Постанова 4855 № 320/27320/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/27320/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ : Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 196/Ж10/31-00-04-01-01-31. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2023 року ПАТ «Укрнафта» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік № 9307900093 від 17.02.2023. Прийняття декларації підтверджується квитанцією №

2. На підставі декларації ПАТ «Укрнафта» задекларувало до сплати податок на прибуток підприємств в розмірі 693 739 621,00 грн. 17 лютого 2023 року ПАТ «Укрнафта» сплатило 693 739 621, 00 грн. в порядку погашення самостійно узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, про що наявна платіжна інструкція № 7604-УГБ23 від 17.02.2023. Сплачені ПАТ «Укрнафта» 17.02.2023 грошові кошти в розмірі 693 739 621, 00 грн. контролюючим органом спрямовано в погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року, задекларовані податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9234809773 від 09.11.2022. Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі п. 75.1 ст. 75 та у порядку визначеному п. 76.1 ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2024 №14/Ж5/31-00-04-01-01-26/00135390. При перевірці було використано ІКС «Податковий блок», та податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року від 09.11.2022 № 9234809773. В акті перевірки зазначено що згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року від 09.11.2022 № 9234809773 ПАТ «Укрнафта» було задекларовано до сплати податок на прибуток підприємств в розмірі 953 014 745,00 грн. Станом на 21.11.2022 (граничний строк сплати податкового зобов`язання) і інтегрованій картці ПАТ «Укрнафта» з податку на прибуток приватних підприємств переплата відсутня. Грошове зобов`язання було погашено платіжним дорученням від 17.02.2023 №7604-УГБ23 на суму 693 739

621. Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на прибуток відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року у сумі 693 739 621,00 грн., із затримкою 88 календарних днів. ПАТ «Укрнафта» подано заперечення від 29.01.2024 №01/01/20-45 на акт перевірки, втім Центральним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків у відповіді на заперечення від 92/Ж12/31-00-04-01-01-33 від 13.02.2024, висновки акту перевірки залишено без змін, заперечення без задоволення. Центральним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 №196/Ж10/31-00-04-01-01-31 про застосування до ПАТ «Укрнафта» штрафних санкцій у розмірі 69 373 962,10 грн. ПАТ «Укрнафта» подано 05.03.2024 №01/01/20-132 скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПС України. Рішенням Державної податкової служби України від 06.05.2024 № 13119/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ПАТ «Укрнафта» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленнями-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. За приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2017 змін до ПК України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VІІІ), зокрема, до ст.75 ПК України були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу. Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 липня 2021 року у справі №806/437/17, від 04 березня 2021 року у справі №820/3499/17, від 17 липня 2020 року у справі № 826/4776/17, відповідно до яких аналіз достовірності сформованих платником показників, а також своєчасність і повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків може бути перевірена контролюючим органом у разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. В свою чергу суд зазначає, що питання своєчасності нарахування і сплати податків і зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 01 січня 2017 року, а до цієї дати це питання могло бути предметом виключно документальної перевірки. Означене узгоджується із правовими висновками сформованими Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 у справі №320/4840/22. Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду сформованого у постанові від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18 суд вказує про необґрунтованість застосування таких висновків, оскільки камеральна перевірка за застосованою справою була проведена 18 січня 2018 року, а її предметом було питання перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2017 року. Тобто, правовідносини у такій справі були врегульовані підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України за іншим предметом перевірки по ПДВ, а не по податку на прибуток. В наступному, за п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Згідно п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Згідно п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п.87.9 ст.87 ПК України). Згідно п.131.2 ст.131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Також, предметом камеральної перевірки може бути своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. В свою чергу, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, відповідно перевірці підлягає як подана декларація так і подані уточнюючий розрахунок. При цьому, камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі. Позиція суду узгоджується із правовими висновками узгоджуються із правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №823/457/18. Щодо визначення у податковому кодексі використання під час камеральної перевірки на предмет своєчасності сплати платником податків податкового зобов`язання «Інформаційні бази даних», суд зазначає наступне. Інформаційні бази даних, що використовуються контролюючими органами, є засобом для збереження та опрацювання податкової інформації, зібраної відповідно до статей 72 та 73 ПК України. Відповідно до ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, серед визначеного даною нормою: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема інформація: про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; про експортні та імпортні операції платників податків; від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті. У відповідності до ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6, 72.1.2.7 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу. За даною нормою зокрема, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Та, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит. У відповідності до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Тобто Інформаційна база даних є базою в якій зберігається і опрацьовується податкова інформація зібрана податковим органом згідно поданих платником податків податкових документів щодо своєї діяльності та податкових зобов`язань, наприклад податкова звітність, поданих також на запит контролюючого органу, зібрана інформація від інших установ та організацій, органів державної влади щодо діяльності платника податків на відповідний запит податкового органу. Та така інформація використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, відповідно під час проведення перевірок. Враховуючи норми пп. 75.1.1 п. 75 ст. 75 ПК України вбачається, що спірна камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. В свою чергу враховуючи зміни внесені до ст. 75 ПК України під час камеральної перевірки на предмет щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, така перевірка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, що узгоджується із правовими висновками сформованими Верховним Судом у постанові від 21.10.2019 справі №826/7343/18. Суд також вважає необхідним зазначити, що у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 200/11376/18-а сформульовано висновок, відповідно до якого правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи, а повноваження правозастосовного органу, механізми їх реалізації, зокрема, порядок проведення податковими органами перевірок платників податків, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент реалізації відповідних владних повноважень, зокрема, здійснення податкових перевірок. Враховуючи вищезазначене, судом не встановлено порушень відповідачем вимог п. 75.1 ст. 75 ПК України щодо проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання із використанням інформаційної бази даних. Суд погоджується із позивачем що система електронного адміністрування податку на прибуток приватних підприємств податковим законодавством не визначена та така в даному випадку не передбачена податковим кодексом та не застосовується контролюючим органом в силу предмету перевірки. Відповідно до п.п.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України передбачено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня: податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи. У відповідності до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виключенням із загального порядку сплати самостійної задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання є випадок наявності у платника надміру сплаченої суми відповідного податку. За правилами п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. В абзаці 4 п. 87.1. ст. 87 ПК України передбачено, що сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника). Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Пунктом 131.2 ст. 131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Згідно з п.124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступ за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Положеннями п. 124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ. При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно, враховуючи зазначене вище у платника податків є податковий обов`язок щодо сплати податкового зобов`язання самостійно задекларованого ним у поданій податковій звітності до контролюючого органу у строки визначені нормами податкового кодексу та в разі не сплати податкового зобов`язання у вказані граничні строки податкове зобов`язання набуває статусу податкового боргу та за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання застосовується штрафна санкція до такого платника. В свою чергу, виключенням із загального порядку сплати самостійної задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання є випадок наявності у платника надміру сплаченої суми відповідного податку. Слід зазначити, що в разі наявності на рахунку платника податків надміру сплачених сум (переплати) з певного виду податку, контролюючий орган уповноважений самостійно спрямувати належну суму податкового для погашення податкового боргу що не потребує згоду платника податків. Не застосування наданих повноважень контролюючому органу щодо спрямування наявної переплати на погашення податкового зобов`язання платника не може нести за собою негативні наслідки для платника податків. Застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання та доведення такого умислу покладається на контролюючий орган. Зокрема, необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення. Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності. Суд зазначає, що на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2022 року від 09.11.2022 № 9234809773 ПАТ «Укрнафта» було задекларовано до сплати податок на прибуток підприємств в розмірі 953 014 745,00 грн. На підставі уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 14.02.2023 № 9307686731 сума задекларованого податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2022 року була збільшена на 180 959, 00 грн. Відповідно, за результатами уточнень, здійснених шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 14.02.2023 № 9307686731, сума податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2022 року до сплати склала 953 195 704, 00 грн., а не 953 014 745 грн. як вказано в акті перевірки. За наведеного, суд дійшов висновку, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом не було взято до уваги уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 14.02.2023 № 9307686731, що є порушенням абзацу 2 п. 76.1. ст. 76 ПК України, в якому передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Наявність уточнюючої податкової декларації ПАТ «Укрнафта» від 14.02.2023 № 9307686731 представником відповідача в суді не оспорювалось та як і не було надано суду належних та достатніх доводів щодо неврахування під час камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств, враховуючи що інформаційна база даних включає в себе відомості щодо усієї поданої до контролюючого органу податкової звітності платником податків за відповідний звітний період. Щодо строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року за декларацією від 09.11.2022 № 9234809773 суд враховує та зазначає, що строк сплати за даною декларацією у товариства був 21.11.2022 враховуючи що 19 та 20 листопада 2022 року були вихідними днями. Згідно із даними з електронного кабінету ПАТ «Укрнафта» станом на 21.11.2022 у товариства обліковувалась переплата з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 273 503 723, 22 грн., яка виникла, у тому числі, за фактом сплати товариством 16 грудня 2020 року у якості авансу податку на прибуток підприємств на підставі платіжного доручення № 440 на суму 2 190 859 311, 31 грн. та на підставі платіжного доручення № 442 на суму 1 077 890 449,55 грн. Наявність сум за вказаними платіжними дорученнями представник відповідача не заперечує але зауважує, що вказані кошти були на спеціальному рахунку товариства, у зв`язку із чим спрямувати відповідну суму коштів на оплату податку на прибуток контролюючий орган не мав повноважень. Вказує, що 3 273 503 723, 22 грн. не могли бути враховані станом на 21.11.2022 як переплата на рахунку товариства. Суд зазначає, що у справі № 640/18646/21 судами вирішувались вимоги ПАТ «Укрнафта» щодо відмови контролюючого органу в оформленні висновку про наявність надмірної сплати податку на прибуток підприємств (в розмірі 3 268 749 760, 87 грн) для цілей його повернення шляхом зарахування в рахунок сплати до Державного бюджету України грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072, 00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн), а також шляхом зарахування 381 852 502, 87 грн на рахунок в установі банку. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 згідно аналізу Договору від 10 грудня 2020 року №79/20 укладеного між Міністерством енергетики України, Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта» про організацію розрахунків відповідно до пунктів 31-34 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зроблено висновки про те, що метою запровадження спеціальної системи розрахунків було не лише забезпечення фінансування видатків спеціального фонду державного бюджету й компенсація економічно обґрунтованих витрат НАК Нафтогаз, на яку покладено спеціальні обов`язки, а й погашення податкового боргу, штрафних (фінансових) санкцій та грошових зобов`язань позивача як постачальника природного газу. Той факт, що в порядку виключення у 2020 році такі розрахунки здійснювалися в особливому порядку (через Казначейство на спеціальний бюджетний рахунок), не змінює правової природи платежу, з огляду на мету його здійснення позивачем (призначення платежу) та очікуваного ним кінцевого результату (наслідку) - погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток, шляхом їх сплати та зарахування до відповідного бюджету. Таким чином, сплачені кошти підпадають під визначення, наведене у п. 6.1. ПК України, що, відповідно, відносить правовідносини щодо їх адміністрування, обліку та повернення до сфери дії Податкового кодексу України. Водночас, суд касаційної інстанції заначив, що незважаючи на те, що сплата позивачем грошових коштів в порядку авансування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в сумі 3 268 749 760, 86 грн на підставі платіжних доручень № 440 та № 442 здійснювалась в порядку та на виконання вимог Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17.11.2020 № 1006-IX), а також вимог Порядку1195, вказані кошти не є коштами державного бюджету, оскільки позивач не є учасником виконання відповідної бюджетної програми, а також не є суб`єктом отримання видатків зі спеціального фонду державного бюджету, передбачених пунктами 31-33 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17.11.2020 № 1006-IX). Відповідно, враховуючи, що надміру сплаченими податками є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 Кодексу), шляхом співставлення сум грошових зобов`язань, задекларованих позивачем як податок на прибуток підприємств, та сум коштів, сплачених платіжними дорученнями №440 від 16.12.2020 (на суму 2 190 859 311, 31 грн) та № 442 від 16.12.2020 (на суму 1 077 890 449,55 грн), колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що такі суми є надміру сплаченим податком на прибуток підприємств. Наявність узгоджених позивачем грошових зобов`язань зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за 2020 рік в сумі 1 921 167 072, 00 грн та дивідендів за 2018 рік в сумі 965 730 186, 00 грн на дату граничного строку оформлення відповідачем висновку про наявність надміру сплаченого податку на прибуток підприємств означає, що позивач мав право визначити спосіб повернення надміру сплаченого податку на прибуток шляхом його зарахування в рахунок сплати задекларованих грошових зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу) за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік. Не оформлення відповідачем висновку про наявність у позивача надміру сплаченого податку на прибуток підприємств органу казначейства до закінчення двадцятиденного строку від дати отримання ним заяви № 01/01/13/05/03-02-01/1597 від 27.05.2021 свідчить про те, що відповідач припустився бездіяльності, що суперечить вимогам п. 43.5. ст. 43 ПК України. Більш того, відмова відповідача в оформленні висновку порушила принцип пропорційності, оскільки внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у позивача виникло право на нарахування і стягнення пені за порушення строку оформлення такого висновку. У висновку Верховний Суд касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задовольнив, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року скасував, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року залишив в силі. Судом встановлено, що за наслідками розгляду справи касаційним судом у справі № 640/18646/21 кошти у сумі 381 852 502,87 грн. не повернуто на рахунок ПАТ «Укрнафта», а тому суд зазначає, що в рамках розгляду даної справи суд враховує наявність станом на 21.11.2022 на рахунку товариства переплати з податку на прибуток в розмірі 3 273 503 723,22 грн. яка виникла за рахунок в тому числі сплати авансу податку на прибуток за вказаними вище платіжними дорученнями №440 та №442. Наявність вказаної суми переплати підтверджено позивачем відомостями із його електронного кабінету. Позиція представника відповідача про те, що станом на 21.11.2022 в інтегрованій картці платника ПАТ «Укрнафта» була відсутня переплата суд вважає необґрунтованою та спростованою встановленим та зазначеним вище обставинам. Щодо інтегрованої картки платника суд вважає необхідним зазначити, що організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881). Пунктом 2 Розділу І Порядку надані наступні визначення: інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю; первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо); первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску; перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 4 Розділу І Порядку). Згідно з пунктом 5 Розділу І Порядку контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. Розділ IV Порядку регламентує перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП. Так, пунктом 1 глави 4 Розділу Порядку передбачено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР. Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті. Пункт 2 глави 4 Розділу IV Порядку визначає, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема, інформація з рішення суду, прийнятого по суті. Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні. У пункті 3 глави 1 Розділу VII Порядку зазначено, що у разі виявлення помилок, допущених під час введення інформації до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, вони підлягають виправленню (коригуванню) відповідальним юристом протягом робочого дня, коли виявлено помилку, зі збереженням достовірної інформації. Під час занесення результатів розгляду справи у суді відповідальний юрист та керівник підрозділу (або особа, що виконує його обов`язки): вилучає інформацію, що помилково занесена до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження; виправляє помилки, допущені при реєстрації позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг та документів; вилучає збережені невірні цифрові копії документів та зберігає вірні; вилучає невірну інформацію про оскаржений документ, внесену до базового запису про справу, та зберігає вірну. В інтегрованій картці платника відображається повна хронологія нарахувань податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, їх облік тощо. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. Отже, відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 30.11.2021 у справі №300/3157/20 та узгоджуються із правовими висновками у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року у справі №200/8907/19-а. Як вбачається з матеріалів справи в ІКП станом на 21.11.2022 відсутні відомості щодо наявної переплати на рахунку ПАТ «Укрнафта» в розмірі 3 273 503 723,22 грн. що представником відповідача не заперечувалось. За наведеного, суд критично ставиться до твердження представника відповідача щодо повноти та достовірності даних в ІКП станом на 21.11.2022. Відтак, наявна переплата з податку на прибуток в розмірі 3 273 503 723,22 грн. підлягала зарахуванню контролюючим органом у відповідній сумі 953 195 704, 00 грн. на погашення податкового зобов`язання ПАТ «Укрнафта» по податку на прибуток згідно задекларованого податкового зобов`язання за 9 місяців 2022 року. За наведеного, відповідачем не було доведено наявності у позивача станом на 21.11.2022 податкового боргу за спірним податком та як наслідок правомірності застосування штрафної санкції за спірним рішенням від 20.02.2024 № 196/Ж10/31-00-04-01-01-31. Суд зауважує, що не виконання контролюючим органом судового рішення та норм податкового законодавства не може нести негативних наслідків для платника податків та відповідно застосування штрафної санкції згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України. Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2022 № 826/14729/15, яка полягає у відсутності протиправної бездіяльності в діях платника податків, коли надміру сплачені ним суми податків не зараховуються контролюючим органом в погашення грошових зобов`язань або податкового боргу, та підлягає врахуванню судом в даній справі. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 196/Ж10/31-00-04-01-01-31. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк