LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813522/6890/22-Е

від 15.07.2025 ·

Номер провадження: 22-ц/813/2583/25 Справа № 522/6890/22-Е Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В., учасники справи: позивач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Асоль-Сервіс» представник позивача - Онощенко Катерина Віталіївна відповідач - ОСОБА_1 представник відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Федчишеної Т.Ю., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Асоль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. У червні 2022 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Асоль-Сервіс» (далі - ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює комплексне обслуговування, утримання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прибудинкової території, забезпечує сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю кооперативу, надання послуг з водопостачання та водовідведення, надання послуг з електропостачання членам кооперативу тощо. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем комунальних послуг, надання яких забезпечує позивач. З метою забезпечення належної експлуатації житлового будинку, позивачем укладено низку договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг, якими передбачено перерахування коштів за надані послуги. Відповідач належним чином не виконує своїх обов`язків по оплаті житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 99 574,14 грн, на яку позивачем нараховано 3 % річних та суму інфляційних втрат. На підставі наведеного, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині вимог про стягнення сум, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦПК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 110 372, 68 грн, яка складається з: 99 574,14 грн - заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, 3% річних - 3 092,58 грн та 7 705,93 грн інфляційних втрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року позов Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Асоль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних - задоволено частково. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, щовідповідач, який є власником майна, зобов`язаний його утримувати, ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_2 25.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. Тому нарахування йому позивачем до сплати заборгованості за період до набуття ним права власності на квартиру не ґрунтується на вимогах закону. Отже, заборгованість відповідача має бути розрахована за період з дати набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та до 30.04.2022. За результатами перевірки правильності розрахунку позивача щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд не може погодитися з таким розрахунком, оскільки він проведений з урахуванням періоду, за який відповідач не був власником нерухомого майна, а саме з грудня 2018 року до 25.06.2020, що суперечить положенням чинного законодавства. Відтак нарахування сум у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України має здійснюватися за період прострочення після набуття відповідачем права власності на квартиру (25.06.2020) до 23.02.2022. Таким чином, три відсотки річних становить 3 479, 58 грн. та сума інфляційних втрат становить 12 547, 92 грн. Отже, розглянувши в межах заявлених вимог, позов ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та стягненню з нього на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 72 784, 72 грн, а також 3 % річних у сумі 3 092, 58 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 7 705, 93 грн. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.09.2024 у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Асоль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території скасувати повністю і ухвалити нове судове рішення у формі постанови, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач вважає вказане рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає критеріям законності і обґрунтованості, що встановлені ст. 263 ЦПК України, а тому таким, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції. Суд проігнорував доводи відповідача про те, що позивач, як обслуговуючий кооператив, згідно вимог законодавства України не може здійснювати функції управителя з надання співвласникам багатоквартирного будинку житлової послуги з обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Позивач може надавати будь-які послуги особам, які не є його членами, лише за добровільної згоди таких осіб на договірній основі і лише в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Відповідач не укладав з позивачем будь-яких договорів на отримання від нього житлово-комунальних чи будь-яких інших послуг, отже взагалі не перебуває з позивачем в яких-небудь правовідносинах, що зумовлюють виникнення зустрічних прав та обов`язків. Вказує, що з урахуванням вимог законодавства України та фактичних обставин, що склалися, позивач не є управителем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому житлову послугу з його утримання споживачам не надає і не має права вимагати її сплати від відповідача. ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» фактично привласнив собі функції управителя та колективного споживача комунальних послуг без будь-якої правової підстави, не маючи уповноваження на це від співвласників багатоквартирного будинку. Всі рішення щодо надання споживачам житлово-комунальних послуг в цьому будинку приймаються членами Правління кооперативу, яке складається з трьох осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується копіями протоколів загальних зборів членів правління ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс», які надані позивачем в якості письмових доказів. Позивач не є ані управителем, ані виконавцем чи належним колективним споживачем комунальних послуг в цьому багатоквартирному будинку. Позивач не маючи діючого договору із співвласниками на надання послуги з управління багатоквартирним будинком, протягом майже року з 01.05.2019 до 02.04.2020 не вчинив жодних дій щодо укладення договору із співвласниками в порядку та на умовах, встановлених Законом 2189, адже був свідомий того, що згідно цього Закону не підпадає під критерії, що висуваються до управителя та не може бути стороною відповідного типового договору. Позивач не є управителем, тому не має права надавати відповідачу житлову послугу з утримання будинку та прибудинкової території, а отже не має й права вимагати від відповідача сплати за цю послугу, тобто в нього відсутнє право на позов в матеріальноправому сенсі. Таким чином, відсутність права особи на позов в матеріальному сенсі є окремою безумовною підставою для відмови в задоволенні такого позову. Зазначає про підробку документів та наявність кримінального провадження. Що стосується кошторисів на утримання паркінгу, утримання комор, відео нагляду за період з 2018-2023, копії яких містяться в матеріалах справи, то вони взагалі затверджувались одноосібно головою ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» ОСОБА_6 . Така процедура затвердження цільових внесків з утримання будинку та прибудинкової території, інших зазначених внесків (тарифів) та кошторисів є грубим порушенням Статуту ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс». Суд першої інстанції необґрунтовано в порушення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України ухвалою від 10.04.2024 відмовив у задоволенні клопотання про зупинення, продовжив розгляд справи за позовом ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» та внаслідок цього істотного порушення норми процесуального права неправильно вирішив справу та ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення, що оскаржується. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення судового розгляду не надійшло, що у відповідності до вимог ст.372 КПК України не заважає апеляційному розгляду. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, сторону відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25.06.2020 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2020 серії та № 661, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 301950474 від 02.06.2022. Відповідно до Статуту ОК «ЖК Асоль-Сервіс» є неприбутковою обслуговуючою організацією. Предметом діяльності кооперативу є зокрема комплексне обслуговування об`єктів, утримання житлових будинків інших об`єктів нерухомого майна і прибудинкових територій об`єктів кооперативу, забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю кооперативу, надання послуг по водопостачанню і водовідведенню кооперативу, надання послуг по електропостачанню членам кооперативу тощо. З метою забезпечення належної експлуатації житлового будинку, позивачем укладено низку договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг. Так, 22.08.2013 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та ТОВ «Інфокс» укладено договір № 7293/1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. 30.07.2020 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та ТОВ «Інфокс» укладено типовий договір №10485 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. 01.07.2013 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та ТОВ «Союз» укладено договір № 327ОЖП92 на вивезення твердих побутових відходів. 20.09.2019 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) укладено договір №7736/1920-ТЕ-23 про постачання природного газу. 21.09.2020 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) укладено договір №20/21-3036-ТЕ-23 про постачання природного газу. 23.03.2021 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ЕІС-код 58Х930000010610Х укладено договір №3511-11ГТ-23 про постачання природного газу. 01.07.2013 ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» укладено договір про постачання електроенергії з Одеським національним політехнічним університетом щодо постачання електроенергії як Субспоживачу. 12.04.2021 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» укладено договір №29910 про надання послуг з розподілу електричної енергії. 17.05.2021 між ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальним послуг №01-29910-ПУП. Нарахування за спожиті комунальні послуги здійснюється за показаннями приладів обліку загального користування та безпосередньо поквартирних приладів обліку. Витрати на утримання будинку та прибудинкової території, охорону, паркінг та відеоспостереження затверджується рішеннями загальних зборів Кооперативу, що відображено в наданих позивачем копіях протоколів та кошторисів витрат на утримання будинку та прибудинкових територій за період з 2018 року по 2022 рік. Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Порядок оплати житлово-комунальних послуг визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з ч. 1 ст. 10 цього Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, який власником майна, зобов`язаний його утримувати. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, якими він фактично користується, зобов`язаний здійснювати за них оплату. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2018 по 30.04.2022 складає 99 574, 83 грн.. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_2 25.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. Тому нарахування йому позивачем до сплати заборгованості за період до набуття ним права власності на квартиру не ґрунтується на вимогах закону. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19 чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не передбачено в договорі купівлі-продажу. Отже, заборгованість відповідача має бути розрахована за період з дати набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та до 30.04.2022. За указаний період заборгованість відповідача складає 75 615, 62 грн. Разом з тим відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним внаслідок помилки програмного забезпечення банку тричі сплачено суму по 2 830,90 грн за отримані комунальні послуги в березні 2022 року, які він просив урахувати в рахунок погашення нарахованої позивачем заборгованості. Як слідує із наданих ним у підтвердження цих обставин квитанцій від 01.07.2022 № 218284479881, № 218284479950, № 218284482041, ОСОБА_1 здійснив на рахунок позивача оплату житлово-комунальних послуг з призначенням платежу «оплата житлово-комунальних послуг за березень 2022 року» в розмірі 2 830, 90 грн за кожною квитанцією. Однак сплачена відповідачем сума за березень 2022 року у розмірі 2 830, 90 грн не була врахована позивачем при складенні розрахунку заборгованості, тому загальна сума заборгованості підлягає зменшенню на суму 2 830,90 грн. Відтак заборгованість відповідача за оплату житлово-комунальних послуг складає 72 784, 72 грн (75 615, 62 грн - 2 830, 90 грн) та підлягає стягненню з нього на користь позивача. Що стосується сум в розмірі по 2 830, 90 грн, сплачених відповідачем за іншими двома квитанціями від 01.07.2022, то вони не підлягають урахуванню в рахунок заявленої позивачем за відповідний період заборгованості, оскільки такі суми підлягають поверненню як помилково сплачені, або можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів за домовленістю з позивачем за відповідним зверненням відповідача. Доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати житлово-комунальних послуг за наведений вище період та наявність заборгованості знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи, а відтак стягненню із ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості в розмірі 72 784, 72 грн. Натомість відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність та розмір заборгованості. Доводи відповідача, в яких він фактично заперечує правомірність діяльності позивача, не свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що предметом даного позову є стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Посилання відповідача на неукладення з ним з позивачем жодних договорів не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідач такі послуги фактично споживає та має нести витрати по їх оплаті. Щодо протоколів загальних зборів, на які посилається відповідач, то у матеріалах справи відсутні докази про те, що такі протоколи у передбачений законодавством спосіб визнані недійсними або скасовані, а відтак є чинними. Інші доводи відповідача не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, слід зазначити таке. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України. Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь за період з грудня 2018 року по 23.02.2022 інфляційних втрат у розмірі 7 705,93 грн та 3% річних у сумі 3 092,58 грн. За результатами перевірки правильності розрахунку позивача щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд не може погодитися з таким розрахунком, оскільки він проведений з урахуванням періоду, за який відповідач не був власником нерухомого майна, а саме з грудня 2018 року до 25.06.2020, що суперечить положенням чинного законодавства. Відтак нарахування сум у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України має здійснюватися за період прострочення після набуття відповідачем права власності на квартиру (25.06.2020) до 23.02.2022. Три відсотки річних розраховуються за формулою: сума боргу х 3% х кількість днів прострочення платежу/365. Таким чином, три відсотки річних становить 3 479, 58 грн. При цьому розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Так, сума інфляційних втрат становить 12 547, 92 грн. При такому розрахунку розмір 3 % річних та сума інфляційних втрат будуть більшими, ніж визначено позивачем. Однак, зважаючи на положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає можливим стягнути 3 % річних у розмірі 3 092, 58 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 7 705, 93 грн, тобто в межах сум, які просить стягнути позивач. Отже, позов ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та стягненню з нього на користь позивача підлягає заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 72 784, 72 грн, а також 3 % річних у сумі 3 092, 58 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 7 705, 93 грн. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції фактично вірно було встановлено, що комунальні послуги скаржники отримують саме від позивача при цьому систематично не сплачуючи за їх вартість. Доводи апеляційної скарги, що між позивачем та відповідачем не укладено жодних договорів не є підставою для скасування, оскільки відповідач такі послуги фактично споживає та має нести витрати по їх оплаті. Щодо протоколів загальних зборів, на які посилається відповідач, то у матеріалах справи відсутні докази про те, що такі протоколи у передбачений законодавством спосіб визнані недійсними або скасовані, а відтак є чинними. Твердження скаржника про порушення процесуальних норм, а саме судом першої інстанції було відмовлено у клопотанні про зупинення провадження, колегія суддів не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів справи судом було вмотивовано відмовлено у вказаному клопотанні та апеляційний суд розцінює такі дії як спосіб затягування розгляду вказаної справи враховуючи строки розгляду. Судом першої інстанції були належним чином дослідженні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з чим і погоджується апеляційний суд. Щодо кримінального провадження про яке зазначає скаржник, апеляційний суд враховує, проте на даній його стадії неможливо встановити недійсність вказаних документів. Як вірно зазначив суд першої інстанції власність зобов`язує, а тому скаржник має утримувати та здійснювати оплати за надані послуги, які ним безпосередньо отримані. Фактично скаржником не надано будь яких доказів ненадання цих послуг чи їх оплату. Наведені в апеляційній скарзі доводи які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»