Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/4471/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 липня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/4471/24 Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т.І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/891/25 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л., за участю секретаря Зеляк Ю.Г., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_2 - адвокат Задорожня Олеся Ігорівна, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2025 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 03.03.2025, с-ще Козелець, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати їхній шлюб. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони 23.09.2017 уклали шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя сторін постійно погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Вони мають діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач постійно нехтує такими сімейними цінностями, як повага до дружини, піклування про створення в сім`ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. Шлюб носить формальний характер, тому його збереження суперечитиме спільним інтересам сторін. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалюючи його, суд виходив з того, що причини, які спонукають до розірвання шлюбу сторін, є вагомими, а доводи позивача про відсутність згоди на примирення є обґрунтованими, що сторони перебувають у шлюбі формально: близько півроку тому вони припинили подружні стосунки й мешкають окремо, надання їм судом двомісячного строку на примирення позитивних наслідків не потягло, а тому подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Задорожня О.І. просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд до суду І інстанції. Доводи скарги зводяться до такого: - суд невірно встановив, що майже півроку сторони не підтримували подружні стосунки, оскільки донедавна вони підтримували подружні стосунки, а у момент їх погіршення намагалися зберегти сім`ю; - суд не встановив, чи є у сторін неврегульовані спори відносно проживання та виховання їхньої дитини, незважаючи на те, що позивачка є військовослужбовцем. На цей момент у них є проблеми з визначенням місця проживання доньки ОСОБА_3 : саме з таким позовом ОСОБА_2 звернувся до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її відхилити, а рішення суду І інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню. У справі встановлено таке. 23.09.2017 сторонами укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва відповідного змісту (арк. 6), від якого вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (арк. 10). 09.12.2024 представником ОСОБА_2 - адвокатом Задорожньою О.І. подано клопотання про надання сторонам 6-місячного строку на примирення (арк. 34-35), яке ухвалою суду від 09.12.2024 задоволено частково та надано сторонам 2-місячний строк на примирення (арк. 42). 28.02.2025 ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати (арк. 61 зворот), відмовлено в клопотанні представника ОСОБА_2 - адвоката Задорожньої О.І. (його текст на арк. 58-60) про проведення процедури врегулювання спору за участі судді. Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, і встановлених у справі обставин доводить суд такого. Частинами 3 і 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. З оскаржуваного рішення вбачається, що суд з`ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, що суд взяв до уваги наявність у сторін малолітньої дитини та інші обставини подружнього життя сторін, які мають значення для справи, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність того, що подальше їх спільне життя і збереження шлюбу є неможливим як таке, що суперечить інтересам позивача. Отож висновок місцевого суду про задоволення позову відповідає ст. 112 СК України. Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (ч. 1 ст. 161 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання доньки сторін, оскільки така вимога позивачем не заявлена і про наявність спору з приводу місця проживання дитини в позовній заяві не зазначалося. Крім того, в клопотанні про надання строку на примирення відповідачем не зазначено, що між сторонами існує спір щодо місця проживання доньки. До того ж нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема Сімейним кодексом України, не передбачено обов`язковість визначення судом місця проживання дітей при розгляді спору про розірвання шлюбу. Крім того, у ході розгляду цієї справи не встановлено обставин, які свідчать про необхідність визначення судом місця проживання доньки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при розгляді спору про розірвання шлюбу (у рамках цієї справи). Отож оскаржуване рішення є законним і підстав для його скасування нема. Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Задорожньої Олесі Ігорівни залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Ідентифікаційні дані учасників справи: - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП № НОМЕР_1 ; - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП № НОМЕР_2 . Головуючий: Судді: