Ухвала ККС ВС № 755/4718/17

УХВАЛА 13 червня 2025 року м. Київ справа № 755/4718/17 провадження № 51-2914 ск 20 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді першої інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, установила: У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаного судового рішення в касаційному порядку. Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2, ч. 3 цієї статті. Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права і наділений повноваженнями скасувати оспорюване рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Тому в поданій скарзі належить зазначити доводи, котрі свідчать про допущення судом таких порушень, які є істотними і зумовлюють скасування постановленої ухвали. Зазначеного не було враховано при зверненні до Верховного Суду. Як убачається зі змісту поданої скарги, у ній її автор, посилаючись на істотні порушення вимог КПК, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Однак, стверджуючи про незаконність ухвали апеляційного суду, автор скарги не наводить у розрізі точного змісту ст. 412 КПК аргументів, які би свідчили про істотне порушення норм права, що зумовлюють обов`язкове скасування оспорюваного рішення. Замість викладення обґрунтування в аспекті ст. 392, ч. 4 ст. 399 вказаного Кодексу, котрими регламентовано перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені та підстави відмови у відкритті провадження позиція скаржника зводиться до викладення аргументів незгоди з ухвалою місцевого суду. Однак у силу ч. 2 ст. 424 КПК таке рішення не може бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури. Водночас у скарзі є посилання на практику міжнародної судової установи з питань забезпечення права людини на ефективний захист, отже, і не стосується представника державного органу (сторони обвинувачення). Таким чином у касаційній скарзі не наведено обґрунтування заявленої вимоги, що перешкоджає відкриттю касаційного провадження. Також касаційна скарга містить розбіжності, адже скаржник в прохальній частині скарги та в її додатках вказує ухвалу від 3 березня 2025 року, а фактично додає ухвалу від 3 березня 2024 року. Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Проте подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини. Тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала згадану скаргу. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів постановила: Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді першої інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 березня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3