Постанова 4823 № 750/9414/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 липня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9414/24 Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/911/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді - Шарапової О.Л., суддів - Євстафієва О.К., Скрипки А.А., з участю секретаря: Шапко В.М. Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», відповідач: ОСОБА_1 . Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 . Оскаржується заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2024 року, суддя Супрун О.П., м.Чернігів. В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №462315-КС-003 про надання кредиту від 22.12.2023, що становить 143 577,05 грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №462315-КС-003 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 грн, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,14957034 % за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти. Станом на 26.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 143 577,05 грн, що складається з: 46 898,93 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 96 678,12 грн - сума прострочених платежів по процентах, 0,00 грн - суми прострочених платежів по комісії. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2024 року позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване заочне рішення вскасувати. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що умови договору, що передбачають надмірно високі відсотки або штрафи, які суттєво порушують баланс між правами і обов`язками сторін, є несправедливими і порушують основні принципи добросовісності, справедливості та соціальної функції права. Такі умови не тільки шкодять споживачам, але й суперечать міжнародним стандартам і принципам захисту прав людини. У цьому контексті правові механізми повинні забезпечувати не тільки захист споживачів, але й справедливі умови кредитування, що відповідають принципам економічної та соціальної стабільності. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що заявлена позивачем сума до стягнення у розмірі 96 678,12 грн за прострочені відсотки та 46 898,93 грн за прострочене тіло кредиту є суттєво непропорційною до початкової суми кредиту в 50 000 грн, до того ж із вже здійсненою оплатою на суму 43 320 грн. Це свідчить про явний дисбаланс між правами та обов`язками сторін, що ставить позичальника (споживача) в надзвичайно невигідне становище. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що комісія у розмірі 7 500 грн, що включена до складу заборгованості, не є ні відсотками за користування кредитом, ні затвердженим збором, передбаченим законодавством, і фактично не є послугую, що надається споживачеві. Це виглядає як штучно створена складова для збільшення загальної вартості кредиту, що порушує Закон України «Про споживче кредитування» та права споживача. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що з врахуванням сплаченої суми 43 320 грн, то загальна сума заборгованості повинна становити 129 960 грн, а не 143 577,05 грн. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд установив таке. Встановлено, 22.12.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 462315-КС-003 підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 грн строком на 24 тижні, на умовах сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів (а.с.16-20 т.1). Договором визначено, що комісія за надання кредиту становить 7 500 грн, розмір якої залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору та не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Договором передбачене нарахування процентів за користування кредитними коштами в разі неповернення кредиту за стандартною, а не за зниженою ставкою. Сторонами в п. 3.2.3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «UA-4092», який надіслано на номер мобільного телефону відповідача. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , який вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується інформаційними довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29.06.2024 про проведення платежів відповідачу на картку в сумі 25 000,00 грн, 25000 грн 0(а.с.34, 34 зворот т.1). Згідно листа АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.6/8837БТ від 14.10.2024 в Банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 (а.с.182 т.1), на яку відповідно до Інформації про рух коштів 24.12.2023 перераховано двома траншами по 25 000,00 грн (а.с.184 т.1). Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 07.06.24 року( закінчення строку кредитування) становить 143 577,05 грн, що складається з: 46 898,93 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 96 678,12 грн - суми прострочених платежів по процентах, 0,0 грн - суми прострочених платежів по комісії та штрафам (а.с.14-15 т.1). Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 ст3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України). Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Приписами ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підписавши за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору кредитний договір № 462315-КС-003, відповідач погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру відсотків за кредитом, але в подальшому неналежно виконував грошові зобов`язання за кредитним договором. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. За приписами ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 7 500 грн колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Апеляційний суд дійшов до переконання, що розрахунок суми заборгованості за користування кредитними коштами, наданий суду Товариством, відповідає умовам укладеного сторонами договору та вимогам закону, зроблений з врахуванням сплачених ОСОБА_1 сум на погашення кредиту. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір нарахованих процентів є надмірним, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем у встановленому законодавством порядку погоджений розмір процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що він проводив частково оплату на погашення кредиту не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки сплачені кошти були враховані позивачем при визначенні суми заборгованості. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуюча: Судді: