерухомого майна, де розміщується об`єкт оцінки - задовільний. У вступній частині вказаного звіту, серед вихідних даних, зазначено про матеріали фотофіксації об`єкту оцінки. Серед оціночних процедур зазначено, зокрема, про здійснення оцінювачем ознайомлення з об`єктом. Додатками до вищевказаного звіту є фотоматеріали (зокрема будівлі) (а.с.30-31 т.3). У звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, зокрема, у розділі 2.3. «опис та аналіз вихідних даних» зазначено, що для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки замовником надана наступна інформація: право власності на земельну ділянку. Разом з тим, колегія суддів враховує, що боржник неодноразово наголошував, що ні приватний виконавець, ні оцінювач не зверталися до нього з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єктів (земельної ділянки, нежитлових будівель та насосної станції), а доступ до цих об`єктів фактично не надавався. Так, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Крім того, як вже зазначалось, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Натомість, приватний виконавець, будучі належним чином повідомлений про розгляд господарським судом скарги на його дії щодо визначення вартості оцінки майна у зведеному виконавчому провадженні, жодних пояснень з цього приводу (щодо нездійснення оцінювачем особистого огляду об`єкта оцінки) не надав, доводи скаржника не спростував і протилежного не довів. Крім того, матеріали цієї справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що замовник (у даному випадку приватний виконавець) вчиняв хоча б якихось дій задля забезпечення доступу суб`єкта оціночної діяльності до майна боржника, що підлягає оцінці. Більш того, у жодному зі звітів взагалі не зазначено, що оцінювач проводив внутрішній огляд об`єктів нерухомості. Приватний виконавець не мотивував та не обґрунтовував жодних обставини, які вплинули на невиконання обов`язку зі здійснення суб`єктом оціночної діяльності внутрішнього огляду об`єктів оцінки у відповідності до вимог чинного законодавства. В свою чергу суб`єктом оціночної діяльності жодних обґрунтованих, вмотивованих та аргументованих міркувань щодо неможливості особистого внутрішнього огляду об`єктів оцінки також наведено не було. Так, звіти про незалежну оцінку майна (зокрема, нежитлових будівель та насосної станції) містять лише фотофіксацію певних будівель та паркану. В самих звітах зазначено про незадовільний технічний стан будівель і споруд табору праці та відпочинку, а також характеристики насосної станції (а саме, що вона 1970 року побудови, фундамент - блоки, стіни - плити, покрівля - м.чер., перекриття - підш., підлога - бетон, висота (м) - 2,30, наявна електрика та відсутний водопровід, газопровід, каналізація). Проте, яким чином оцінювач дійшов таких висновків (враховуючи, що у звіті він зазначає про те, що територія огороджена, а також, що неспростованим є той факт, що боржник, як власник, який і досі користується вказаним майном, не надавав оцінювачу жодних пояснень та (або) документів щодо таких характеристик (даних) об`єктів) не зазначено взагалі. У постанові від 15.10.2020 у справі № 917/628/17 Верховний Суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення скарги на дії виконавця в частині визнання недійною оцінки нерухомого майна. Апеляційний господарський суд у цій справі виходив із того, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною; суд апеляційної інстанції наголосив, що у матеріалах справи немає доказів того, що приватний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки; посилання у звіті на те, що огляд об`єкта оцінки відбувався в присутності представників власника не відповідають дійсності, чого приватний виконавець не спростував. При цьому, колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), де вказано, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю. Ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Щодо порушеного права. Насамперед колегія суддів зауважує, що не здійснення оцінювачем повного огляду належних боржнику об`єктів нерухомості, станом на день оцінки, суттєво впливає на визначення їх ринкової вартості. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16 зауважила, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких можливе шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю. Верховний Суд виснував, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника. Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, керується принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури. Щодо способу захисту. Можливість оскарження оцінки майна шляхом, зокрема скасування звіту про оцінку майна; визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 24.07.2020 у справі № 906/696/18, постанова від 15.10.2020 у справі № 917/628/17 тощо). Колегія суддів також звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності. Водночас, у разі незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то рецензування Звіту про незалежну оцінку майна. За таких підстав судова колегія доходить висновку, що скаржником обрано належний спосіб захисту - оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна. Колегією суддів враховується, що в прохальній частині апеляційної скарги боржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції. Проте, норми процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді такої ухвали, у випадку її скасування, не передбачають направлення справи для продовження розгляду в суд першої інстанції, а надають право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Разом з тим, відмова у задоволенні апеляційної скарги виключно з цих мотивів у такому разі означала б надмірний формалізм, несумісний з нормами ГПК України і стандартами ЄСПЛ. За таких обставин, колегія суддів зазначає про наявність правових підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду та ухвалення нового рішення про задоволення скарги боржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі № 916/3071/24 скасувати. Скаргу ОСОБА_1 (вх № 2-350/25 від 14.03.2025) задовольнити. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. щодо визначення вартості оцінки майна у зведеному виконавчому провадженні № 76397664. Визнати недійсним Звіт «Про незалежну оцінку майна» - насосної станції, загальною площею 19,5 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський (нині Одеський) район, село Вишневе (колишнє с. Першотравневе), вул. Шевченка (колишня Суворова), буд. 2 «Б», складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - консалтингове Бюро «Тріада» (дата оцінки: 23.01.2025; дата виконання звіту: 27.01.2025). Визнати недійсним Звіт «Про незалежну оцінку майна» - нежитлові будівлі-табору праці та відпочинку року, загальною площею 392,4 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська область, Ізмаїльський (нині Одеський) район, село Вишневе (колишнє с. Першотравневе), вул. Шевченка (колишня Суворова), буд. 2 «А», складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - консалтингове Бюро «Тріада» (дата оцінки: 23.01.2025; дата виконання звіту: 25.01.2025). Визнати недійсним Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5122085300:01:002:0639, площею 2 га, що розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський (нині Одеський) район, Першотравнева сільська рада, складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - консалтингове Бюро «Тріада» (дата оцінки: 23.01.2025; дата складання звіту: 24.01.2025). Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України. Повна постанова складена 21.07.2025. Головуючий суддя Н.С. Богацька Судді А.І. Ярош Н.М. Принцевська