Постанова Одеський апеляційний суд № 947/39350/24

Номер провадження: 22-ц/813/4796/25 Справа № 947/39350/24 Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 скаржник - ОСОБА_3 представник скаржника - Євценко Роман Ігорович розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Євценка Романа Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 року, постановлену у складі судді Скриль Ю.А., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,- встановив: Короткий зміст заяви. 29.11.2024 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гайдай Яніну Федорівну звернувся до Київського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 16.01.2017 у сумі 1 881 900 гривень. Одночасно з позовною заявою представник позивача адвокат Гайдай Я.Ф. надала заяву про забезпечення позову, а саме: про накладення арешту на майно відповідача у вигляді нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 258 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії до вищезазначеного майна. Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 за договором позики від 16.01.2024 передав в борг ОСОБА_2 гроші у розмірі 1 287 450 грн, що становило 45 000 доларів США, строком до 16.01.2022, до теперішнього часу ОСОБА_2 у добровільному порядку борг не повернув, від спілкування ухиляється, що стало підставою звернення до суду. У заяві від 29.11.2024 про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 , просить накласти арешт на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 258 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав перереєстрація об`єкта нерухомості) нежилих приміщень, загальною площею 258 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення майбутнього позову може істотно ускладнити та унеможливити розгляд справи та виконання ймовірного рішення суду, в зв`язку з чим заявник змушений звернутись до суду з даною заявою за захистом своїх прав. В обґрунтування своїх доводів, заявник посилається на те, що ОСОБА_2 на підставі права власності належать нежилі приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого було надано Інформаційну довідку сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості». Вказані об`єкти нерухомого майна можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача. ОСОБА_2 має намір відчужити належне йому нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уникнення можливого звернення стягнення на нього. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 258 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 на праві власності. Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав перереєстрація об`єкта нерухомості) нежилих приміщень, загальною площею 258 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 . В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки позивачем доведене дійсне виникнення спору між сторонами, суд, оцінивши докази, застосовує заходи забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказним судовим рішенням, адовкат Євценко Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 та у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову та накладенню арешту - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права. Вказує, що арешт було накладено на майно, яке 28.11.2024 постановою Одеського апеляційного суду у справі №523/16339/22 нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258.0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351100 за адресою: АДРЕСА_1 було витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 03 грудня 2024 року державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком Анатолієм Анатолійовичем було зареєстровано право власності на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права власності на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у тому числі, став договір про задоволення вимог іпотекодержателя серія та номер: 24224, виданий 07.12.2024 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналіївна. 28.11.2024 постановою Одеського апеляційного суду у справі №523/16339/22 нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258.0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 було витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Зазначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя серія та номер: 24224, виданий 07.12.2024 року було вчинено з метою унеможливлення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2024 року у справі № 523/16339/22 щодо витребування нежилих приміщень першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Тобто, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено фраундаторний правочин, тобто правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору. Таким чином, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року у справі №947/39350/24 було накладено арешт на майно, а саме на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 . Щодо явки сторін Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення судового розгляду не надійшло, що у відповідності до вимог ст.372 КПК України не заважає апеляційному розгляду. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду в межах скарги та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Суд першої інстанції наклавши арешт на майно зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки позивачем доведене дійсне виникнення спору між сторонами. Проте з вказаним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гайдай Яніну Федорівну звернувся до Київського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 16.01.2017 у сумі 1 881 900 гривень. У заяві від 29.11.2024 про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 , просить накласти арешт на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 258 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав перереєстрація об`єкта нерухомості) нежилих приміщень, загальною площею 258 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення майбутнього позову може істотно ускладнити та унеможливити розгляд справи та виконання ймовірного рішення суду, в зв`язку з чим заявник змушений звернутись до суду з даною заявою за захистом своїх прав. В обґрунтування своїх доводів, заявник посилається на те, що ОСОБА_2 на підставі права власності належать нежилі приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого було надано Інформаційну довідку сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості». Вказані об`єкти нерухомого майна можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача. ОСОБА_2 має намір відчужити належне йому нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уникнення можливого звернення стягнення на нього. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, скаржнику ОСОБА_3 до 27.11.2016 нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 258.0 кв.м., які знаходяться за адресою: в АДРЕСА_1 , належали на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2005 року (серія НОМЕР_1 ), зареєстрованого в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 24.01.2006 року за реєстраційним № 13646016, запис №998, кн.50 неж-75, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9656088, виданого КП «Одеським міським бюро інвентаризації та реєстрації об`єкта нерухомості» 24.01.2006 року. 06 лютого 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/0028/82/45208 про надання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 65 000 доларів США на строк 06 лютого 2013 року зі сплатою 15 відсотків річних В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 06 лютого 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого були нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 258.0 кв.м., які знаходяться за адресою: в АДРЕСА_1 . 20 жовтня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» укладено договір відступлення права вимоги, внаслідок чого право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшли до ПАТ «Артем-Банк». 20 жовтня 2016 року між ПАТ «Артем-банк» та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги, внаслідок чого право вимоги за цим кредитним договором та договором іпотеки перейшли до ОСОБА_4 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Арма Факторинг» укладено договір відступлення права вимоги, внаслідок чого право вимоги за вказаними договорами перейшло до ТОВ «Арма Факторинг». 20 жовтня 2016 року між ТОВ «Арма Факторинг» та ОСОБА_2 укладено договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення. 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги, внаслідок чого право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшли до ОСОБА_2 . Таким чином, 28.11.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10.2016р. № 2399, Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10. 2016р. № 2396, Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10.2016р. № 2397, іпотечного договору від 06.02.2006р. №218. 16.01.2017 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір іпотеки що зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. за№ 33435832. При цьому у «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно...» від 31.05.2021 року № 259167116 також міститься інформація, що нежилі приміщення передані у забезпечення за договором позики № б/н від 16.01.2017 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на термін до 16.01.2022, розмір позики складає 1287450,00 гривень. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом, який було уточнено, до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Артем Банк», ОСОБА_4 , ТОВ «Арма Факторинг», ОСОБА_2 (треті особи: приватний нотаріус Рудницька Ю.О., приватний нотаріус Марченко О.І., ОСОБА_1 ) про визнання припиненим строку дії іпотечного договору, про визнання недійсним договорів. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року у справі № 523/70/17 в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року у справі № 523/70/17 про визнання припиненим строку дії іпотечного договору про визнання недійсним договорів - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_4 . Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований в реєстрі за №2397. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг». Визнано недійсним Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 20 жовтня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та ОСОБА_2 . Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований у реєстрі за №2399. В решті рішення залишено без змін. Тобто, 20 квітня 2021 року судом апеляційної інстанції було встановлено порушення прав ОСОБА_3 стосовно нерухомого майна, якого його було позбавлено за визнаними у судовому порядку недійсними договорами переуступки прав вимоги де стороною є ОСОБА_2 за кредитним та іпотечним договорами укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із новим позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, справа № 523/16339/22. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2023 у справі №523/16339/22 було частково задоволено заяву про забезпечення позову представника позивача в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування нерухомого майна, а саме: накладено арешт на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м., знаходяться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) право власності на яке 28.11.2016 року було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10.2016р. № 2399, Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10. 2016р. № 2396, Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20.10.2016р. № 2397, іпотечного договору від 06.02.2006 р. №

218. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2023 у справі №523/16339/22 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особаУправління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування нерухомого майна було залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 523/16339/22 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування нерухомого майна задоволено: Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили з моменту його ухвалення. Таким чином, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 було накладено арешт на майно, а саме на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 станом на винесення вказаної ухвали. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, не врахував вказані судові рішення, у зв`язку із чим ухвала Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким слід відмовити у задоволенні заяви адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову, а саме: про накладення арешту на майно відповідача у вигляді нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 258 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії до вищезазначеного майна. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Євценка Романа Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Яніни Федорівни про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко